У пошуках політичного «даху»

      До 15 вересня залишається всього лише тиждень, а сесійних днів — і того менше, по суті всього лише два. Тому тим партіям, які прагнуть взяти безпосередню участь у виборчому процесі не тільки в ролі «кандидатів» на місце у Верховній Раді наступного скликання, а і в ролі учасників виборчих комісій, треба поспішати (як уже писала «УМ», саме до 15 вересня вони повинні утворити в парламенті партійні фракції). Першими «поспішили» «Народний союз «Наша Україна» і Народний рух: вони, як і передбачалося напередодні, вчора розділилися на дві окремі фракції. До фракції НРУ увійшло 14 колишніх членів фракції «Нашої України» (до речі, фракція НСНУ залишила за собою право на цю назву — так її можна іменувати скорочено). Очолив її колишній голова Апарату ВР В'ячеслав Коваль, який від імені двох фракцій зачитав з трибуни заяву про реорганізацію колишньої мегафракції «НУ».

      Згідно з цим документом, «з метою підтримки курсу Президента Віктора Ющенка, сприяння реалізації через парламентські механізми його політичної та економічної програм» у Верховній Раді створене міжфракційне об’єднання Блоку Ющенка «Наша Україна». Наразі серед його учасників — тільки фракції НРУ й «Народного союзу...», але об'єднання є відкритим до співпраці з усіма депутатськими фракціями та групами, які поділяють його засади. Тобто насамперед — підтримують Президента Ющенка.

      А поки одні фракції розмножувалися, інші, згідно із законами політичної еволюції, помирали. Так із парламентської мапи зникла група «Демократичні ініціативи», у складі якої залишалося всього лише четверо нардепів (колишній лідер «ДІ» Степан Гавриш, Олександр Карпов, Дмитро Сандлер та Ігор Плохой). Наразі пристанище знайшов тільки Плохой, який опинився у складі фракції Блоку Тимошенко. Туди ж попрямував і Анатолій Козловський, вийшовши із фракції Народної партії — конкурента БЮТ у боротьбі за стрімке поповнення своїх лав. Відтак парламентське «військо» Юлії Тимошенко станом на вчора налічувало 41 нардеп, а «загін» Володимира Литвина — 45. Окрім того, нарешті знайшов собі «дах» колишній есдек (об'єднаний) Микола Лісін, який від травня, коли вийшов з фракції СДПУ(о), був позафракційним. Тепер пан Микола — у теж опозиційній, але значно перспективнішій у проекції на вибори-2006 фракції «Регіонів України». Яка, до слова, вирішила взяти приклад із комуністів (вони, у свою чергу, змавпували «Нашу Україну» часів президентської кампанії) й розставити на столах прапорці зі своєю символікою. З огляду на те, що «регіонівські» прапорці — малинові, а «комуністичні», оновлені на початку нинішньої сесії, якісь аж надто темно-червоні, деякі журналісти з поганим зором спершу вирішили, що фракція КПУ просто поділилася передвиборчими атрибутами зі своїми ситуативними союзниками по опозиції до «помаранчевої» влади...

      А особливим красномовством відзначився перший Президент, а нині — керівник фракції СДПУ(о) Леонід Кравчук, який зараз нібито активно об'єднує Україну в однойменному громадському форумі. Леонід Макарович «проїхався» по своєму наступникові на президентській посаді (йдеться, звісно, не про Кучму), який «не може ефективно керувати державою» і розностальгувався: мовляв, були ж уже в історії України дострокові парламентські вибори і не варто «добрій людині Ющенку», який «не відчуває, що таке державна відповідальність за долю великої держави», про це забувати... А насамкінець Кравчук «добив» владу тим, що СДПУ(о) «відмовила їй у довірі».

      Хтозна, як витримав би цю тяжку новину Президент, якби не лідер фракції «Єдина Україна» Богдан Губський, який просто залив і Ющенка, і його команду єлеєм. І нібито все правильно пан Богдан сказав (до речі, назвавши Кабмін, згідно з внутріпартійними «темниками» «Народного союзу «НУ», «урядом Президента Ющенка»): пенсії збільшено, заробітну плату підвищено, «послідовно реалізується курс на повернення до державної власності незаконно приватизованих об’єктів» («при цьому уряд діє виключно в рамках закону») тощо. Але пропозиція «створення широкої коаліції на підтримку курсу Президента та уряду України» з вуст Богдана Губського, який і при минулій владі почувався «своїм», дуже вже нагадує елементарне підлабузництво...