Василь Шкляр i Микола Гоголь

30.08.2005

      За десять хвилин вісімнадцята. У кнайпі «Купідон» навіть не пахне презентацією. За столиком — самотній директор «Кальварії» Петро Мацкевич. Біля нього, як на похоронах, стоять бутербродики на чарочках із горілкою. Піар-директор «Кальварії» Ксеня Сладкевич помітно радіє, коли бачить хоч одну журналістську душу. Затим до клубу влітає Ірванець — привів на київську презентацію якогось люблінського професора. Ірванець до Мацкевича: «Дякую, Петре, за гарно виданого Прохася». Мацкевич: «Будь ласка. Але той, Прохаська цього разу видавали не ми...».

      За Ірванцем до «Купідона» впливає Василь Шкляр. Оглянув нас трьох і пішов на ганок курити. Ірванець уже вмостився за столиком, запалив свою люльку з улюбленим вишневим тютюном. Підтягнувся Андрій Курков із величезною компанією довколабогемних постатей. То тут, то там виринає Григорій Охотін. Скельця окулярів у Мацкевича весело заблищали — вечір має бути цікавим. О шостій у клубі нема жодного порожнього столика.

      За масивним дубовим столом, умостившись на вишитих подушечках, Шкляр, Мацкевич і Сладкевич презентують нову бінарну серію книжок. Це покетбуки, причому кожного разу їх видаватимуть попарно. Назва — «Іndividual» («індивідуальне» пер. з англ.) — колективний витвір головного редактора та піар-директора «Кальварії». Для кожного — своє, тому пари, каже «УМ» Ксеня Сладкевич, щоразу будуть розраховані на різні аудиторії. Ксеня, презентуючи першу пару, радить випити горілки — на тверезу голову такий інтелектуальний коктейль не сприймеш. А саме: Шкляр&Гоголь — багатьом відвідувачам «Купідона» горілка так і стала поперек горла. Зрештою, те, що шкляровий «Елементал» «Кальварія» перевидаватиме, не було секретом. Минулий наклад відірвали з руками, і тепер у жодній крамниці України «Елементала» більш нема, говорить Сладкевич. Із Гоголем усе вийшло, як у «Солом'яному бичку». Шкляр, котрий дізнався, що його перевидаватимуть, приніс у «Кальварію» ще й Миколу Гоголя. Якого сам же переклав і видав у себе в «Дніпрі». Але то був подарунковий томище з величезними малюнками Сергія Якутовича.

      Розрахунок «Кальварії» правильний: якщо книжки кишенькового формату міститимуть різних за жанрами авторів, це привабить багатьох людей з різними смаками, менше зусиль доведеться вкладати в промоцію. Покетбуки завжди «на ура» приймають книжкові супермаркети. І, найголовніше, вони небагато коштують, тому розкуповуються.

      Якщо хто не знає: Гоголь у перекладі Шкляра — це не той, якого вивчають у школі. Микола Васильович написав колись два варіанти «Тараса Бульби». В 1835 «...Бульба» вийшов у збірці «Миргород». Там не було слів «Русь», «руський», а «Україна», «козацький» еtc. Не обійшлося без матюків. Тому вчителям краще не рекомендувати до читання дітям кальварійський варіант. А щодо Гоголя, він із російської казни отримав гроші, на які міг до кінця життя їздити по світу. І в 1842 році в другому томі «Сочинений» повість була змінена і розширена в три розділи. Її дуже вітали російські критики, там, як вони писали, «был усилен общерусский идейный смысл». І от козаки вмирають за «русскую землю», Бульба навіть на вогні каже під час страти, що «придёт ещё русский царь, от которого содрогнутся все народы».

      Книжок, яких можна торкнутися, понюхати й почитати, ніхто не дав. Лишилося притримати гаманці до Львівського форуму. До речі, дизайн для кожної пари «Кальварія» розробила окремий, але дизайнер поки хоче бути інкогніто.

      Наприкінці презентації видавці влаштували прощальний розпродаж. Виявляється, одна київська книгарня дізналися про дійство в «Купідоні». І принесла п'ять примірників «Елементала». Які випадково знайшлися на складі. Це останні примірники в Україні — запевнили продавці. Три з п'яти купили журналісти. Четвертий Сладкевич намагалася спродати Куркову. Але той відбувся запевненням: «У мене й так дві є». І тоді цей примірник подарували Василю Шкляру. Останній «Елементал» лишився в «Кальварії» — чи то ніхто купувати не захотів, чи просто на пам'ять. До речі, попередній наклад «Елементала» був надрукований на білосніжному фінському папері. І тільки тримаючи останню книжку в руках, Петро Мацкевич зізнався, що такий папір — вельми паскудна штука: «Вийдіть на пляж, розкрийте книжу і подивіться, що буде з вашими очима. Крім того, в такому папері є хлор». Не хвилюйтесь за книжки з нової серії. Вони друкуватимуться на сірому, але цілком читабельному і безпечному папері.

      На закуску Шкляр прочитав імпровізацію «Перевертень». «Його народив, — каже письменник, — сьогодні зранку, за мотивами «Елементала» і «Тараса Бульби»: «Батько... розсердився...: «Я тебе, виблядка, спородив, я тебе, стерво, й замочу, на х...». Я... кинувся тікати до Дніпра...

      — Куди? Куди, сучий сину? — закричав мені вслід рідний батечко.

      — На Січ! На Січ! — спробував його втішити, але старий впустив свою сиву голову на груди й мовив приречено:

      — Мотор-Січ давно приватизовано».