Видно пана по наметах

14.05.2005

      Перед Великодніми й іншими травневими святами організатори «помаранчевої антикукобівської революції» у Полтаві вирішили зняти намети, що стояли перед фасадом мерії майже місяць. І пообіцяли відновити наметове містечко одразу після свят. Якщо, звісно, до того часу депутати міської ради та їхні ляльководи не виконають вимогу закону й не призначать нові вибори мера, припинивши в такий спосіб ось уже більш ніж трирічне нелегітимне «царювання» у місті народного депутата Анатолія Кукоби. Останнього «дива» за першу десятиденку травня, зрозуміло, не сталося. Однак і встановити намети на «насидженому» місці під стінами міськради новітнім «революціонерам» не вдалося.

      Прийшовши туди зранку після вихідних, вони побачили до болю знайому з часів кучмізму картину: майже весь фасад мерії був обнесений будівельним риштованням, біля якого вешталися робітники у касках. Ну дуже вже запотребилося завсідникам міськвиконкому терміново затівати косметичний ремонт фасаду! Саме такою політично-будівельною «косметикою» неугодних владі пікетувальників і мітингувальників у нас виштовхували подалі від її цитаделей та інших «лобних» місць іще із «совкових» перебудовних часів.

      За таких «форс-мажорних» обставин повпреди очолюваного народним депутатом-«нашоукраїнцем» Миколою Кульчинським комітету «За права і свободи полтавської громади» поставили один помаранчевий намет із ющенківським «Так!» за якихось півсотні метрів од мерії, біля кінотеатру імені Котляревського. Там чергують тепер активісти комітету, збираючи підписи за негайне призначення виборів міського голови. До речі, місце те хоч і менш комфортне для подібних чергувань, зате набагато велелюдніше і, так би мовити, «резонансніше» за перший здобутий помаранчевими «революціонерами» плацдарм.

      При цьому представники іншого, «кукобівського» табору почувають себе у «безголовій» Полтаві значно комфортніше. Після тривалих травневих вихідних вони розбили наметове містечко на майдані перед обласним «білим домом», вимагаючи відставки «нелегітимного» голови облдержадміністрації Степана Бульби. Чому ж він «нелегітимний»? На думку організаторів акції, тільки тому, що й досі не здав мандат народного депутата України. І це при тому, що вимушене сумісництво призначеного Президентом керівника області триває лише три місяці, а той-таки нардеп Кукоба не відмовляється від депутатського iмунiтету й абсолютно незаконно «править» Полтавою більше трьох років. Але найтривалішого безроздільного «хазяйнування» в обласному центрі за принципами кримінального «паханату» новоспечені антибульбівці чомусь не помічають.

      Більше того, саме вони сьогодні чи не найактивніше захищають справжнього порушника закону. Бо ж організатором «наметової» акції супроти «губернатора» оголошено обласний комітет «Правозахисник», який очолює секретар обкому Комуністичної партії Олексій Гавриков. Голоси ж згуртованих довкола нього місцевих активістів Компартії «за Кукобу» в ефірі тамтешнього кишеньково-«кукобівського» телебачення (саме того, що впритул «не помічає» голову облдержадміністрації навіть у репортажах про заходи за його участі) лунають постійно. Виявляючи справжню сутність цих одвічних «борців за справедливість та інтереси трудового народу», котрі на словах не втомлюються проклинати «олігархічну владу», а на ділі, як бачимо, підставляють плече найодіознішим її представникам, фактично відстоюють тотальне беззаконня.

      Зрештою, вже та обставина, що фундатори «антигубернаторського» наметового містечка одразу почали підкреслювати його цілковиту законність, наявність у них відповідного дозволу міськвиконкому (чільники останнього, здається, й досі судяться з організаторами іншого «майдану» біля стін міськвиконкому), наштовхує багатьох полтавців на припущення про залаштункових ляльководів згаданого дійства з тієї ж таки мерії. А якщо додати до цього ще й відмови юних завсідників містечка спілкуватися з журналістами без свого «начальства», капітальні транспаранти з образними гаслами бездоганною українською мовою (від рекрутованих переважно із середовища відставних «савєтскіх ахвіцеров» активістів-«правозахисників» автору цих рядків не доводилося чути бодай одного українського слова), озброєність наметян відеокамерою і недешевим переносним генератором світла для цілодобових «бдєній» та деякі інші не менш промовисті деталі їхнього буття, то згадані вище підозри стосовно несамостійності в діях афішованих провідників «наступу» на чільника обласної влади лише посилюються.

      Надто з огляду на те, що саме Степан Бульба став першим керівником Полтавщини, котрий не лише чітко й недвозначно засудив оту багаторічну «мерську» наругу над законом в обласному центрі, а й, відкинувши традиційну пропозицію «дружити» з впливовим «хазяїном», висловив твердий намір докласти всіх зусиль для ліквідації того ж таки беззаконня у своєрідному заповіднику, анклаві кучмізму на тлі оновленої помаранчевої революції України, зробив у цьому напрямі реальні кроки. Ні справжнім творцям того правового безміру, ні їхнім холуям і трубадурам ті кроки голови облдержадміністрації сподобатися, звісно, не могли. Тож і влаштовують вони сьогодні «потішні» пікетування та наметові акції, відверто мавпуючи «революційні» методи боротьби. При цьому чомусь забувають про те, що і пана, і хама видно не тільки по халявах. По наметах теж.