Певно, найоригінальніше відзначив свою першу «стоденку» на посаді керівника області голова Полтавської облдержадміністрації Степан Бульба. Щоправда, в цьому неабияк допомогла молодша донька Ольга, яка нещодавно народила сина, тобто подарувала Бульбі першого внука. Тож у «рубіжний» для себе день — минулої неділі — Степан Степанович стояв поруч із донькою і зятем, позаду кумів молодого подружжя, котрі почергово тримали маленького Дениска під час церковного обряду хрещення.
Відбувалося те дійство в невеликій дзвіниці полтавського Свято-Успенського кафедрального собору Української православної церкви Київського патріархату (сам новозбудований собор іще не оздоблений і «не обжитий»). Така неказенна, неформальна увага «губернаторської» родини до храму саме УПЦ КП стала для Полтави і Полтавщини справжньою сенсацією. Адже попередні «батьки» області за прикладом вищих можновладців відвідували церкви майже винятково Московського патріарахату. Київський же у своїй вотчині лише терпіли, байдуже спостерігаючи за відвертою наругою, збиткуваннями над правами і почуттями священнослужителів та парафіян справді Української церкви з боку «найканонічніших» промосковських попів, їхніх політичних покровителів та підспівувачів.
Чого варта хоча б кількарічна епопея з фактичним захопленням розташованої за кількасот метрів від згаданого полтавського собору Свято-Миколаївської церкви УПЦ Київського патріархату аморальними ділками від релігії, котрі знайшли свій прихисток «під омофором» УПЦ МП. Останнім часом із «благословіння» міської влади вони знахабніли настільки, що влаштували чергову провокацію з фізичним протистоянням біля церкви якраз на Великдень, залучивши до нього місцевих «братків» відомого провокатора Корчинського.
Тож чи випадково новоспечений дід Дениска разом із найближчими людьми обрав для його хрещення храм саме Київського патріархату? Відповідаючи на це запитання кореспондента «УМ» через кілька хвилин після завершення церковного обряду, голова облдержадміністрації Степан Бульба зазначив: «Ні, не випадково. Це мій свідомий вибір. Тому що Бог один і Батьківщина одна. І церква наша повинна бути єдиною Українською православною церквою Київського патріархату. Адже ми всі громадяни нашої України. Можливо, як посадовець, я й не мав би цього говорити, але я це відчуваю. Водночас можу запевнити: на Полтавщині нова влада сприятиме тому, щоб міжконфесійні стосунки грунтувалися передовсім на повазі до Закону. Як громадянин України, звісно, зацікавлений у тому, щоб наша православна церква мала рівні можливості для розвитку. Не менші, ніж має їх зараз церква Московського патріархату. Вважаю, сьогодні ще багато несправедливостей у цьому плані. А ще я проти політичних спекуляцій на цю тему. На жаль, церква в нас таки використовується політиками. Тому робитиму все для того, щоб цього не було, щоб очолювана мною облдержадміністрація не мала причетності до того, що не сприяє порозумінню і миру в нашій державі».