(УНІАН.)
Приїзд справжньої зірки світового кіно і великої актриси Софі Лорен справедливо сприймається у Києві як сенсація. І мало хто, крім справжніх кіноманів, знає, що це вже «друге пришестя» зірки в нашу вітчизну. Вперше Софі разом із Марчелло Мастроянні навідалася в Україну в 1969 році, коли Вітторіо де Сіка знімав фільм «Соняшники». Тож через 34 роки у Києві зірку зустрічали символічними соняшниками — в аеропорту директор «Молодості» Андрій Халпахчі з букетом соняшників, на прес-конференції подарували килимок-панно з цією сонячною культурою.
Софі Лорен пробула в Києві дві доби. Аперитив з культурним міністром Юрієм Богуцьким, прес-конференція, відкриття кінофестивалю «Молодість» і власної ретроспективи — дні розписані по хвилинах. Летіла літаками «Люфтганзи», жила в «Прем'єр-палаці». Але всіх моїх знайомих, усіх журналістів, кінокритиків, режисерів, акторів цікавило тільки одне: як вона виглядає? Як виглядає в 69 років європейський секс-символ ХХ століття, одна з найвідоміших і найулюбленіших актрис, жінка, яка написала в книзі «Жінки і краса», що вода і оливкова олія — найкращі помічники її нев'янучої вроди. Виглядає, засвідчую, блискуче. На прес-конференцію пані Лорен прийшла у червоному брючному костюмі з елегантною червоно-зеленою хустинкою на шиї і бісерною сумочкою. Фірмова грива волосся, яка, напевне, в історію моди ввійде як зачіска Лорен, тому що Софія на диво постійна кінозірка й одного разу віднайдений стиль вперто не міняє, захисна лінія елегантних окулярів, її постійний мейк-ап, і все в комплексі — елегантна, яскрава, жіночна кінозірка світового класу. Всі її ролі в кіно були яскраво жіночними, а на запитання про фемінізм Софія вигунула: «Мадонна міа! Знову фемінізм? Ні. Я чудово ставлюся до жінок і готова їх всіляко захищати, але фемінізм — це не моє». «Для мене найважливішою завжди була сім'я, — повторила ще раз на київській прес-конференції Софі Лорен. — У мене довго не було дітей, це окрема розмова, я дуже зраділа, коли вони з'явилися, і дуже ними дорожу. Я ще в 16 років мріяла, щоб у мене обов'язково були сім'я і діти». В одному інтерв'ю вона ще точніше розставила акценти: «Якби мені запропонували зніматися в найкращому, найважливішому у світі фільмі, який, однак, міг би завдати якоїсь шкоди моєму особистому життю — дружини чи матері, я б відповіла: «Ні, дякую». Тому що кіно — це кіно, а життя — це моє життя». До речі, в Україну на зйомки картини «Соняшники» Софі прилітала з маленьким первістком Карло на руках, «у мене всі тодішні враження підсилювалися присутністю сина. Це найсильніші мої спогади про Україну. Тому коли я тільки почула слово «Київ», у мене заколотилось серце, і я дала згоду на поїздку. До того ж, коли мене кудись запрошують італійці ( Iталійський культурний центр та посольство Італії в Україні дуже постаралися, щоб цей візит відбувся), я готова їхати куди завгодно». Сьогодні Карло — 34 роки, він диригент, а молодший син Едуардо — режисер, в останньому його фільмі «Між нами» Софія Лорен зіграла свою соту роль у кіно.
Софія Шиколоне, Софія Лорен і Софія Понті — це три прізвища однієї щасливої жінки. З першим вона народилася, перемагала в конкурсах краси, будувала плани. Друге дало світу кінозірку, на поличці якої два «Оскари», купа європейських і національних призів, орденів, статуеток тощо. Після «Оскара» за кращу жіночу роль у фільмі «Чочара» вона цілий рік давала автографи такого змісту: «1962 рік. Рік Оскара». Це акторське ім'я назавжди пов'язане з режисерським — Вітторіо де Сіка, з яким Лорен зробила найкращі свої фільми. «Де Сіка дуже добре мене знав і завжди вмів зробити так, щоб я грала на межі своїх можливостей». Ще одним щасливим партнером Софі в кіно був покійний Марчелло Мастроянні. «З Марчелло ми познайомились дуже давно. Я тільки починала займатися кіно, а він був відомий, уже грав у театрі. Я пам'ятаю всі наші фільми — кадр за кадром, тому що навряд чи ще десь в історії світового кіно була така гармонія між партнерами». А до прізвища Понті у Софі свій сантимент. З усіх обожнювачів вона вибрала міланського адвоката Карло Понті, прожила з ним усе життя, народила двох синів. І коли в найвродливішої жінки запитали: «Який для вас ідеальний чоловік?», Софі з гідністю відповіла: «Це мої сини». І зворушливо, і правильно. Щодо ролі випадку в житті, Софі каже, що не надає його величності аж такого значення: «Моє життя було простим, рівним, я завжди була взірцем для інших». Треба визнати, що Софі Лорен — одна з небагатьох зірок, яка пропагувала на власному прикладі сімейні цінності й при цьому не виглядала нещасною жертвою.
На церемонії відкриття кінофестивалю «Молодість» Софі знову всіх зачарувала. Вона дала нашим публічним дамам урок зірковості й елегантності, казали потім «кулуари» після церемонії. Після всіх церемоній в італійському посольстві влаштували прийом на честь своєї прекрасної співвітчизниці, і напевне ж пані Лорен порушила заради італійців свій залізний режим — лягати спати о 9-й вечора. Це і секрет краси і звичка одночасно. «Ця звичка у мене з дитинства, о 7-й ранку я мала прокидатися, щоб учитись, так роблю все життя».
На позавчорашній прес–конференції, як «УМ» вже повідомляла, начальник обласного управління охорони здоров’я Богдан Ониськів зазначив, що від наразі незрозумілої недуги померли семеро людей. Однак уже наступного дня, за неофіційною інформацією з компетентних джерел, стало відомо, що в області сталося щонайменше десять летальних випадків. Серед осіб, які померли, — і дві студентки одного з тернопільських вузів. А ще — не менше десятка людей перебувають у лікарнях у важкому стані. >>
«У «темниках» було вказано: обов'язково акцентувати на тому, що Янукович сидів поруч iз Путіним, — розповіла мені приятелька з ТБ. — Він що, тримав Путіна за ....., що на цьому так важливо наголошувати?!». Переглянувши російську пресу, стає зрозумілим, що не Янукович Пітуна, а Путін Януковича, а на додачу ще й Кучму тримав. Російський президент, запрошуючи високих київських гостей у підмосковну резиденцію Ново-Огарьово буцімто на святкування дня народження (келейне святкування і запізніле: день народження минув 7 жовтня, а випити на своє 52-річчя Володимир Володимирович більше нікого з високих гостей не запрошував), уже знав: він заявить про підтримку Москвою спадкоємності влади в Україні. Він не вельми симпатизує Януковичу, але за «підписки» Леоніда Даниловича той став єдиною наразі силою в Україні, яка робить Путіну те, що жінки роблять чоловікам, і задоволений Путін, за відсутності альтернативи і наполегливості люблячих киян, згодився. Ось як описує «новоогарьовський процес» російська газета «Коммерсантъ», якій не пощастило отримати «темника» з київської вулиці Банкової: «Спершу з машини вийшов Кучма. Він вийшов і поцілував Путіна кудись у шию. За ним до російського президента підійшов Віктор Янукович... і старанно зробив те ж саме, силкуючись скопіювати всі рухи душі старшого товариша. Це було непросто, позаяк Янукович значно вищий за Кучму. Але йому вдалося». >>
Учений зі світовим ім'ям, засновник і президент Міжрегіональної Академії управління персоналом, голова правління Всеукраїнського благодійного фонду «Милосердя» 50-річний Георгій Щокін потрапив до лікарні внаслідок побиття. Як повідомив «УМ» керівник центру громадських зв'язків столичної міліції Дмитро Андрєєв, напад вчинили четверо невідомих, озброєних дерев'яними палицями-кийками. Сталося це позавчора на початку 12-ї години дня. Від нападу пана Щокіна не змогли захистити навіть двоє охоронців, які разом з президентом МАУП потрапили до лікарні. >>
Маршрутні таксі стають дедалі небезпечнішим видом транспорту, адже рідко який тиждень нині вони не фігурують у зведеннях Державтоінспекції. Минулий тиждень не став винятком, відзначившись аж двома ДТП за участю маршруток — на Рівненщині та в Криму. >>
Банк Швеції вчора оголосив прізвища лауреатів Премії з економічних наук ім. Альфреда Нобеля за цей рік. Вона заснована вже після смерті Нобеля, але за своєю значимістю прирівнюється до Нобелівської премії. >>
У суботу в Афганістані відбулися перші демократичні президентські вибори. Інтерес до них був надзвичайний. З 10,5 мільйона мешканців країни з правом голосу до виборчих дільниць з'явилися більше 10 мільйонів. І не побоялися при цьому погроз талібів влаштувати терористичні замахи, не побоялися вистоювання у довжелезних чергах, в яких вони гаяли час, вигукуючи: «Демокрасі, демокрасі!». >>
