Пригожин.net: що означає ліквідація ватажка «Вагнера»

30.08.2023
Пригожин.net: що означає ліквідація ватажка «Вагнера»

Тоталітарна чистка путіна: мінус пригожин. (Фото з сайту bbc.com.)

Ми не те що не здивовані загибеллю одіозного олігарха, власника ПВК «Вагнер» євгенія пригожина, ми передбачали подібний сценарій.

 

Бо хіба ж не така доля спіткала чимало з тих, хто «зарвався» і публічно опускав путіна та його систему?


Те, що це трапилося, може означати, що в кремлівського диктатора з’явився новий кандидат на роль головного ватажка «Вагнера» та здобувача по світу благ для свого господаря.


Отже, 23 серпня у Тверській області росії сталася авіатроща приватного літака, в якій загинуло десять осіб. Командування російської авіації одразу ж заявило, що серед пасажирів значаться євгеній пригожин та його права рука, фактичний воєнний керівник цієї банди дмітрій уткін.

 

Достеменно про причини цієї катастрофи ми навряд чи дізнаємось. Спільноти, пов’язані з «Вагнером», одразу по гарячих слідах заявляли, що літак збито російським ЗРК С-300.

 

Водночас з’явилась версія, що, можливо, бомба була закладена в самий літак російськими спецслужбами.

Бомба сповільненої дії

Конкретні причини походу у виконанні пригожина проявляються в ретроспективному погляді на стосунки «вагнерівців» із міноборони росії.

 

Нагадаємо, свого часу путін як справжній диктатор вирішив створити для себе приватне воєнне угруповання для виконання найогидніших доручень і заробітку на цьому.


Як-от в Африці, де «вагнерівці» роками організовували державні перевороти, приводячи до влади в різних країнах проросійські уряди та збагачуючи путіна і його оточення.


Згодом кремлівський диктатор вирішив використовувати «вагнерівців» у війнах, що їх кривава федерація веде проти сусідніх країн та на Близькому Сході. Пригожинські бійці можуть брати на себе відповідальність за ті злочини, з якими навіть російська армія та спецслужби не хочуть ототожнення.


Так було в Сирії, так сталося й в Україні.


Однак монстр диктатора вийшов з-під контролю.


Коли пригожин та його соратники відслідкували рівень корупційних потоків, якими жонглюють міністр оборони сергій шойгу, командувач об’єднаного угруповання сил росії в Україні валерій герасимов та інші керівники міністерства убивств і спецслужб рф, звісно, ватажку «Вагнера» захотілося встановити контроль над цими гігантськими сумами грошей.


У результаті путінський генералітет не на жарт оскаженів через те, що після того, як «Вагнер» залучили до воєн у Сирії та Україні, величезні грошові потоки почали проходити повз каси шойгу та герасимова.
І злочинці почали гризтися між собою за гроші.


Це підштовхнуло міноборони рф уста­новити повний контроль над усіма військовими підрозділами, котрі не підпорядковуються генералам сергію шойгу та валерію герасимову.


Євгеній пригожин тоді вирішив, що треба відстояти свою автономію, інакше він буде знищений. Якщо не фізично, то принаймні економічно.


Пригожин чомусь сподівався, що його підтримає путін, якому він приніс стільки золота та грошей, для якого виконав стільки брудних доручень.


«Пацанська» логіка злочинця підвела.


Путін вимагав, щоб усі воєнні компанії підписали контракти з «мін­вбивств», як цього домагався сергій шойгу. Але це не було прийнятним для пригожина. І навіть після цієї вимоги він не зрозумів, що починає пряму конфронтацію з кривавим диктатором.


Але відчув, що його разом з найближчими соратниками — злочинцями високого рівня, які грабували, вбивали, ґвалтували, можуть запроторити до в’язниці й ліквідувати там за лічені години.


Пригожину нічого не залишалося, як заради порятунку свого життя піти ва-банк і організувати заколот на території російської федерації.


Після так званого маршу справедливості було багато припущень щодо того, як путін відреагує на дії пригожина, що в перші години здавалися значним ударом по авторитету тирана та проявом його нездатності контролювати політичну ситуацію в росії.


Відмовившись підписати контракти з міністерством оборони рф, пригожин фактично знову пішов проти шойгу, герасимова та самого путіна. Він поставив під сумнів авторитет людини, яка, з точки зору логіки російської мафіозної держави, є справжнім босом цієї мафії, справжнім її «хрещеним батьком».

 

Не дивно, що момент загибелі пригожина був обставлений у цій мафіозній державі з розмахом та всіма супутніми атрибутами боса злочинної державної корпорації.


У цей момент путін брав участь в урочистостях з нагоди ювілею Курської битви. Він з’явився на сцені в одному з селищ Курської області у святковому чорному костюмі якраз у ті хвилини, коли літак пригожина палав у небі в Тверській області. Буквально за декілька десятків кілометрів від резиденції самого путіна.


Також з’явилась інформація, що напередодні пригожин відвідав Африку, де, ймовірно, ладнав якісь важливі для себе і для путіна справи. Як відомо, кривавий московський диктатор є бенефіціаром африканських проєктів «Вагнера». Його останній політ міг бути саме на зустріч із босом.


Пригожин вочевидь не усвідомлював, що російське політичне керівництво на чолі з путіним давно вже винесло йому смертний вирок. Бо ж обставлено все так, що нібито нічого не змінилось і путін продовжує доручати такі важливі справи щодо Африки...
Можна також сказати, що ліквідація воєнного злочинця пригожина разом з іншими бандитами демонструє остаточне переконструювання російської федерації на суцільний тоталітарно-мафіозний механізм.

Імітація маршу справедливості

Водночас не полишає питання: наскільки марш справедливості був реальною історією, а наскільки — імітацією з метою перенести табори «вагнерівців» ближче до кордонів із Польщею та Литвою на території республіки Білорусь і таким чином створити відчуття загрози гібридної війни російської федерації проти країн НАТО.

 

І наскільки це дійсно була самостійна ініціатива пригожина та його підлеглих, які таким чином хотіли продемонструвати путіну та іншим керівникам рф, що здатні до самостійних дій, коли йдеться про їхні фінансові інтереси та їхню автономію від міноборони росії.

 

Бо дуже дивно виглядало під час цього походу на москву, що в жодному з міст на шляху слідування колони «вагнерівців» силовики не чинили опору, не намагались перешкоджати «вагнерівцям».


Однак у будь-якому разі загибель пригожина і уткіна, а також усунення з посади очільника аерокосмічних сил генерала суровікіна, який мав хороші стосунки з «вагнерівцями» і був посередником між цією організацією бойовиків та міністерством оброни рф, свідчать про те, що путін сприйняв дії пригожина, а також його нахабство нечемно висловлюватися про диктатора як вчинки, які мають бути покарані.


Знищення пригожина — це урок кожному, хто допускатиме навіть думку про те, що він може кинути виклик путіну та його режиму.


Також можна сказати, що це демонстративне покарання має, на думку путіна та його оточення, остаточно паралізувати російські політичну і військову еліти.


І це ще раз підтверджує, що владімір путін після заколоту пригожина обрав курс на всеохопне перетворення росії на своє приватне тоталітарне володіння. Тому жорсткість російських керівників до власного населення тільки посилюватиметься з кожним днем.


Наступні роки правління путіна в російській федерації вже не будуть роками імітації ні демократії, ні навіть авторитаризму. Це будуть роки правління жорстокого тоталітарного режиму, якому повністю й без будь-яких коливань підкорятиметься абсолютно вся російська політична і військова еліта.


Однак якщо виявиться, що якась частина еліти протистоятиме такій покорі, то ми зможемо побачити як зникнення очільника такого режиму, так і значну деформацію його системи керування ерефією.


Саме загибель пригожина чіткіше продемонструє, наскільки насправді сильним і переконаним у своїх можливостях є президент рф владімір путін.

 

І наскільки він упевнений у тому, що демонстративне покарання тих, хто намагався кинути виклик мафіозній системі, будучи її очевидною частиною, може паралізувати волю до опору в тих, хто ще сподівається на свою здатність захистити власні позиції.


Але таких людей, очевидно, буде все менше і менше з кожним днем путінського правління.


Ліквідація пригожина вкотре показала, що диктатура не збирається думати про жодного, хто навіть колись служив їй вірою і правдою й заробляв для неї чималі гроші.

 

Тільки покора й готовність погоджуватися з будь-якою путінською авантюрою тепер гарантує представникам російської політичної й олігархічної еліти не просто те, що їхні гроші й посади вціліють, а й те, що вони збережуть власні життя.


І такий тоталітарний та впевнений у правоті своєї жорстокості й можливостях путін, звичайно, є ще більш небезпечним, з точки зору ставлення до зовнішнього світу, ніж той, який існував до заколоту пригожина.

 

Цей путін може піти на будь-які відчайдушні вчинки заради збереження своєї влади і демонстрацію своєї жорсткості тим, кого він може тепер боятися набагато більше, ніж до заколоту пригожина і показової страти очільника цього заколоту.


Однак, хоча протест «вагнерівців» здувся, він на самому початку показав усьому світу боягузтво самого кремлівського диктатора (й це робить його ще жорстокішим) та слабкість і неорганізованість усієї російської терористичної машини, котра намагається поневолити все й усіх довкола.


Також пригожин розгойдав рф на 100%, й увесь світ виявив слабкі місця росії.


А остання побачила тінь громадянської війни.


Тож, незважаючи на те, що «вагнерівцям» не вдалося встановити контроль над росією, а можливо, й не планувалось це робити, однак цей заколот показав: для того щоб переворот вдався і диктатор путін разом зі своїм оточенням був знищений, достатньо кількох тисяч озброєних людей, в разі, якщо інші озброєні не стануть їм опиратись.


Але, на жаль, на росії це здійснити неможливо, бо вона не є країною справжніх еліт, котрі зазвичай до кінця захищають цінності цивілізованого світу заради розвитку своєї держави.


Водночас ліквідація пригожина може означати початок великих чисток на росії. А хто наступний після пригожина? Кадиров? Чи Лукашенко, котрий старанно приховує за маскою впевненості відчай від жаху усвідомлення своєї ролі в цій війні та можливої трагічної долі, котра завжди полює на подібних йому персонажів?


І оскільки влада України наразі солідарна з позицією путіна (бо, схоже, ввійшовши до смаку, озвучує, як і він, наративи про затяжну війну), то, ймовірно, «вагнерівці» ще засвітяться в якійсь черговій кривавій брудній грі, такої ж брудної війни, брудної і зганьбленої московії. Тільки під проводом іншого — більш покірного й менш вибагливого — ватажка.