Якось відомий львівський кліпмейкер Тарас Хімич («Скрябін» — «Зламані крила», «Тартак» — «Хулігани», «Наше літо», «ТНМК» — «Та ти шо», «Арешт») фільмував музичні історії від Андрія Середи, Сашка Положинського та інших. Тоді ж вирішили, що вітчизняних розповідей на історичну тематику теж бракує. «Протягом двох минулих років мені весь час траплялися різні цікаві матеріали про історію української дивізії «СС Галичина» і наштовхували мене на зйомки. Крім того, тема ця розкрита не тільки скупо, а й однобоко», — розповідає Тарас.

«Цифра» як носій інформації давно й активно ввійшла в наше життя. Але якщо естрада, наприклад, свою інформацію на дисках видає ледь не щодня, то аналогічна подія в театральному середовищі все ще залишається рідкістю. Втім презентація диску «Дванадцять вистав Леся Курбаса» на суцільне свято не перетворилася, оскільки можливою вона стала не завдяки, а всупереч.

Згадую, як у часи помаранчевої революції зустрілася на Майдані з відомим поетом і перекладачем Дмитром Чередниченком. Очі в нього горіли молодецьким вогнем, а у вусах ховалася усмішка. «Ото пройшовся по Майдану — скільки тут усього цікавого, які тут спалахи людської фантазії й гумору! Ото б усе це зібрати та видати таку книжку, — скрушно хитаючи головою, розповідав він. — Литовці після 1991 року не одну подiбну випустили, а ми? Сам я цього уже не потягну, але якби комусь хоч ідею таку підкинути!».