Про проблему бездоглядності заговорили протягом останніх кількох років, коли кількість безпритульних дітей зросла майже втричі. Вже у 1997 році кількість неповнолітніх, які потрапляли до дитячих притулків, перевищувала 11 тисяч — за попередніми підрахунками, сьогодні ж ми маємо понад 30 тисяч безпритульних дітлахів. Це ціле невелике місто, у котрого немає майбутнього... Не існує такої позначки на топографічній карті України, котра б вказувала місце перебування такої кількості маленьких соціальних бунтарів. Така собі дитяча «вольниця» має свої незадекларовані закони жорстокої вулиці. Тут є вожаки-лідери, котрим підпорядковується решта малолітніх громадян, а відповідно й «казна», що поповнюється за рахунок випрошених коштів. Тут запроваджені лжепорядки, і вживання наркотикiв, алкоголю чи клею вважається перепусткою до гурту бродяжок. А найголовніше, що це місто — не віртуальний світ, його мешканці цілком реальні, і чи не щодня ми пасивно зустрічаємо їх на вулицях наших міст.

На околиці Луцька випадкові перехожі, поспішаючи серпневого вечора додому, почули в кущах дитячий плач. Плакало немовля, залишене вмирати просто на траві.
Медики, які оглянули хлопчика, сказали, що народився той 4-5 діб тому, маючи цілком задовільний стан і вагу близько 3 кілограмів. Пролежав він не дуже довго, тому ознак переохолодження або слідів укусів тварин, на щастя, не мав.

Головним порушенням прав людини в Україні є бідність. Принаймні, так вважає Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Ніна Карпачова. За її словами, більше мільйона українців сьогодні перебувають за межею бідності.