Мир не стає ближче. Куди заганяє Україну ресурсна угода Трампа?

Однак суспільство знову чухає ріпу. Найперше, немає переконливої відповіді на найболючіше для нас запитання, чи справді ми маємо справу з важелями глобального впливу.

 

Також ми не розуміємо, як ця угода допоможе нам у нашій боротьбі з агресором. Адже американська сторона говорить про те, що цей проєкт — бізнесовий і в ньому не йдеться про гарантії безпеки для України. Тож угода про надра, яку ратифікувала Верховна Рада, не наблизить мир.

 

Для чого тоді Київ під час війни підписував його? Бо президент США Дональд Трамп шантажував зброєю? Так, він погрожував припинити допомогу. Тепер вона буде відновлена, але в менших обсягах, ніж за президентства Джо Байдена.

 

Штати відмовилися від своєї попередньої вимоги про повернення Україною коштів за вже надану допомогу, але в угоді не прописано, за якими принципами нова військова допомога від США зараховуватиметься як інвестиція.

 

І хоча американські ЗМІ, цитуючи своїх урядовців, стверджують, що у випадку посиленого тиску росії США намагатимуться захистити свій здобуток, у нас є побювання, що американці й московити на «своїй паралелі» зможуть вирішувати питання — за рахунок чи в обхід України.

 

Бо, хоч би як рф надувала щоки з приводу своїх рідкісноземельних металів, вона може запропонувати лише товарний видобуток невеликих партій на Ловозерському родовищі в Мурманській області. Інші родовища існують або у теорії, або у фантазії керівництва росії.

А наразі більш конкретно виглядає інформація лише про те, які саме корисні копалини цікаві для США. В угоді перелічено 57 мінералів, і цей список за згодою сторін може бути розширено.

 

Про ці мінерали мало хто пам’ятає зі шкільного курсу хімії, але вони стали стратегічною темою, здатною змінити світ. 

 

У першу чергу йдеться про 17 рідкісноземельних металів — скандій, ітрій та групу лантаноїдів: лантан, церій, празеодим, неодим, прометій, самарій, європій, гадоліній, тербій, диспрозій, гольмій, ербій, улій, іттербій, лютецій.

 

Про їх цінність говорить і сама назва. Вони дуже рідко зустрічаються в земній корі в чистому вигляді, а майже завжди — в суміші з іншими металами. Переробка цих економічно вигідних родовищ складна й дорога.

 

Але вони мають унікальні фізичні, хімічні та магнітні властивості, які роблять їх незамінними у високотехнологічних галузях.

 

Найпопулярніший рідкісноземельний метал — неодим. Крім усього іншого, це ключовий елемент в електромобілях та відновлюваній енергетиці. Вартість — близько $85 тис.-100 тис. за тонну оксиду неодиму.

 

У неодиму, диспрозію, тербію та празеодиму — сильні магнітні властивості. В ітрію, європію та тербію — оптичні. Гадоліній, ітрій і диспрозій стійкі до корозії та мають високу жароміцність. Церій та лантан — чудові каталізатори. Гадоліній, диспрозій та європій поглинають нейтрони, що важливо для ядерної енергетики.

 

Неодим, празеодим, диспрозій та тербій — це магніти для навушників, мікрофонів та динаміків. Оксид ітрію покращує перенесення кольорів на сенсорних екранах і дисплеях.

 

У смартфони та планшети вставлені вібромотори та динаміки з рідкісноземельними магнітами, а в люмінофорах для підсвічування LED-екранів та іншого освітлення застосовують тербій, ітрій та європій.

 

На скандії, ітрії та лантаноїдах працює все, що в нас у руках, у будинках, на підприємствах, у воді та повітрі.

 

Вітрогенератори, сонячні панелі, паливні елементи та водневі технології. Автомобільна та електромобільна промисловість — магніти, каталізатори, батареї, системи нічного бачення.

 

Авіа- та космічна промисловість — реактивні двигуни й турбіни, магнетити для військових літаків і ракет, лазерні приціли, радіоактивні ізотопи для ядерних реакторів.

 

Медична техніка — МРТ-контрастні речовини, лазерні хірургічні інструменти, рентген-екрани... Плюс скляна, керамічна, нафтохімічна, металургійна промисловість, ядерна енергетика.

 

Скрізь зараз потрібні ці 17 рідкісних елементів, за які у ХХІ столітті точиться міжнаціональна боротьба, бо приз переможцю — дуже вагомий. І, здається, у нас вона почалась саме в 2014 році. 

 

Зважаючи на останні кліматичні зміни та нові політичні вітри, попит на рідкісноземельні метали зростатиме через перехід держав на зелену енергетику та електромобілі.

 

Тобто попит буде більшим, ніж пропозиція, і основні гравці цього ринку зможуть написати свої правила гри. Питання, чи буде в цих нових правилах хоча б один абзац України, чи, як завжди, їй відводиться роль сировинного придатку.

Раніше ми прогнозували прихід неоколоніалізму на прикладі діяльності латифундистів. Тепер на видобутку надр маємо ще один показовий приклад того, що клас місцевого олігархату поступається місцем менеджементу транснаціональних корпорацій (ТНК), котрий і диктуватиме умови. 

 

І вже очевидним є виполювання рядів вітчизняних агробаронів, надрових магнатів, після чого парламент та виконавча влада можуть перейти до рук неовласників.

 

З усіма відповідними наслідками: місцевий автохтонний елемент вимиратиме та емігруватиме, його замінять на тих, хто готовий буде працювати за меншу суму й кому буде байдуже, що було тут 5-10 років тому.

 

Бо новим власникам головне і найперше — ресурси, а потім — обіцянки. Й у підсумку — експорт сировини та неоколоніальна ностальгія за промисловістю, якої вже немає.

 

Бо в цьому світі «інвестиції» — це евфемізм для розпродажу, а «відкриті ринки» — це просто ринки без українців, яким залишається лише уважно читати контракт і не забувати вимагати: гроші — наперед.

 

І це при тому, що, за Конституцією України, надра землі належать народу.

 

Водночас під угоду в ручному режимі зачистили політичне поле від неугодних двору. Це відбулось показово ще на стадії підготовки суспільства до підписання згаданого документа.

 

Нагадаємо, взимку були введені санкції проти певних осіб, серед котрих і ті, хто займається видобутком надр, але не входять у коло політико-економічних інтересів Банкової.

 

У той санкційний пакет потрапили п’ятий президент України Петро Порошенко, бізнесмени Костянтин Жеваго, Ігор Коломойський, Геннадій Боголюбов та екснардеп Віктор Медведчук. Останнього вочевидь додали для «підсилення» списку.

 

Щодо Жеваго, з 2019 року, після зміни влади, він керує своєю залізорудною імперією Ferrexpo дистанційно, з-за кордону.

 

Основу Ferrexpo становить Полтавський гірничозбагачувальний комбінат з видобутку та переробки твердих корисних копалин (ГЗК). Після накладення на нього санкцій там тепер може господарювати якийсь дядько з Америки.

 

Загалом у санкційних списках прізвища власників видобувних компаній цінних українських копалин значаться вибірково.

 

Скажімо, Ігор Коломийський володіє надрами разом з Віталієм Хомутинніком. Але останнього немає у згаданому списку.

 

Нагадаємо, Хомутиннік балотувався до ВР від «Опозиційного блоку», але його козир — вочевидь, у добрих стосунках з одним розпіареним волонтером зі світу шоубізнесу, який нібито дуже допомагає ЗСУ, — Сергієм Притулою.

 

А, скажімо, про надра Бойка та Льовочкіна взагалі не згадують. Про Нестора Шуфрича хоч і не забули, але його в цьому сенсі не чіпають. Подейкують, що в нього спільний бізнес із видобутку піску з високопосадовцем від влади.

 

І навряд чи є у влади бодай публічна версія аргументації вибірковості введення санкцій.

 

Але це питання стосується глобальних змін в Україні — заміни потужних гравців економіки, вітчизняних фінансово-промислових груп (ФПГ), на зовнішні транснаціональні корпорації (ТНК). Тому-то й зачищається поле від частини опальних бізнесменів.

 

І в цьому процесі зачищення задіяні не лише санкційні важелі РНБО, а й судової системи. Декотрі ділянки з корисними копалинами арештовані. Як-от найбільше в Україні літієве родовище.

 

Ще в березні Печерський районний суд Києва арештував на вимогу офісу генерального прокурора 51 земельну ділянку Полохівського родовища літію в Кіровоградській області.

 

Ці ділянки вивчало ТОВ «Укрлітійвидобування» Сергія Табалова, який вклав у дослідження Полохівського родовища понад 100 млн грн, а сумарно в розвиток — понад 300 млн грн. До того ж іще 119 млн грн він сплатив за ліцензію.

 

Компанія оцінила родовище за міжнародним стандартом JORK і готувалася до видобутку літію. Якщо ж родовище повернеться державі, то на нього зможуть претендувати інші бізнесмени.

 

Арешт відбувся в межах провадження, що розслідувалося ще в 2016 році.

 

Згідно з даними геологорозвідки, запаси літію на Полохівському родовищі перевищують 760 тисяч тонн еквіваленту карбонату літію (760 LCE kt).

 

У 2021 році світ спожив 0,5 млн тонн LCЕ, а вже у 2028 році прогнозують потребу в 6 млн тонн. Близько 60% літію у світі нині переробляє Китай.

 

Загалом в Україні розташовані чотири розвідані літієві родовища, два з яких — у Кіровоградській області.

 

Літій — це рідкісноземельний метал, який використовують для виробництва акумуляторів для смартфонів, ноутбуків і електроавтомобілів, у хімічній та медичній промисловості, аерокосмічній галузі, ядерній та відновлюваній енергетиці.

 

За інформацією експертів, Україна має приблизно 20 тис. задокументованих родовищ, які містять 117 видів корисних копалин, у тому числі понад 20 критично важливих мінералів і рідкісноземельних металів. Їхні запаси оцінюються трильйонами доларів США.

 

Отже, на наших очах гряде колоніалізм, чи європейський, чи американський, — байдуже, бо навряд чи нові «господарі» зацікавлені в розвитку в Україні промислового ланцюга: видобуток сировини та виробництво відповідних товарів у нас, а не вивезення видобутих надр, котрі коштують дешевше, ніж продукція.

 

І виготовлення в нас — це, відповідно, нові робочі місця та розвиток української економіки, що, схоже, нікому не цікаво.