Має рацію той, хто живе за принципом: «Куй залізо, поки гаряче». І не важливо, про що йдеться — гроші чи славу, головне, щоб приносило дивіденди. Як у випадку з відомим «зірковим» журналістом, російським резидентом на українському ТБ Дмитром Кисельовим, який по гарячих слідах народив ідею постановки мюзиклу «Тузла» за мотивами однойменної українсько-російської епопеї. І нічого, що «передвоєнна атмосфера» вже ніби минулася, але «музи не повинні мовчати», і Кисельов швиденько накрапав лібрето й озвучив його вчора перед зграйкою журналістів.
Сюжет такий. Молодий російський хлопець (який чомусь у чорновому прес-релізі називається русичем) прокладає своїм екскаватором шлях через море до українського острова Тузла. Що шукає він у краю недалекім? Взаємності прекрасної остров'янки, яка в яскравому промінні ранкового сонця приймає екскаваторщика за Христа, що наближається до неї по воді. Далі — кохання і все таке, але сонце заходить — і приходить прозріння: то не Бог, а чужинець. Цитуємо короткий сценарій: «Як це буває в класичних трагедіях, обов'язок виявляється вищим за почуття, прекрасна остров'янка зі словами: «Ти зміг узяти мене, а не Тузлу», вбиває чужинця». Аплодисментів не треба, це лише чернетка, відповідна тональність ще буде підібрана режисером, але, переконані російські Шекспір-Кисельов і Вольтер-Кулик, це своєчасна відповідь на конфлікт, яка об'єднає Україну і Росію. Як на мене, повний маразм, марення сивої кобили, але цілком у руслі московських заяв: мовляв, ми до вас по-доброму, а ви — з прикордонниками, гвалтом-галасом.
Можна було б посміятися, якби не було сумно ще з одного приводу. Російські шоу-мени знову обійшли українських. Ну кому з наших телевізійників прийшла б у голову така зухвала ідея? А якби прийшла, то хто б наважився за неї взятися? А для Кисельова з його буйною фантазією це «не перший і не останній проект такого роду». І народ піде, якщо, звісно, проект не почине в Бозі, бо команда підібралася — одні зірки: режисер-постановник — скандальний Андрій Жолдак, композитор — джазмен Володимир Соляник, лібрето — відомий вам Дмитро Кисельов, художник-постановник — епатажний фотограф і художник Олег Кулик. Правда, імена акторів, а їх буде тільки двоє — Він і Вона, — нічого не говорять: на жіночу роль Кисельов запросив художницю з Чикаго, а родом із Росії Тетяну Хензлер. Хто гратиме чоловічу — наразі невідомо, як і те, коли буде прем'єра вистави. Творча команда поки що в очікуванні маестро Жолдака, який прибуде в Київ на початку листопада. А щоб увага громадськості за цей час не охолола, було повідомлено деякі деталі. Перформенс ставитимуть у театрі «Сузір'я», де, правда, для такого «епічного твору» немає відповідного світла, тому будуть задіяні прикордонні прожектори. А із залу, уявляється Кулику, виїжджатиме справжній екскаватор, з ковша якого висипатиметься не земля і каміння, а грецький хор. Він «дасть реальне тло події — Президент перериває державний візит, Прем'єр також повертається», тим часом як «на схилах Дніпра оживає Батьківщина-мати...» Не подобається? Тоді зможете змоделювати власний «хепі-енд» за допомогою мультимедійної версії. І це не все у наполеонівських планах Кисельова: «Це мобільний мюзикл, відразу націлений на гастролі. У мене багато друзів серед московських музичних продюсерів», — нахваляється телемен, наразі очікуючи на українських спонсорів.
На позавчорашній прес–конференції, як «УМ» вже повідомляла, начальник обласного управління охорони здоров’я Богдан Ониськів зазначив, що від наразі незрозумілої недуги померли семеро людей. Однак уже наступного дня, за неофіційною інформацією з компетентних джерел, стало відомо, що в області сталося щонайменше десять летальних випадків. Серед осіб, які померли, — і дві студентки одного з тернопільських вузів. А ще — не менше десятка людей перебувають у лікарнях у важкому стані. >>
«У «темниках» було вказано: обов'язково акцентувати на тому, що Янукович сидів поруч iз Путіним, — розповіла мені приятелька з ТБ. — Він що, тримав Путіна за ....., що на цьому так важливо наголошувати?!». Переглянувши російську пресу, стає зрозумілим, що не Янукович Пітуна, а Путін Януковича, а на додачу ще й Кучму тримав. Російський президент, запрошуючи високих київських гостей у підмосковну резиденцію Ново-Огарьово буцімто на святкування дня народження (келейне святкування і запізніле: день народження минув 7 жовтня, а випити на своє 52-річчя Володимир Володимирович більше нікого з високих гостей не запрошував), уже знав: він заявить про підтримку Москвою спадкоємності влади в Україні. Він не вельми симпатизує Януковичу, але за «підписки» Леоніда Даниловича той став єдиною наразі силою в Україні, яка робить Путіну те, що жінки роблять чоловікам, і задоволений Путін, за відсутності альтернативи і наполегливості люблячих киян, згодився. Ось як описує «новоогарьовський процес» російська газета «Коммерсантъ», якій не пощастило отримати «темника» з київської вулиці Банкової: «Спершу з машини вийшов Кучма. Він вийшов і поцілував Путіна кудись у шию. За ним до російського президента підійшов Віктор Янукович... і старанно зробив те ж саме, силкуючись скопіювати всі рухи душі старшого товариша. Це було непросто, позаяк Янукович значно вищий за Кучму. Але йому вдалося». >>
Учений зі світовим ім'ям, засновник і президент Міжрегіональної Академії управління персоналом, голова правління Всеукраїнського благодійного фонду «Милосердя» 50-річний Георгій Щокін потрапив до лікарні внаслідок побиття. Як повідомив «УМ» керівник центру громадських зв'язків столичної міліції Дмитро Андрєєв, напад вчинили четверо невідомих, озброєних дерев'яними палицями-кийками. Сталося це позавчора на початку 12-ї години дня. Від нападу пана Щокіна не змогли захистити навіть двоє охоронців, які разом з президентом МАУП потрапили до лікарні. >>
Маршрутні таксі стають дедалі небезпечнішим видом транспорту, адже рідко який тиждень нині вони не фігурують у зведеннях Державтоінспекції. Минулий тиждень не став винятком, відзначившись аж двома ДТП за участю маршруток — на Рівненщині та в Криму. >>
Банк Швеції вчора оголосив прізвища лауреатів Премії з економічних наук ім. Альфреда Нобеля за цей рік. Вона заснована вже після смерті Нобеля, але за своєю значимістю прирівнюється до Нобелівської премії. >>
У суботу в Афганістані відбулися перші демократичні президентські вибори. Інтерес до них був надзвичайний. З 10,5 мільйона мешканців країни з правом голосу до виборчих дільниць з'явилися більше 10 мільйонів. І не побоялися при цьому погроз талібів влаштувати терористичні замахи, не побоялися вистоювання у довжелезних чергах, в яких вони гаяли час, вигукуючи: «Демокрасі, демокрасі!». >>
