Рік тому на сторінках нашої газети з'явилася шпальта «Смачне життя». Ми не президенти і не прем'єр-міністри, аби підбивати підсумки за кожні 100 днів своєї діяльності, а от річний звіт, мабуть, варто зробити. За цей рік проведено два конкурси — «Ягода-малина» та «Родичі гарбузові», на адресу яких прийшли десятки листів від вас, шановні читачі, що стануть основою збірників кулінарних рецептів, які видрукує наш партнер і спонсор конкурсу «Книга поштою». За кращу статтю про пиво ведуча сторінки була нагороджена першою премією від «Укрпива». На шпальті було започатковано чимало рубрик, авторами статей і генераторами нових ідей яких стали апологети смачного життя.

Пікніки на цій планеті в моді вже як мінімум три століття. Найбільшими поціновувачами «свіжоповітряного» способу поглинання їжі — британці (хоча такий відпочинок полюбляли й французи ще в XVII столітті). В Англії пікнік був спочатку фінальною стадією полювання. Тоді лорди і герцоги разом зі своїми мисливськими псами, котрі загнали з десок безневинних жертв, влаштовувались на привал. Слуги розводили багаття і стелили скатертини, виймали з кошиків страви, заздалегідь приготовлені вдома. У вікторіанську епоху в Лондоні з'явилося Пікнікове товариство, у яке входили нащадки знатних родів. Вони зустрічались в Пантеоні на Оксфорд-стріт. Наприкінці 1880-х був оприлюднений звід світських правил, який встановлював критерій «правильного» пікніка. Хочете знати головне? Не менше тридцяти п'яти страв у меню.