Державна резиденція «Будинок з химерами». (Фото Володимира СТАДНИКА.)
На Банковій кипить робота. Нині тут триває ремонт, і потрапити на цю заповітну вулицю не так легко. Центральний вхід до резиденції — будинку під номером 10 — ще не зовсім доведений до ладу: пошматований довкола асфальт псує загалом привабливу картинку. Це тут майданчик для почесної варти готують (так пояснюють працівники). Державна резиденція все-таки. Закінчується «перепис» журналістів, і ми опиняємося біля того ж центрального входу, тільки зсередини. Приміщення таки справляє враження. Фантастична люстра із мушель, ліпнина ще з часів Городецького й «фірмові» тварини, панно, а ще — чотири симпатичні грецькі амфори. (Прикметно, цим посудинам близько двох тисяч років, і «позичені» вони з Національного музею).
Нині тут, за рішенням секретаріату Президента, розміщено Головну службу державного протоколу. А раніше (як вирішив свого часу Президент Леонід Кучма) «Будинок з химерами» мав статус музейно-культурного центру. На його базі як філію Національного музею було створено центр «Шедеври мистецтва України». Тепер будинок має статус резиденції, однак унікальні експонати тут усе ж залишилися. Це і твори образотворчого мистецтва, скульптури, предмети декоративно-прикладного мистецтва з фондових зібрань провідних музеїв України (посуд, годинники). Серед раритетів експозиції значилися «Острозька Біблія» друку Івана Федорова (1581 рік), бронзовий посуд VI сторіччя до нашої ери, знайдений у Черкаській області. За словами заступника начальника Управління адміністративними будинками та державними резиденціями Державного управління справами Президента Ігоря Швечикова, загалом музейних експонатів у резиденції близько сотні. Їх обирали спеціально для оновленого інтер'єру мистецтвознавці, фахівці з Міністерства культури. Деякий антикваріат купувало ДУC (наприклад, срібний посуд і картини).
У залах резиденції відтак можна побачити твори відомих художників. Наприклад, в одному із залів переговорів є картина XVI століття — робота голландського майстра «Мадонна з немовлям». Є чотири величезні портрети князів Вишневецьких. А ще — чимала колекція гравюр XVI століття. Кажуть, біля них усі закордонні гості зупиняються помилуватися. До речі, музеї свої експонати час від часу забирають — для проведення виставок. А потім вони знову повертаються на Банкову.
Є дві картини у резиденції, які, кажуть, з'явилися тут за бажанням Президента Ющенка. Одна із них, до речі, висить у гардеробній. Щоправда, ані віку, ані автора витвору мистецтва дізнатися так і не вдалося: працівники резиденції відмовчуються стосовно таких «деталей».
Найбільша родзинка будинку — це мармурові сходи (з червоним килимком львівського виробництва, до слова). Пілястри — страусові ніжки, стеля — численні витіюваті «фірмові» химери. Владислав Городецький, як запевняють мистецтвознавці, створив будинок-мрію, що віддзеркалювала його натуру мандрівника й мисливця. Тому весь дім (архітектор його, до речі, сам називав «трохи дикуватим») — це скульптурна композиція з численними панно-розписами підводного світу та фігурами тварин.
Тут чимало збереглося ще з часів архітектора. За словами Ігоря Михайловича, реставратори працювали за архівними документами, тому в будинку відтворено все, про що мріяв Городецький. Збереглися у «химерному» будинку всі каміни (вони, до речі, всі різні й по-своєму красиві — мармурові, з дорогими кахлями). В багатьох кімнатах уціліла оригінальна ліпнина: в одному із залів переговорів вона у вигляді квітів ірису.
Загалом у резиденції є три кімнати для зустрічей тет-а-тет, чотири зали для переговорів (біля кожного приміщення є кімнати синхронного перекладу). Є і кімнати відпочинку. Тільки їх такими назвати можна лише умовно. Відпочивати там доведеться не на якійсь м'якенькій тахті, а на звичайному, хоч, напевно, недешевому стільцеві: окрім двох таких крісел і столика, у кімнаті з меблів більше нічого немає.
А ось і улюблена кімната Президента. Це зал для переговорів тет-а-тет — у світлих блакитних тонах із китайськими мотивами. Її працівники так між собою і називають — «китайська» кімната.
Неподалік є й обідня зала, красиво оформлена, з гарним овальним столом. Журналістам навіть вдалося вмовити працівників продемонструвати посуд, із якого їдять високі посадовці — як українські, так і закордонні. Прикметно, що це високоякісний німецький та чеський фарфор, фаянс та срібло (щоправда, з українською державною символікою).
Тільки-но розпочалася реконструкція будинку, в усіх ЗМІ причетні посадовці божилися, що дім Городецького зможе побачити кожен охочий простий смертний українець. Однак нині це питання дуже сумнівне. Офіційна версія виглядає так: оскільки Маріїнський палац закривають на реконструкцію (орієнтовно на три роки), усі протокольні заходи за участю високих закордонних гостей відбуватимуться у «Будинку з химерами». Звісно, на цей час і мови не може йти про туристів. Працівники резиденції на Банковій відкритим текстом заявляють, що екскурсії тут не проводитимуть: мовляв, знаєте, що від цього будинку залишиться? Ігор Швечиков як представник Державного управління справами Президента України запевняє, що «Будинок з химерами» «не заховають від людей, але давайте повернемося до цієї розмови після реконструкції Маріїнського палацу». А з огляду на те, що в палаці, можливо, житиме сам Президент, то екскурсії на Банкову ставляться під ще більший сумнів.
Р. S. На жаль, особливою інформативністю екскурсія для журналістів у «Будинку з химерами» не відзначилася. Представники ЗМІ попри сподівання так і не отримали відповіді на свої численні запитання. Можливо, організатори екскурсії не знали, що бачити унікальні стіни резиденції замало, аби написати про їхню історичну вагу...
Дочка Шона Карра, більше відомого як зятя Юлії Тимошенко, трохи підпсувала «страждально–войовничий» імідж своєї непрямої «бабусі». Завдяки їй усі дізналися, що торік Юля Володимирівна непогано відпочила в Іспанії. А сайту «Таблоїд» стало відомо, що за свій кількатижневий релакс Тимошенко платила по 7 тисяч євро за добу. >>
«Ти диви: тут як на авторинку, — двоє друзів роздивлялися літаки з парку «антонівської» авіакомпанії, що стояли в ряд один біля одного. — Напишемо внизу: не битий, не шпакльований, один господар...». >>
«Хобі, що стало стихійним лихом» — так називає своє захоплення прогнозуванням погоди відомий волинський журналіст і письменник Володимир Лис. Займається він цією справою понад двадцять років. Перший свій прогноз склав у 1989 році, й відтоді щороку тисячі людей у всіх куточках України чекають «погоди від Володимира Лиса». Хоч Володимир Савич попереджає, що прогноз він складає винятково для Волині, відтак його передбачення «діє» в радіусі 150 кілометрів. >>
...Густа завіса хмар над Гайдарами, що на Харківщині, і непримне мрячіння дрібного дощу принесли добру звістку. Новий український синоптик Тимко II не побачив учора власну тінь. Це означає, що весна в наших краях буде ранньою і теплою. Отже, зимі вже недовго залишилося... >>
Сьогодні цивілізований світ не хоче їсти цукор і лікуватися хімією — він повертається до тисячолітніх джерел життя і обирає... мед. На всіх континентах «нектар богів» стає рушієм харчового, сільськогосподарського, фармацевтичного, косметичного виробництва. Продукти бджільництва тепер в усьому — в помадах, хлібі, інгаляторах, жувальних гумках, мазях, вині... Україна у «медових справах» задніх не пасе: за виробництвом меду ми — перші в Європі й п’яті у світі. В нас прадавня культура бджільництва й надзвичайні економічні перспективи. Мед може і повинен стати світовим брендом української нації — таким як французький сир і вино чи російська горілка. І світ уже дав нам картбланш: у 2013 році до України з’їдуться на конгрес бджолярі з усіх куточків планети. Адже на цьогорічному всесвітньому форумі у Франції ми переконали усіх: Україна — медовий край. Як це відбувалося, бачила і «Україна молода». >>
«Нове чорнобильське «Укриття» захистить Україну і світ!» Відтоді, як цей захоплений вигук пролунав над країнами і континентами, світ завмер в очікуванні небаченої конструкції завдовжки 257, завширшки 150 і у висоту — майже 110 метрів... Минув не один термін завершення будівництва цього дива, а нас як захищав, так і захищає від отих клятих радіонуклідів трохи підрихтований старенький саркофаг, зведений усього за півроку без зайвих гасел і обіцянок.
Що ми зазвичай чуємо і читаємо про Чорнобиль? Безневинні сенсації на кшталт двоголових телят (трьох–чотирьох — потрібне підкреслити) чи одноголових самоселів, байки про мертве місто Прип’ять і дивне захоплення екскурсіями в епіцентр трагедії. Як і раніше колеги–журналісти, геройськи напнувши груди, з мікрофоном і блокнотом рвуться до зруйнованого реактора, аби й собі «засвітитися» в чорнобильській зоні... Вся ця екзотика була й буде. Ось тільки «за кадром», як завжди, залишаються досить делікатні соціально–економічні і фінансові проблеми Чорнобиля, які не такі показні на вигляд і надто складні для газетно–телевізійних матеріалів, а тим паче для сприйняття пересічними громадянами. До цих проблем докопатися не так просто, та й кому це потрібно? Не розпорошуючись на всі чорнобильські проекти, уважніше придивимось до найбільш «уживаної» теми останніх років — заплановане будівництво нового «Укриття», або НБК (нового безпечного конфайнменту). Ось перше–ліпше повідомлення з посиланням на члена групи радників ЄБРР із чорнобильського проекту, академіка Валерія Кухаря: «На жаль, усі плани досі не виконували, та є надія, що до 2012 року ми отримаємо «Укриття»–2»... >>
