Малюнок Андрія ПОТОПАЛЬСЬКОГО.
Юлія Тимошенко останнім часом — власне, ледь не від початку перебування на посаді Прем'єр-міністра — перебуває наче на розпеченій пательні. Після «реекспортної» кризи настає просто бензинова, за нею — «невиїзна», потім — газова, на її тлі — цукрова, все це накладається на подальше зростання цін і загострення стосунків із секретарем Радбезу Порошенком, першим віце-прем'єром Кінахом (і не лише з ними), ніяк не складеться проурядова більшість у парламенті, а тут підпирають терміни ухвалення законів, необхідних для вступу України до СОТ. Водночас, врахуймо, рейтинг Юлії Володимирівни в народі продовжує утримуватися на дуже високому рівні. Ніхто вже й не згадує ті часи, коли соціологи показували хіба що 10 відсотків позитивних оцінок діяльності Тимошенко і втричі більше — негативних. Прем'єр Тимошенко зараз змагається за популярністю із самим Президентом Ющенком, а кількість членів фракції БЮТ у парламенті та партії «Батьківщина» на місцях зростає ледь не щодня. І при цьому леді Ю. почувається дуже й дуже дискомфортно. Власне, вона де-факто залишається опозиціонеркою, хоча перебуває на посаді глави уряду й має за головного союзника Президента України. То ж що це — велика змова проти Тимошенко чи її невміння «розрулювати» конфліктні ситуації? Будьмо щирими: відповідь на це питання — «п'ятдесят на п'ятдесят».
Авжеж, спадок Юлії Володимирівні дістався дуже непростий. Президентські вибори висотали з економіки дуже багато соків і ресурсів, в останні місяці виборчої кампанії, яка тривала значно довше очікуваних термінів, важелі державного управління фактично перебували в ступорі. Однак це, ясна річ, не пояснює всіх тих помилок і порожніх обіцянок, якими вже встигла відзначитися Тимошенко. Леді цю вважають «залізною», однак, відзначмо, у керівній і конкурентній катавасії багато важливих аспектів Тимошенко зараз просто пропускає непоміченими, а в деяких питаннях, аби заручитися підтримкою «додаткових» політичних сил, відбувається м'якими, нейтральними або навіть помилковими (як для її постійних прихильників) коментарями.
«Ми вже наїлися дешевого м'яса і наїздилися на дешевому бензині», — такі влучні оцiнки комуністи й «регіонали» відважували на адресу Кабміну у ВР i ранiше, і вчора. На початку цього тижня Тимошенко обіцяла майже безперешкодне проходження через Верховну Раду пакета законопроектів щодо СОТ, а що з цього вийшло — ми бачили у теленовинах: під куполом знову блокада й бійки. Тобто співпраця нового уряду зі старим парламентом так і не вийшла на потрібний рівень, хоча всі можливості для створення нової — хоча б ситуативної — більшості у ВР є.
Такий розряд «економічних» закидів можна пояснити ще й тим, що Юлії Володимирівні свідомо заважають працювати конкуренти з інших владних центрів впливу. Є, приміром, така версія: спроба «завалити» у парламенті ініціативи уряду щодо СОТ — це частина комплексної роботи з дискредитації та відставки Тимошенко. А чому б і ні? Он, якщо придивитися, з комуністами у ВР учора чубилися головно депутати від БЮТ, а не «нашоукраїнці» та іже з ними.
Звісно, мріяти про те, що леді Ю. піде з уряду раніше наступного квітня (тобто вже після виборів), можуть тільки невиправні оптимісти з числа Юлиних «друзів». Водночас слід розуміти, що в багатьох випадках вони не лише навмисно перешкоджають Тимошенко, а просто мають іншу точку зору на певні управлінські питання.
А все це в комплексі — проблема як Прем'єр-міністра, так і Президента, котрий створює не зовсім здорове конкурентне середовище, даючи волю і безперечно потрібній соратниці, і кумові, і першому помічникові, і держсекретареві... У рамках фракції «Наша Україна» подібна конкурентність проходила майже непомітною для широкого загалу, але ж тепер ідеться про інтереси всієї країни, і коли один діяч із виконавчої влади навмисно вставляє палиці в колеса іншому, під укіс може піти весь «помаранчевий» (а не «голубий») вагон.
З-поміж останніх «підстав» «Україна молода» почула в кулуарах влади розмови про таке: секретар РНБО нібито доручив своїй людині в Генпрокуратурі активізувати справи, за якими фігурує Тимошенко. Мовляв, щоб поновити той самий «гачок», на якому Юлія Володимирівна перебувала і до приходу в ГПУ «Піскуна-2». Ми, звісно, не віримо в таку підступність секретаря Радбезу, майже не віримо і в те, що після революції Генпрокуратура спроможна «копати» на героїню революції. Лише зауважуємо: кадри на Різницькій залишилися майже не зміненими, архіви теж начебто не горіли, а одного із заступників Генерального вже називають «Поро-Шокіним». Ми пригадуємо, що Святослав Піскун оголошував про закриття справ Тимошенко одразу після cвого поновлення на посаді. Але чого у світі не буває... Скажімо, в Росії розслідування щодо екс-керівнички «ЄЕСУ» так і не закривали, і тепер це одна з причин, через яку Тимошенко досі не може відвідати стратегічно важливу Москву. А речник ГПУ Олексій Бебель учора повідомив «УМ», що йому не відомо про поновлення слідства у справах з приводу діяльності Юлії Тимошенко, він так само пригадує заяви Піскуна, однак стверджувати на сто відсотків не може, бо за слідство не відповідає.
Хай кожен із цього робить свої умовиводи. В тому числі й щодо доцільності доведення до кінця політреформи. А для автора цих рядків чіткий висновок із наведених чуток наразi полягає в тому, що спроби Президента помирити Юлію Володимирівну й Петра Олексійовича так і залишилися марними. А ще є згадка, як романтично виглядали Ю.Т. і П.П. на даху «броньовичка», що їхав через помаранчеве людське море повз Кабмін після рішення парламенту про відставку уряду Януковича. І є думка про те, у який неприпустимий тиск усередині команди переможців трансформувалися зимові перемоги Майдану...
А є й політичний аспект «навколотимошенківських» подій. Щодо обережності й помилковості Тимошенко приведемо зі «свіжого» таке: виборчого провокатора від ОУН Козака, який причаївся в «хащах» її уряду, Юлія Володимирівна назвала «можливо, високопрофесійною фаховою людиною». Раніше ж, напередодні 9 травня, у відповідь на питання про реабілітацію воїнів ОУН-УПА пані Прем'єрка заявила, що потрібно розглядати кожен випадок окремо, фактично поставивши під сумнів національно-визвольну боротьбу українців у 1940-50-х роках як факт. Подібні штришки цілком вписуються у загальну роботу Ю.Т. на розширення політичного фундаменту її «Батьківщини». Раніше вогнище підтримки дніпропетровки Тимошенко концентрувалося на заході України, тепер же потрібно залучати (чи то пак — утримувати) і центристських, східних, російськомовних та їм подібних прихильників.
Але, окрім зростання ідеологічної платформи, є ще дуже важливе питання підтримки впливом, можливостями, зрештою, просто грошима. Тому й поповнюються лави БЮТ та місцевих «Батьківщин» — сумбурно і часто за рахунок «лівих», скомпрометованих у старому режимі людей.
«УМ» уже писала про дивні пікети під Кабміном, коли партійну лідерку прийшли критикувати її ж партійці. Тоді Тимошенко висловилася так, нiби це — люди зовсім не з «Батьківщини», на Майдані їх не було, «ми всіх своїх активістів знаємо», «просто декому не дісталося посад». Справді, про те, що пікет уміло організований «третіми особами», свідчать і бездоганна фабрична однаковість транспарантів (навряд чи такі могли виготовити звичайні партійці з «глибинки»), і той факт, що про пікети проти Юлі наступного дня на першій сторінці великими літерами і з величезним фото написали есдеківські «Киевские ведомости». Але якщо придивитися до облич у тих пікетах, то серед них можна впізнати бувалих партійців, загартованих опозиційною боротьбою і в простішій Львівській, і в складній Одеській областях. Може, хтось їх виводить на площу з корисливою метою, але ж так само з користю новоприбулі «діячі» хочуть використати «Батьківщину» й Тимошенко, а «Батьківщина» й Тимошенко — їх.
Авжеж, зараз Юлія Володимирівна пустила справи в партії на самоплив, але потрібно нарешті знайти час і розібратися, хто є хто і хто чого вартий. Бо одна справа — продовжувати продукувати комп'ютерні мультики з серії «Веселі яйця» тепер уже не проти «хама Януковича», а суто для піару «Юльки-свистульки», й інша справа — створити дієву політичну структуру. Поки ж «Батьківщина» (партія Прем'єра), на жаль, повторює ті самі помилки, що й «Народний союз «Наша Україна» (партія Президента).
Хтось скаже — все одно ці дві партії будуть в одному блоці. Однак подібні висновки базуються на тому, що насамперед Ющенкові невигідно розривати політичний зв'язок із Тимошенко, і саме Президент Ющенко очолюватиме єдиний список на парламентських виборах. А якщо Ющенко таки відмовиться (не царська все ж справа)? А якщо Тимошенко таки зробить ставку на самостійний прохід у парламент (а всі соціологічні фірми зараз показують більш ніж достатній для цього рейтинг БЮТ?)
Наразі Юлія Володимирівна продовжує заявляти, що залишатиметься в команді Президента ледь не до кінця днів. Але, за даними «УМ», уже в кількох «кулуарних» розмовах зі своїми партійцями Тимошенко давала зрозуміти: «Хоч би що я не казала в ефірі про спільний блок із НСНУ на виборах-2006 — не вірте. Ви ж розумієте, це маскування. А насправді нам своє робить: «Батьківщина» піде у Верховну Раду окремо».
І нам важко ставити під сумнів існування таких розмов — хоча б з огляду на те, що Ю.Т. досі не зробила кроків назустріч «Нашій Україні» на офіційному «блокотворчому» рівні, а подекуди на місцях (скажімо, у Львові) депутати з «Батьківщини» перейшли в опозицію до «нашоукраїнців».
Такі ось «дорогі друзі» в нас при владі. Чи виправдовують вони сподівання Майдану? І чи є подібний «плюралізм» кращим за повальне придушення та «нагинання» політичних партнерів у часи Кучми — Медведчука, час покаже. Точніше, вже показує. І ми це, на жаль, бачимо...
Львів, який неофіційно називають культурною столицею України, уже не один рік виборює право називатися і Різдвяною столицею. До всіх різдвяних сюрпризів цього року долучиться іще один — пасажирів львівських трамваїв та тролейбусів протягом свят будуть тішити популярні різдвяні мелодії у виконанні улюбленців не лише львів’ян, а й усіх українців — «Піккардійської терції» та Павла Табакова. >>
Перший сесійний тиждень Верховної Ради після літніх канікул почався напрочуд мирно: без бійок, без блокувань, без фізичних ексцесів і морального тиску у форматі «опозиція vs влада». Депутатів примирила Європа. Точніше, євроінтеграційний напрям, що ним крокує Україна. >>
Представляти Віру Іванівну, певно, зайве. Її ім'я й по батькові (саме так — без прізвища) говорить саме за себе ще з тих часів, коли вона була першою помічницею Віктора Ющенка на початку століття. Навіть листи до неї, як розповідає сама Ульянченко, підписують просто: «Вірі Іванівні». І доходять.
Про те, якою впливовою вона є, як поважає її думку сам В.Ю. і як запросто вона спілкується з найбагатшими людьми України, ходять легенди. Коли глава держави призначив Віру Ульянченко керівником Київської обласної держадміністрації, багато хто сприйняв це скептично: одні висловлювали сумніви в умінні Віри Іванівни «перекваліфікуватися» з «няньки Ющенка» в «губернатори», інші іронізували, називаючи це призначення «почесним засланням» подалі від Банкової. Відтоді минув понад рік, і голоси скептиків стихли. А легенди про впливовість Віри Іванівни анітрохи не потьмяніли.
І ще ремарка: напередодні виборів брати інтерв'ю у партійного керівника області завжди складно — воно в будь-якому разі виглядатиме «піарним». Але, зрештою, коли ж владі й звітувати про свої успіхи, як не перед виборами? Як каже правдоруб Віра Іванівна, «виборець сам повинен у всьому розібратися». До речі, найулюбленіше її слово — «безперечно». >>
«В «України молодої» диктофони добре пишуть?» — запитав Кириленко, щойно кореспондент «УМ» переступив поріг його кабінету в партійному офісі «Нашої України». «А що, — питаю, — ви зірвали голос?». Кириленко підморгує: «Почався виборчий тур».
Наша розмова відбулася наступного дня після того, як десант «НУНС» повернувся з першого етапу виборчого туру, який проліг через Сумщину, Полтавщину та Кіровоградщину. А днем по тому «нашоукраїнці-самбісти» мали вирушити на Дніпропетровщину. Власне, наша розмова з Кириленком і почалася з того, як він оцінює старт виборчих турне. >>
Якщо «Наша Україна» до останніх передз'їздівських днів тримала інтригу з виборчим списком, то Блок Тимошенко «вистрелив» іншим. «Списочники» БЮТ лишились у своєму попередньому складі, зате присутність з-поміж 103 депутатів V скликання (яких Юлія Володимирівна за відданість і стійкість залишила при кандидатській надії) особливого гостя — президента Європейської народної партії Вілфреда Мартенса — привернула загальну увагу. Мартенс приїхав не просто так — він запросив «Батьківщину» приєднатися до клубу ЄНП. Ця подія відразу потягнула за собою обговорення ідеологічного керунку, в якому рухатиметься БЮТ, відсунувши на другий план ініціативи, з якими виступала на з'їзді Тимошенко, не кажучи вже про інший актуальний аспект — стосунки БЮТ з колегами від «Нашої України — Народної самооборони». Втім на все свій час. Час підписувати спільні угоди і час їх виконувати. Або не виконувати. Наразі помаранчеві демократи обіцяють триматися разом, а що з того вийде — побачимо після 30 вересня. Поки що про внутрішні процеси всередині Блоку Тимошенко з «УМ» говорить депутат IV—V скликань, 14-й номер у виборчому списку БЮТ Андрій Шкіль. >>
Учора глава держави спілкувався з журналістами, в тому числi вже традиційно — у прямому ефірі двох національних телеканалів. Президент вкотре відійшов від офіціозу, а заодно і похмурих владних кабінетів — зустріч з представниками ЗМІ знову проходила на «зеленій галявині» секретаріату. >>
