Я думаю, що нам не бракує законів про міліцію. Їх достатньо, аби вони ще тільки виконувались... Поновити законодавчу базу, звичайно, можна. І передусім необхідно міняти закон про оперативно-розшукову діяльність, закон про оперативно-слідчі дії. У цих законах все те, що застаріло, давно треба міняти, але, на превеликий жаль, коли подібна ініціатива постає, вона зіштовхується з нерозумінням працівників міліції. Причому тут у першу чергу йдеться про представників міліцейського генералітету, бо вони призвичаїлися, вони вивчили щось одне і не хочуть міняти своїх звичок, своєї ментальності, свого підходу, вони живуть внутрішніми розпорядженнями, і їх усе цілком влаштовує. Чим більше застарівають закони про міліцію, тим легше і краще їм жити. Коли ж з'являються якісь нові виклики, генерали від міліції завжди жорстко відповідають на них — звертаються до Верховної Ради з тими чи іншими поправками, пропозиціями, подекуди — й із законопроектами, які дуже рідко підтримуються через те, що фаховість їх є дуже й дуже невисокою. Зараз потрібна не так нова міліція, як нова влада — решта ж до неї долучиться. Нова влада, в якої будуть новi підходи, критерії, завдання, оцінки власної дільяності...
Замінити наявну зараз законодавчу базу слід такою, яка давала б підстави сподіватися на якісну роботу міліції. Важливо й те, що лише на позаминулій сесії цього скликання вперше порушували питання чисельного обмеження особового складу працівників міліції. Це завжди було табуйованим моментом, і інформацію з цього питання дістати було неможливо або ж можна було дістати принципово незначну інформацію. Це пов'язано з тим, що міліція завжди тримала монополію на охоронну діяльність — будь-яка інша структура істотного впливу на цю сферу просто не мала. Поглянемо на це ще з такого боку: ані СБУ, ані прокуратура, ані податкова міліція не виступають проти дозволу на носіння зброї. Чому? Це дуже просте питання: бо монополію на використання зброї, знову ж таки, тримає міліція — пересічна людина не має права сама себе охороняти. За це ти, простий громадянин, мусиш платити: через податки, через держбюджет або інакше... Це є порушенням права людини, яка може і повинна захищати себе в будь-який спосіб, не заборонений чинним законодавством. Неправомірність же застосування зброї має вирішуватись винятково через суд — хай судова інстанція визначає, чи виправданим було застосування сили чи ні...
Взагалі-то треба було б прийняти закон про зміну ментальності працівника міліції. Але в нас такий закон не приймеш, і ментальність зміниться лише зі зміною режиму. Зараз влада ставиться до міліції як до ланцюгових псів, і дуже багато високопосадовців від МВС за відповідну зарплатню, за посаду, за іншу вигоду погодилися виконувати цю роботу — оце є проблемою. Загалом, навіть у тих рамках, які зараз є, міліція може діяти цілком якісно і бути принциповою... Цього нема. Здебільшого доводиться говорити про політичну заангажованість працівників міліції — такий-то, приміром, голова управління тяжіє до СДПУ(о), інший — ще до когось. Звісно, подібні особи можуть мати свої політичні симпатії і навіть тримати вдома портрети своїх вождів або проникати таємно на їхні партійні збори — це їхня справа. Але жодних преференцій до них під час діяльності міліції як правоохоронного органу бути не повинно. У своїй діяльності вона має керуватися винятково законом. Але тільки не законом збереження власної посади за будь-яких умов. Є інше керівництво — універсальне для всіх — Кримінальний кодекс, Кримінально-процесуальний кодекс, Закон про міліцію...
Хоча знову ж таки кажу: нове вино треба наливати в нові міхи. Так довго консервувалася ситуація з оновленням вищого керівного складу МВС, а з іншого боку, так швидко і легко звідти виганяли людей не через їхні фахові ознаки, а через недостатню відданість тій політичній структурі, симпатію до якої сповідує високий начальник. Якщо говорити про законодавчу підтримку міліції з боку Верховної Ради, то в її межах працює цілий комітет — iз законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності. Його роботу визначають не в останню чергу і ті запити, що надходять від міліції. Цікаво, що, коли, приміром, підіймається питання пенсій чи бюджету для міліції, в комітеті проштовхатися не можна серед високих міліцейських чинів. Що ж до іншого, то наразі від нового керівника МВС поки що — жодного бажання йти на контакт. Мабуть, він і не чув про існування такого комітету. Сподіваймося, що про існування Верховної Ради він знає хоча б з газет...
Андрій ШКІЛЬ,
голова парламентського підкомітету з питань підготовки законопроектів.
