Чому Юля була не на коні

17.05.2005
Чому Юля була не на коні

(Данила ІВАНІВА.)

      «Сєрьожа, осторожно, тут бєшеная лошадь!» — з притиском каже у прихований мікрофон один із численних охоронців між натовпу в Музеї народної архітектури й побуту. Сюди, на околицю Києва, в селище Пирогів, у неділю приїхав уряд на чергову свою публічну прогулянку. Для Юлії Тимошенко це другий такий захід — після зимового катання на ковзанах, і порівняно з Льодовим стадіоном ужито значно більших заходів безпеки. Про похід уряду з нагоди ста днів діяльності знало дуже багато не лише журналістів, крім того, над столицею нарешті пригріло сонце, тож у музей із хатками-вітряками й без «урядового» приводу рвонули тисячі киян та гостей міста.

 

      «Бєшеная лошадь» належала одному з бійців кінної міліції й гарцювала під служакою на узбіччі дороги, якою простував величезний натовп із пані Прем'єркою всередині. Гнідий особливої небезпеки ні для кого не становив, але загалом «кінська тема» була для Юлії Володимирівни цього дня вельми незручною й навіть загрозливою. Хвилю позитивного піару на користь Тимошенко зіпсувала чергова бензинова криза: із заправок зникло пальне високооктанових марок, починаючи з А-95. Тимошенко могла бачити це на власні очі, навіть їдучи до Пирогова, але, проводячи між вітряків брифінг для ЗМІ, заявила, що «бензин на заправках є». Про її пояснення щодо цього ми поговоримо трохи нижче, але зауважмо: попередньо було домовлено, що уряд їде в Пирогів саме кататися на конях, було навіть складено список міністрів, хто не боїться спробувати себе у верховій їзді, але вже на місці таку розвагу відмінили (хоча наприкінці «поля», що праворуч від входу до музею, було видно гурт вершників зі своїми гнідими та чалими, явно готовими покатати урядовців). Отримана «УМ» із музейних «кулуарів» причина скасування розваги проста: була думка, що в'їдлива преса й телеканали «обстібають» Тимошенко й компанію в тому сенсі, що навіть міністри, мовляв, уже пересідають на коней — для їхніх авто бензину теж не вистачає. Припускаючи такі оцінки, організатори культмасового заходу «гужовий транспорт» проігнорували. Хоча, скажімо, «Інтер» у вечірньому випуску все одно пов'язав піші прогулянки й спробу кінної виїздки Тимошенко з дефіцитом пального.

* * *

      Але саме в неділю під'їзди до Музею народної архітектури та побуту про бензинову кризу зовсім не свідчили. Переаншлаг був не лише на стоянці біля воріт, а й на всій кілометровій дорозі до них, тож даішники змушували авто, які припізнилися, розвертатися й шукати місце для паркування одразу в районі вулиці Академіка Заболотного.

      Міністри ж приїхали навіть раніше запланованого. З'явилися: головний «орговик», віце-прем'єр Томенко, Прем'єр Тимошенко, міністри фінансів — Пинзеник, внутрішніх справ — Луценко, культури — Білозір, агрополітики — Баранівський, освіти й науки — Ніколаєко, екології — Ігнатенко, промполітики — Шандра, транспорту — Червоненко, соціальної політики — Кириленко, охорони здоров'я — Поліщук. «Сьогодні святкується День сім'ї, а уряд — це ж одна велика сім'я...» — пояснив іншу причину досить значної явки (окрім стоденного ювілею нового Кабміну) Микола Томенко. Вбраний він був супердемократично: у джинсах, футболці та спортивній кофті, з революційними написами «Свободу не спинити» як на грудях, так і на спині.

      Прикметно, що частина з решти урядовців поїхали на паралельний захід, де був Віктор Ющенко. На протилежній околиці Києва, у Биківні, відзначали День пам'яті репресованих. Мабуть, було б краще, якби Президент і Прем'єр «гуляли» під час таких знакових вихідних разом. Але — не склалося. Що дало підстави говорити про спроби Тимошенко й далі працювати через різноманітні піар-компанії на вивищення власного рейтингу над Ющенковим. Така тенденція є, і в оточенні глави держави вже прямим текстом говорять про надмірність «паблісіті» навколо Юлії Володимирівни. Звісно, невдоволення декого (як Петра Порошенка) пов'язане з надміром політичних ревнощів. «Запекла товаришка» примудряється створювати інформаційні приводи на порожньому місці, і в суботу, скажімо, телевізори показували насамперед проведену Ю.Т. для журналістів екскурсію по урядових кабінетах. У неділю ж було видно, що загальнодоступна Юля — у вже звичному для подібних заходів чорному кардигані, білому гольфі, блакитних джинсах-кльош та черевиках на танкетках — спроможна зробити добру міну за не надто вдалої гри і суто у своєму стилі, кокетливо і «з любов'ю», — вигідно подати на телекамери навіть програшну для себе тему. Як-то бензинову. Є інформація, що суму ревнощів Банкової організатори урядового виїзду в Пирогів планували зменшити за рахунок запрошення сюди і Віктора Ющенка. Але той не відповів на запрошення. І урядовим піарникам довелося відмовитися від вечірнього виходу поміж люди ще й на майдані Незалежності. А такий план був — прозвітувати про перші сто днів безпосередньо в юрбі, на місці колишнього вогнища революції. Кажуть, запланували й масове фотографування з бажаючими, навіть «Полароїди» купили. Утім відклали на потім. Як і коней. Аби «не дратувати гусей».

* * *

      «Пані Прем'єр-міністре! Рота кінного полку вишикувана!» — жартома відрапортував міністр внутрішніх справ Юрій Луценко, коли глава уряду на вході до музею зустріла п'ятьох міліціонерів верхи. Загалом, міністри зайшли без квитків, зекономивши таким чином по 10 гривень. Але шеф Мінсоцполітики В'ячеслав Кириленко — у простій футболці і з дочкою на плечах — трохи відстав, тож його контролери як урядовця зовсім не ідентифікували, навіть нагримали й примусили квиток купувати.

      Юлію ж Володимирівну на чолі натовпу вів попід руку директор музею. Оригінальним він не виявився і насамперед попросив грошей на заклад. Два мільйони. «Вікторе Михайловичу!» — звернулася Тимошенко до міністра фінансів і подивилася в очі, що означало прохання. Пинзеник усе зрозумів і пообіцяв знайти гроші. Загалом, він із родиною тримався трохи далі основного натовпу й справді релаксував. Дякував організаторам прогулянки, що витягнули його на свіже повітря, а то знову просидів би цілий день у кабінеті.

* * *

      Пані Прем'єрка тим часом мала захоплений вигляд. Пізніше вона скаже, що відвідує музей не вперше, однак ті емоції, які вона демонструвала під час відвідин стародавніх халуп, церковець тощо, виказували таки дебютний приїзд у Пирогів. Зокрема, Ю.Т. по-доброму жартувала з Червоненком, голосно називала його «Женя» й «інтимно» запрошувала до однієї із затишних хаток із лежанкою. Міністр транспорту і зв'язку (а він був із модною дружиною-блондинкою, в модній яскраво-червоній куртці автогонщика і такому ж картузі, та й узагалі приїхав на власному червоному «Міцубісі») фактично був тут єдиним із членів уряду, в кого з Тимошенко стосунки натягнуті. Виявилося, що миритися вони можуть. Принаймні на людях. Хоча, скажімо, в сільській церковно-приходській школі, де в класі лежать різки для покарання поганих учнів (хто в Пирогові був, той знає) Юля різку взяла і дала Жені «березової каші». Звісно, удавано і зі сміхом.

      У тій школі міністри посиділи за партами; міністр освіти Станіслав Ніколаєнко запропонував відповідати на оцінку, а Тимошенко сказала, що Президент уже виставив їм за перший квартал 12 балів.

      А перед тим трапився найвигідніший для фото- й телекамер кадр: біля однієї з хатин гончар запросив Тимошенко до свого кругу й запропонував щось зробити своїми руками. Юлія Володимирівна погодилася не одразу, але відступати було пізно. Фактично, майстер робив ту глиняну штучку самотужки, при цьому... послуговуючись руками Прем'єрки, — майже постійно тримав їх у своїх руках. Журналістам здалося, що вийшов невеликий глечик, і вони припустили, що його вже «зажали» й невдовзі продадуть за великі гроші як раритет. Може, навіть у колекцію любителя такого діла Ющенка. Але сама пані Юлія згодом пояснила, що то — «світильник», і вона забере його до свого кабінету як прикрасу.

      Прикрас, сувенірів та інших приємних дрібниць у народному стилі Юлія Володимирівна отримала й придбала пребагато. Через відмову від ідеї кататися на конях, на відміну від деяких інших урядовців, вона явно не розстроїлася, натомість отримала великий позитивний заряд від «походу в люди» (зараз таке трапляється все ж нечасто — либонь, ще не вибори).

* * *

      «Капєц, капєц! Тут Юля, капєц!» — кричали двоє дівчат-підліткiв, біжучи поперед процесії. «Мама, представляєш, ми єщо не виступалі, а уже взялі автограф у Юлії Тимошенко і даже сфотографіровалісь с нєй!» — захоплено розповідає по мобілці інше дівча, років десяти. Знімкувалася глава уряду майже з усіма охочими — охорона що далі, то ослаблювала прискіпливість. А для кращої роздачі автографів піарники Юлії Володимирівни привезли із собою паку красивих глянцевих фоток Прем'єр-міністра — на них вона й розписувалася. Слід зауважити, що до такого способу просування в народ свого лідера не додумалася навіть команда Ющенка.

      У Пирогові саме відбувалася виставка дитячої творчості, тож пані Тимошенко предостатньо наманіжилася і зі своїми дорослими шанувальниками, і з дітьми. У більшості випадків сувеніри їй намагалися подарувати, і такого добра в охоронців назбиралося на кілька валіз. Скажімо, круто виглядала плетена із соломи штукенція, що по формі майже повторює... славнозвісну Юлину косу. В тему виявилося намисто, писанки з орнаментом у вигляді безкінечника («щоб таким самим нескінченним було ваше щастя»)... Інші писанки, у які вкладені дні копіткої роботи, продавці великодушно віддавали за гривню. Глиняного козака Прем'єрка взяла за двадцять. Ще одну фігурку з глини і кошик охоронець від її імені придбав за сімдесят...

      «Яке ж у вас тут усе красиве!» — захоплено говорила Ю.Т. про дерев'яний гуцульський ширвжиток на рядні, що продавала бабця з Івано-Франківщини. Було видно, що в цьому глава уряду не «шарить», бо такі речі продаються чи не в кожному київському підземному переході. А бабця поділяла замилування і дякувала за те, що Юлечка принесла всім нам свободу («свободу не спинити»). «Ви ж передавайте ж привіт там усім на Івано-Франківщині!» — наставляла Тимошенко.

      Далі в торговому ряду стояв дід, який простягнув на підпис відому рекламну брошуру часів виборчої кампанії 2000 року «Невыполненный заказ». «Боже, як воно у вас збереглося, це ж було так давно», — казала головна героїня дня, ставлячи автограф. У замін отримала чергову дерев'яну чи то глиняну цяцьку («Я бачив учора по телевізору ваш кабінет — думаю, вам туди таке підійде»).

* * *

      Трохи шкода було інших міністрів. Деякі, як Білозір і Луценко, відбули на Биківню майже одразу після початку. А деяких — як Шандру й Ігнатенка — не впізнавали навіть журналісти. Що ж, сто днів уряду — таки мало, аби нардепи з трирічним стажем стали відомими обличчями виконавчої влади. Не всі «тащилися» і від соціалістичної парочки — Ніколаєнка та Баранівського. А ті, непізнані, й не журилися: скинули кросівки й пішли по траві босими, закликавши колег зробити так само, наблизитися до природи. Колеги не підтримали.

      «Соціалісти й тут виділяються», — звернувся кореспондент «УМ» до міністра освіти. «Так, у тому числі й червоним кольором», — підтримав жарт пан Станіслав, маючи на увазі свій светр із написом «Austria». «Щось він у вас якийсь не радянський...» — «Так це привіт від австрійських соціалістів».

      Поруч проходив молодий і соціальний міністр Кириленко в червоній футболці. Наша реакція: «О, вам треба блок створювати на вибори!». В'ячеслав: «Так, я за посадою лівішаю». Станіслав: «А блок був би багатообіцяючий: вони, націонал-демократи (Українська народна партія, членом якої є Кириленко. — Авт.), брали б [голоси] на заході, ми — в центрі й на сході... А назватися можна... «націонал-соціалісти»... Ха-ха!»

      Інший міністр у червоному (цей колір був домінуючим) — Євген Червоненко — таки виліз на коня. Не «запланованого», а міліцейського. З нього ж давав коментарі журналістам: «Людина, спілкуючись із кіньми, добрішає, віддає погану енергетику. Я думаю, хто захоче, повинен мати можливіть покататися на коні. От бачте, мене витримує, незважаючи на те що вага — 110 кг. Хлопців [міліціонерів] для цього ж худіших підбирають». А свою посаду — міністр транспорту і зв'язку — Червоненко підтвердив ще й тим, що поговорив верхи по мобільному телефону.

      Ще співали хористи у шароварах і грали бандуристки, а Юля з почтом уже посувалася потроху до виходу. Щоправда, замість нього бажаючі продовжили «виїзне засідання уряду» у місцевому ресторані «Шинок», що в простій хаті під солом'яною стріхою. Їхати за піаром на Майдан таки не ризикнули.

 

ЦИТАТИ

Юлія Тимошенко

в Пирогові про урядові успіхи за сто днів:

      — Усе в нас чудово. Бюджет виконується, навіть перевиконується, пенсії підвищені платяться, ті люди, яким ми пообіцяли з бюджету додаткові гроші, їх отримують. Взагалі, бюджет у першому кварталі по відношенню до такого ж періоду минулого року отримав додатково 8 мільярдів за рахунок їх виведення з тіньової сфери. Це, безумовно, прекрасні результати.

      Але спротив колосальний: з боку команди Кучми, з боку олігархів, з боку всіх, хто хотів би Україну й надалі бачити під «дахом» старої влади. Однак ми, безумовно, з усім цим упораємось. І в Україні буде все гаразд. Буде краще, ніж ви думаєте.

* * *

Юлія Тимошенко

в Пирогові про завдання на наступні сто днів:

      — Одне з головних завдань — побудувати так фінансову модель, аби кожен міг узяти 2-5-відсотковий кредит на житло терміном від 10 до 30 років. Друге, що ми зробимо – підберемося до розв'язання проблеми з поверненням заощаджень ошуканим вкладникам. Ми вже буквально одразу після ста днів беремося за цю програму, яка буде наповнюватися коштами за рахунок дооцінки приватизованого майна. Ми не збираємося ні в кого нічого відбирати, як дехто каже, а просто зробимо таку систему, яка примусить усіх доплатити за ті підприємства, які вони купили за безцінь. Це все буде робитися з любов'ю, добровільно, з усмішкою...

* * *

Міністр аграрної політики Олександр Баранівський

у Пирогові про посівну і про м'ясо:

      — Незважаючи на те, що з огляду на погодні умови посівна кампанія почалася на три тижні пізніше, ми в терміни вклалися не гірше, ніж минулого року, зараз навіть iз випередженням ідемо. Залишилися недосіяними тільки гречка й кукурудза, але ж це культури, які люблять тепло, тому ще є час. За останні місяці на 5,1 відсотка зросло виробництво сільськогосподарської продукції. На 823 тисячі збільшилося поголів'я великої рогатої худоби. А якщо росте поголів'я, то, відповідно, збільшується й виробництво м'яса. Так що все в нас нормально, вже готуємось до збирання врожаю.

      А вас, Юліє Володимирівно, я хочу запросити на наступному тижні зробити обліт полів, подивитися згори, що на них робиться.

      ...Учора мої заступники повернулися з Данії. Датчани готові проінвестувати таке виробництво свинини і яловичини за найсучаснішими технологіями. На цей рік уже є план на 25 ферм: кожна вироблятиме по 100 тисяч тонн м'яса свинини, а працюватиме там усього лише по троє-п'ятеро осіб. І чим більше буде таких ферм, тим швидше буде знята проблема зі свининою. В нас уже зараз діє програма, за якою ми ще цього року додамо десь 200 тисяч тонн м'яса птиці й 60 тисяч тонн свинини.

* * *

Міністр фінансів Віктор Пинзеник

у Пирогові про те, чого урядові не вдалося зробити за сто днів:

      — Нема таких завдань, які ми ставимо перед собою й не можемо виконати. А те, що ми зробили – це тільки перші кроки. Перед нами так багато проблем, що про спокійне життя ми можемо тільки мріяти. На жаль, ми отримали дуже багато системних проблем, до яких протягом багатьох років ніхто не пробував навіть підійти, а ми зобов'язані за них узятися. Це, наприклад, проблема іпотечного кредитування, яка існуватиме не для обраних, як це було раніше, а всім громадянам України дасть шанс отримати житло. Це – завдання на наступні сто днів.

* * *

Юлія Тимошенко:

      — Ми тут подивилися все, що могли, скільки могло вміститися — купили з того, що діти своїми руками зробили. І це просто щастя — побувати на такій виставці, в такому музеї. Народжується енергія, бажання працювати, незважаючи на всі неприємності. Ой, тут усе так чудово, дітки самі продають те, що зробили...

Віктор Пинзеник (додає):

      — І приємно, що можна повчитись у дітей. Коли стоїш біля них, а вони тебе вчать...

Тимошенко (перебиває):

      —... як торгувати. Ха-ха-ха!!!

  • «Поверніть нам Україну!»

    ...Поїздка у Крим до друзів лише на перший погляд здавалася мені приємною пригодою, а в реальності подорож перетворилася на постійне нервування, втрачений час та зустріч із людьми, повними розчарування. >>

  • Зцілення за гамбурзьким рахунком

    Збройні сили Німеччини — Бундесвер — мають загалом п’ять госпіталів у різних містах країни. Ми заходимо в той із них, що в Гамбурзі, на Лессерштрасе, 180. Надворі зимно; стоїть густий, як молоко, туман — такого в найбільшому портовому місті ФРН не бачили вже давно. >>

  • Хто рано встає, тому вишиванки — на вибір

    То колись пана було видно по халявах. Нині треба брати вище. На піку популярності — вишиванки. За ними легко ідентифікувати українців, скажімо, в натовпі на Манхеттені, Єлісейських полях чи на ЧС-2014 у Ріо-де-Жанейро. Що вже казати про Україну. >>

  • На півночі, де ялинки ростуть

    Йдеться не про крайню північ, де казкова Герда шукала свого Кая, а про північ Сумщини. Край, утім, не менш красивий, ніж казковий.

    Пам’ятаю, коли ще студенткою–практиканткою вперше приїхала до північних районів області, була вражена дерев’яними будинками, воротами з дерев’яними дашками... >>

  • Хильнемо історії?

    Ще задовго до появи в Тернополі цього незвичайного музейного закладу тут було створено «Самогонну ресторацію» — родинну корпорацію закладів громадського харчування, емблемою якої є долоня із зображеним на ній серцем. Такий символ господарі пояснюють прагненням вкладати у справу своїх рук максимум любові. >>

  • За Київ, до перемоги!

    Осінній недільний ранок для мешканців житлового масиву Троєщина минулого тижня був особливим. Адже на вулицях району можна було побачити німців, що спокійно розгулювати з автоматами в руках та мило посміхалися перехожим. Здавалося, ніби зараз не 2013 рік, а період Великої Вітчизняної і столиця знову окупована гітлерівцями. >>