Найвiрогiднiший серед кандидатiв у президенти — Акбар Хашемi Рафсанджанi. (РЕЙТЕР.)
Коли за місяць до дати виборів сплив термін реєстрації кандидатів у президенти, то і самі іранці, і світ з подивом довідалися, що цього разу надійшла рекордна кількість заяв від бажаючих ощасливити Іран — 1014!
Стаття 115 Конституції Ісламської Республіки Іран регламентує, що президентом може стати лише «особа зi світу політики або релігії, яка вiдповiдає кільком вимогам: є побожною, має незаплямовану репутацію, організаційні здібності, здатна керувати державою» тощо. Подати заявку на участь у виборах — ще не означає стати кандидатом у президенти. Всі претенденти повинні пройти через відбіркове сито Ради стражів ісламської революції. Цей високий орган у складі 12 духовних осіб пильнує, щоб ухвалені парламентом закони відповідали Конституції і Корану, перевіряє всіх кандидатів на найвищі державні посади.
Тож Рада стражів опрацювала дані всіх 1014 претендентів і наприкінці травня оголосила свій вердикт: кандидатами на найвищу посаду держави залишаються лише шість осіб. Оголошуючи список шести «щасливчиків», члени Ради не приховували свого розчарування iз приводу низького рівня претендентів, більшість з яких, на думку Ради стражів, «подали свої кандидатури винятково для жарту». В цьому є частка істини, оскільки серед бажаючих сісти в крісло президента великої держави виявлено 81 безробітного та 250 осіб, які навіть не мають атестата про закінчення середньої школи.
З іншого боку, відбіркове сито не пройшли не лише «жартівники», а й цілком гідні та відомі у країні політики, яких за іранськими мірками відносять до реформаторського чи опозиційного таборів.
У «списку шести», які задовольняють високi вимоги Ради стражів, бачимо лише колишнього президента, 70-річного Акбара Хашемі Рафсанджані, чинного консервативного мера Тегерана Ахмаді Неджада, колишнього голову поліції, відомого консерватора, 44-річного Мохаммеда Бакера Калібафа, колишнього голову державного телебачення, також консерватора, 48-річного Алі Ларіджані, колишнього командувача Революційної Гвардії, 51-річного консерватора Мохсена Резаї та колишнього голову парламенту, поміркованого 68-річного політика Карубі. Всі «колишні» вже встигли продемонструвати свою благонадійність та відданість справжньому, хоч і не формальному керівнику Ірану — Верховному лідеру аятоллі Алі Хаменеї. Саме цей ісламський мудрець стоїть над усіма державними органами Ірану, включно з парламентом, урядом та судами. І навіть над президентом.
Іран є однією з небагатьох справжніх демократій на Близькому Сході, включно зi справжніми виборами і реальними, а не декларованими, справжніми і великими громадянськими свободами. Але ця демократія має свої «національні особливості» у вигляді вже згаданих мусульманського мудреця та Ради стражів революції, половину складу якої призначає той самий аятолла. Важко сподіватися, що до влади в Ірані прийде реформатор, якщо на етапі відсіювання претендентів Рада стражів виключила з перегонів усіх, хто належить до реформаторського табору, хто обіцяє будувати в країні громадянське суспільство та дотримуватися прав людини, свободи преси і звільнити всіх політв'язнів.
Власне, такою особою є не допущений з першого разу до виборів лідер реформаторського табору Мостафа Моїн. Щоправда, опитування показують, що цього 54-річного колишнього міністра освіти Ірану підтримують лише п'ять відсотків виборців. Але його шанси аж ніяк не нульові, бо за ним стоїть мовчазна більшість іранського суспільства, яка за теперішніх умов не наважується підняти голос. Можливо, були праві однодумці Моїна з реформаторського табору та організації студентів, найбільш активної групи іранського суспільства, котрі закликали його не витрачати сили на бої з вітряками, а приєднатися до численних представників опозиції, котрі закликають бойкотувати вибори.
Бо навіть у випадку перемоги Моїн надалі на посту президента з уже зазначених причин не зможе виконати дані виборцям обіцянки. Так фактично сталося з діючим президентом Хатамі, якого свого часу вважали реформатором, але йому мало що вдалося зробити за роки перебування біля керма влади. Коли Хатамi прийшов до влади 1997 року, то відразу ж викликав сенсацію вже тим, що взяв у віце-президенти жінку. Тепер Рада стражів виключила зі списку претендентів усіх наявних у ньому 89 жінок, оскільки, як було пояснено, стаття 115 Конституції як кандидата у президенти має на увазі лише і винятково чоловіків.
Тож іранська опозиція з «Ісламського фронту іранської участі» має підстави вважати, що наступні вибори не будуть ні вільними, ні справедливими. Вони будуть повторенням минулорічного фарсу, коли на парламентських виборах Рада стражів дискваліфікувала всі дві тисячі кандидатів від реформаторського табору.
Та все ж цьогорічний виборчий фарс виявився більш вишуканим і цікавішим за сюжетом у порівнянні з минулорічним. 30 травня Великий аятолла Хаменеї наказав Раді стражів включити у список кандидатів на президента ще два прізвища, вже згаданого Моїна та ще одного з раніше виключених — віце-президента Мохсена Мехралізеха.
Місцеві оглядачі вважають це не ласкою Хаменеї, а ознакою його побоювання, що вибори без кандидата з табору реформаторів можуть дійсно провалитися через катастрофічно низьку активність виборців. А гіркий приклад є: на минулорічних парламентських виборах на дільниці з'явилися лише 34 відсотки від загальної кількості 48 млн. іранців з правом голосу.
Оглядачi вважають, що найбільші шанси на перемогу має колишній президент Ірану в 1989-97 роках Акбар Хашемі Рафсанджані. Опитування показують, що за нього мають намір голосувати приблизно 40 відсотків виборців. Його перемога також буде корисною для Ірану.
Рафсаджані має репутацію незалежного політика, який позиціонує себе посередині між таборами консерваторів та реформаторів. Він поміркований та обережний у своїх діях, його вважають прихильником приватизації, збільшення свободи дій в економічній сфері та налагодження кращих відносин із Заходом.
Але і Моїна рано списувати з рахунку, оскільки соціологічні опитування в Іранi, м'яко кажучи, не зовсім правдиві, не схожі на західні. Варто нагадати, що коли у виборах вісім років тому вперше стартував діючий президент Мохаммед Хатамі, то ніхто і ламаного шеляга не ставив на його перемогу. Але він підкупив людей тим, що промовляв до них простою мовою, без пафосу, обіцяв реформи, але не говорив, що вони будуть даватися легко. І — розгромив консерваторів. Чотири роки тому він уже легко обiйшов своїх суперників і залишився на другий і останній, згідно з Конституцією, президентський термін. Якщо навіть Хатамі і не вдалося реалізувати впродовж восьми років президентства всього обіцяного в економіці, то його заслуги в зміні суспільних відносин в країні на більш ліберальні є незаперечними.
Хто б не переміг на виборах 17 червня, але новий президент прийме від Хатамі цілком іншу країну, ніж її вісім років тому отримав з рук Рафсанджані він сам. Досягнутого за ці 8 років вже не відмінити і не перекреслити навіть президенту-консерватору.
Можна зрозуміти нетерплячку реформаторів, але, напевно, краще, що така велика країна, як Іран, рухається вперед повільним поступом, а не по вибоїнах революцій і потрясінь. Якщо до влади прийде реформатор, то він не зможе зробити багато не лише через «вищі сили», які стоять над ним, але також з огляду на те, що на минулорічних виборах обрано дуже консервативний склад парламенту, який послідовно обрубує крила всім реформаторським починанням. Навіть повільне просування вперед до прогресу впродовж наступного чотирирічного президентського терміну можна буде вважати успіхом.
Російські активісти активно вивчають «матбазу» масових протистоянь із правоохоронцями: щити, балаклави, коктейлі Молотова... За прикладами, благо, далеко ходити не треба: поряд, якихось шість сотень кілометрів, — Україна, де досвідчені товариші покажуть, навчать, передадуть досвід. >>
Лідер партії «Зміна» (Zmiana) Матеуш Піскорський не знав, що його партію фінансували російські спецслужби — така лінія захисту польського політика, заарештованого у Польщі за шпигунство та поширення антиукраїнських настроїв. Прокуратура і Агенція внутрішньої безпеки стверджують, що все було саме навпаки. >>
На тлі низького безробіття та великої кількості вакансій чеський уряд започаткував нову державну програму запрошення іноземних фахівців, повідомляє «Радіо «Свобода». Ідеться передусім про кваліфіковану робочу силу, яка зможе закрити прогалини на чеському ринку праці, а головним джерелом таких фахівців чехи бачать Україну. >>
Міністри фінансів країн єврозони та представники Міжнародного валютного фонду після 11-годинних переговорів у Брюсселі домовилися вчора про новий транш допомоги для Греції в 11,5 млрд. доларів (10,3 млрд. євро) та реструктуризацію боргу, повідомляє Бі-Бі-Сі. >>
