Сьогодні акордеоністи в Україні — як рідкісний вид метелика: про них мало хто знає, але вони є. Якщо запитати на Хрещатику в перехожого, кого з наших акордеоністів ви знаєте, відповідь буде в кращому випадку: «Ян Табачник». Ні дисків, ні якісної розкрутки, а симфонічний оркестр у великій залі — як недоступна мрія. Ви не уявляєте, наскільки приємно було ввечері перед Трійцею, в холодну зливу, прибігти на концерт Ігоря Завадського в Будинок актора і побачити повну залу. На вході нас зустрічали дівчата, що рекламували якийсь смачний, а головне — гарячий чай. Усі квитки (по тридцять гривень) уже розкупили. Під скляними дверима тулилися «зайці», що сподівалися, хоч стоячи, почути молодого й амбіційного акордеоніста.
39-річний Ігор Завадський пройшов майже стандартну дорогу до слави. Спочатку — пішохідний перехід, убитий акордеон, копійки у футлярі. Це було тоді, коли Ігор закінчив Запорізьке державне училище ( клас педагога А. Петриченка) і вступив до столичної консерваторії. Не жарт, Ігор дійсно був директором Будинку культури радгоспу «Бориспільський». Часто траплялося, на концерті з акордеона випадали кнопки. Завадський діставав із кишені викрутку, лагодив інструмент і догравав програму. В 1994 Завадський із тим же інструментом поїхав до Італії на конкурс акордеоністів. У нього під час виступу знов повилітали кнопки. Але молодий музикант набрав сто балів зі ста можливих уперше за існування конкурсу ( до цього часу найвища кількість балів, яку набирали переможці, — 99). І став єдиним в Україні володарем престижної «Золотої ліри».
Сьогодні він має п'ять виданих альбомів, «заслуженого», об'їздив із сольними концертами кількадесят країн і нарешті купив собі гарний акордеон. Ігор сам опікується молодими талантами з музичних училищ і переходів. «Двоплитник»«Фестиваль» (наклад, як завжди, не комерційний, а символічний — 500 штук) Завадський презентував у Будинку актора. Саме цей твір виконав Завадський у дуеті з чотирнадцятирічним Дімою Мазуром. «Фестиваль» — назва символічна, адже на кожен свій день народження Завадський організовує міні-фестиваль. У Будинку офіцерів, в опереті, в Будинку актора. Записи нового альбому здійснювали саме там.
На першому диску — класика, яку так любить Завадський: Вівальді, Бах, Рамо, П'яццолла, Моцарт. Уперше Ігор використав звучання акордеона в складі симфонічного оркестру і хору. Вперше акомпанував — флейті — разом із камерним оркестром. В «Адажіо» Томазо Альбіноні цікавим стало звучання кнопкового акордеона в супроводі групи віолончелей і контрабасів. Наповнення другого диска — сучасне. Це твори композиторів, зіграні на концертах Завадського молодими виконавцями. На цьому диску Ігор Завадський уперше виступає в ролі продюсера аж 11 молодих акордеоністів. «У мене є мрія, — говорить «УМ» Завадський, — відкрити власну школу акордеона. В 1996-му я навіть подавав проект у нашу мерію. Там його багато років розглядали. А з новою владою теж не зміг домовитись». Проте на концерт Завадського, хоч і на десять хвилин спізнившись, прибув віце-прем'єр із гуманітарних питань Микола Томенко. Завадський знав про його можливий прихід, але все одно був вражений. Як повідомив «УМ» прес-секретар музиканта Андрій Бригіда, після концерту Томенко і Завадський «дуже тепло поспілкувались».
На початку липня Ігор Завадський виїжджає в Канаду, в місто Кімберлі. Там відбуватиметься найбільший у Північній Америці Міжнародний фестиваль акордеоністів. Під час фестивалю буде спроба встановити новий рекорд для Книги Гіннесса на найбільший оркестр акордеоністів у світі ( рекорд — 566 акордеоністів, Нідерланди, 2000 рік). Ігоря Завадського керівництво фесту не просто запросило як єдиного представника від Європи, а й запропонувало відкрити його своїм сольним концертом у місцевому Палаці спорту.
Пам’ятаємо, як у післявоєнні роки сталінська камарилья вела боротьбу з т. зв. «космополітами», тобто тими людьми, які, побувавши в Європі, цікавились європейським способом життя, культурою, мистецтвом тих народів, яких московія «асвабаждала от гньота буржуазіі». >>
У квітні у столиці відбулася прем’єра спільного проєкту Херсонського обласного драматичного театру імені Миколи Куліша та Київського академічного театру «Колесо» — вистави про замасковані надії позбутися самотності «Надвечір’я з рок-н-ролом». >>
Українською перекладено вже другу книжку американського нейробіолога Девіда Іґлмена. >>
У Києві цього тижня завершується показ великого виставкового проєкту «Алла Горська. >>
Прем'єрні «Друзі» - це про пари: двоє жінок і двоє чоловіків. Історія також просякнута нашим сумним сьогоденням, накладає свій відбиток війна. Утім в ній спалахують миттєвості, де є місце любові, дружбі, теплу та іншим земним радощам, з яких і складається життя. >>
За даними Міністерства освіти і науки Латвії, російська мова викладається як друга іноземна майже в половині латвійських шкіл. >>
