Київ на американських гірках: прорахунки союзників України випадкові чи сплановані?

17.01.2024
Київ на американських гірках: прорахунки союзників України випадкові чи сплановані?

Україна — заручниця виборів у США? (Фото з сайту tsn.ua.)

Розгляд бюджету США перенесено на початок березня.

 

А тим часом у світі створюються неофіційні міждержавні організації з пошуку допомоги Україні.


2024 рік гарантовано виглядає для Києва ще турбулентнішим за попередній.

 

І чимало подій у ньому визначать, чи зможе Україна перемогти росію у війні.


Отже, у рівнянні війни для України головною невідомою величиною, від якої беззаперечно залежить фінальний результат, є роль Сполучених Штатів Америки.


Американська воєнна та фінансова допомога, навіть за умови збільшення підтримки з боку Європи, є тим фактором, від якого залежить не лише боєздатність українського війська, а й загалом функціонування Української держави й моральний стан українського суспільства. Адже понад половина бюджету України залежить від зовнішнього фінансування.


Діалоги про американську підтримку та аналіз прогнозів на майбутні вибори у США звучать не лише у високих київських кабінетах, у громадському транспорті, на кухнях українців удома й у тимчасовому житлі за кордоном, а й в аналітиці провідних американських та європейських ЗМІ.

США допомогу зупинили

Отже, нещодавно журнал News Week опублікував статтю аналітика американської розвідки Ребеки Коффлер, у якій вона звинувачує саме адміністрацію президента Джо Байдена в тому, що в Україні ллється стільки крові й це, на жаль, продовжуватиметься у 2024 році.


Також публічно координатор зі стратегічних комунікацій Ради національної безпеки США Джон Кірбі 11 січня підтвердив зупинку допомоги Україні адміністрацією Байдена, хоча виділені кошти в чинного президента є.
І ще не менш цікаво, що, незважаючи на санкції, американська влада відновила імпорт російської нафти.


Також низка американських ЗМІ повідомляють про те, що Україна веде таємні перемовини про мирний план з росією.


Ну, зважаючи на критичний дефіцит зброї в України та переваги росії у повітрі, напевне, такі втаємничені перемовини можуть мати місце.

 

Водночас, оскільки Штати задають тренд на надання чи ненадання допомоги Україні іншими державами, виконуючи роль першої скрипки в оркестрі українських союзників, то саме до Америки апелює кремль, коли намагається нав’язати Києву переговори на власних умовах, применшуючи роль України до такої, яка позбавлена будь-якої суб’єктності.


Джо Байден донині публічно демонстрував протилежне. Але його перша каденція спливає у листопаді 2024 року, й, за всіма правилами американської політики, чинний президент, будь-який, не лише Байден, в останній рік правління перетворюється на «кульгаву качку».


Прикметно, що минулого року українці відчули, як це — втратити впевненість в американській підтримці.


Під час емоційного обговорення щодо доцільності багатомільярдної допомоги Вашингтона Києву в Конгресі США українці вже з’ясували відмінності між Сенатом та Палатою представників, вивчили імена їхніх спікерів і лідерів меншості.


Нагадаємо, голосування щодо надання Україні $61-мільярдної допомоги через розбіжності між республіканцями та демократами щодо мексиканського кордону перенесли на січень.

 

І хоча позитивне рішення видавалось очікуваним та навіть неминучим, але склалось не так, як гадалось. Хоча це й не стало сюрпризом. І анонсоване голосування, якщо воно буде, може стати останнім на користь України.


Тож на горизонті президентських виборів у США Україна втрачає впевненість у подальшій залізобетонній підтримці з боку Америки у війні проти росії.


Джокером тут виступає, звісно, Дональд Трамп, який може взагалі не бути допущеним до виборів 5 листопада. Та якщо його таки допустять, холодним душем для українців може служити красномовне різдвяне привітання експрезидента США, в якому він побажав опонентам «гнити у пеклі разом зі своєю Україною та росією».

Росія — хижа й озброєна до зубів

Головними постачальниками зброї для воєнної кампанії росії у 2024-му стають Північна Корея й Іран. Вони приєднуються до Білорусі та Сирії, які з початку війни стали головними воєнними союзниками москви.


І в той час, коли Вашингтон під виглядом внутрішньо­політичних розбірок і декларацій правової частини щодо допомоги Україні прямо блокує цей процес, Пхеньян і Тегеран передають росії велику кількість артилерійських снарядів і ракет. 


Американці, які з іншими ядерними державами роззброїли Україну і передали третій у світі ядерний арсенал росії, разом із союзниками продовжують фінансувати путіна для закупівлі зброї й західних технологій, несправедливо відмовивши Україні у повноцінній воєнній підтримці.

 

Вони чітко усвідомлювали неминучість провалу літнього контрнаступу ЗСУ і його наслідки, які їхня ліберальна преса використовує проти українців.


І якщо США не змогли вчасно передати Києву F-16 і підготувати бойових пілотів, то, зважаючи на «лінію Суровікіна», залізобетонні опорні фортифікації росіян, мінні поля, танкові, артилерійські та авіаційні ударні групи у близькому фронтовому тилу, вони могли б дати 500-700 ракет ATACMS із касетними боєголовками, щоб вирівняти шанси. Штати цього не зробили й не роблять, маючи на складах їх надлишкову кількість і намагаючись навіть утилізувати.


Тобто, США не змогли разом із союзниками, незважаючи на «Рамштайн», провести оперативні й стратегічні моделювання війни в штабах НАТО, знайти точку перелому у війні або вивести її на інший рівень з перевагою ЗСУ. 
Підсанкційний, ізольований Іран це зробив. Він надав росії тисячі «Шахедів», які докорінно змінили хід війни. Чого не змогли зробити «Байрактари».


Саме «Шахеди» стали головною проблемою для всієї інфраструктури, військової та зернової логістики, промисловості й стійкості українського суспільства, яке на ніч переселяється у бомбосховища або у чавунні ванни.


Завдяки союзу з Північною Кореєю, домовленостям «на короткій нозі» путіна з Ином росія піднімає війну ще на один рівень іранськими та корейськими балістичними ракетами.

 

За даними Моссаду, після високих візитів делегацій Ірану і росії Тегеран готовий поставити путіну балістичні ракети Fateh-110 і Zolfaghar з дальністю 380 км.


У жовтні 2023 року ембарго РБ ООН на експорт ракетних технологій закінчилося. На відміну від США росія передасть або вже передала Ірану, підготувавши в короткі терміни, і пілотів. Небезпека іранської балістики — висока точність і можливість оператора вести ракету до цілі.

 

Чималі воєнні арсенали й у Північної Кореї. Спочатку Об’єднаний комітет начальників штабів Південної Кореї (JCS) ще в листопаді заявив, що Пхеньян із порту «Раджин» до Владивостока відправив близько 2 тисяч контейнерів з 1,5 млн артснарядів, балістичними ракетами малої дальності та ракетами для ПЗРК.

 

Після цього Пхеньян запустив з третьої спроби військовий супутник, який може визначати й коригувати цілі для МБР. Крім продовольства і палива, технологій з прискореного виготовлення ядерної зброї, Північна Корея хоче отримати від росії винищувачі й системи ППО. Особливо С-400. Про це писало американське ділове видання The Wall Street Journal.


США дуже стурбовані. За даними американської розвідки, про що прямо заявив Кірбі, за останні тижні Північна Корея поставила рф кілька десятків типів балістичних ракет. Порушуючи всі можливі міжнародні санкції, за які голосувала москва.


Союзники дружно заволали до росії «припинити будь-які операції з КНДР по зброї». І рішуче засудили це. При цьому — не звертаючи уваги на виявлені 42 ключові деталі, в основному натовського виробництва, в російських авіаракетах Х-59, як пише про це The Guardian.


Це ще не все. Південнокорейська розвідка повідомилапро виробництво зброї для росії на базі північнокорейських військових заводів, які зараз не мають замовлень і ресурсів.

 

Після візиту російського генерала шойгу лідер Північної Кореї Кім Чен Ин разом зі своєю донькою провів масштабну ревізію ВПК. Його фабрики вже відшивали зимову форму для російських солдатів із наданої москвою сировини.

 

Тому четверта зустріч радників щодо української «формули миру» в Давосі (Східна Швейцарія), що відбулась 14 січня, та одна з основних публічних її тез, що припинення вогню не зупинить війну, а лише дасть можливість росії накопичити сили, — виглядають пустою словесною жуйкою без жодної калорії для України.

Цеглина на цеглину

За час підготовки до літнього контрнаступу стала очевидною американська москвоцентрична політика.


У діловій Америці в питанні розбудови миру в Європі наразі чітко простежується стурбованість метою номер один: не допустити велику війну на європейському континенті. І американська еліта зависла у дискусії щодо гіпотетичного членства України в НАТО.


Тобто, прийняти Україну — це краще для збереження миру в Європі чи, навпаки, неприйняття нашої держави в НАТО збереже мир у Європі? Більшість відповідального американського військово-політичного істеблішменту на цей момент вважає, що прийняття — це краще. Хоча НАТО не дуже хоче воювати з росією.


Але прийняти як? У яких контурах? У кордонах 1991 року?


Улітку йшлося про те, що Україна покаже значні результати. Їх не було. Хоча також питання, чому контрнаступ відтягнувся аж до літа, а не був навесні, як про це молили чимало західних незалежних військових експертів із числа кадрових офіцерів.

 

Щоб орки краще підготувалися для захисту? Вони мали дев’ять місяців, аби «закопатись», зробити непробивні фортифікаційні споруди й замінувати все.


Водночас колективний Захід не дав Україні озброєння, котре, згідно з усіма доктринами НАТО, було необхідне для прориву тривалої оборони. Це — засоби авіації та далекобійні ракети.


То що сталось: союзники помилились у математичних розрахунках і недодали Києву зброї чи вони завідомо вели нас у позиційний тупик?


Щоправда, з’явилась надія. Днями президент України Володимир Зеленський та прем’єр Британії Ріші Сунак підписали безпекову угоду на 10 років.


Лондон обіцяє «забезпечити здатність ЗСУ повністю відновлювати територіальну цілісність», спільно просувати Україну в НАТО, навчати українських військових, постачати зброю, залучати Україну до оборонних розробок та надавати розвідувальну інформацію».