Зброя судного дня? Навіщо росія збільшує кількість фейків про ядерні загрози від України

23.08.2023
Зброя судного дня? Навіщо росія збільшує кількість фейків про ядерні загрози від України

Після розпаду СРСР Україна стала країною з третім ядерним потенціалом у світі.

 

На її території була розташована 43-тя армія ракетних військ стратегічного призначення (РВСП) колишнього СРСР. До її складу входили 130 рідинних ракет РС-18, кожна з яких здатна нести шість бойових блоків із тринітротолуоловим еквівалентом 0,5-0,7 мегатонни (розробник — Центральне конструкторське бюро машинобудування, Москва) і 46 твердопаливних ракет РС-22, кожна з яких здатна нести десять бойових блоків з еквівалентом 0,3-0,5 мегатонни (розробник — Конструкторське бюро «Південне», Дніпро).


Що було і які побрехеньки навколо ядерної теми ширить росія тепер?

Одностороннє ядерне роззброєння

В Україні за радянських часів також було розміщено дивізію воєнних літаків — носіїв стратегічного озброєння. До її складу входили 25 стратегічних бомбардувальників ТУ-95М і 19 бомбардувальників ТУ-160.

 

На ТУ-160 було 12 крилатих ракет, на ТУ-95М — 6 крилатих ракет. Їхній еквівалент — 0,2 мегатонни. Отже, на носіях ядерної зброї в Україні було встановлено 1944 стратегічні ядерні боєприпаси. Ракетні позиції були зосереджені в Хмельницькій та Миколаївській областях; центр ракетної армії був розташований у Вінниці.
    

Без’ядерний статус уперше було закріплено в «Декларації про державний суверенітет України» (16 липня 1990 р., тоді це було не більш ніж декларативною заявою, що мала на меті зафіксувати відмежування від радянської воєнщини).

 

Пізніше цей статус було підтверджено в заяві Верховної Ради України «Про без’ядерний статус України» (1991 р.), Лісабонському протоколі (1992 р.), тристоронній Угоді між Україною, США та російською федерацією (1994 р.). 5 грудня 1994 року в Будапешті лідери США, рф, Великої Британії та України підписали Меморандум про гарантії безпеки у зв’язку з приєднанням України до договору про нерозповсюдження ядерної зброї.
    

Згідно з укладеними домовленостями, 31 травня 1996 року з України до рф було вивезено останню ядерну боєголовку, а останню шахтну пускову установку було ліквідовано 20 грудня 2001 року. Відтоді Україна не утримує, не виробляє і не набуває ядерної зброї. Увесь ядерний матеріал (високозбагачений уран), що перебував на майданчиках наукових установ НАН України, було передано Україною до рф у березні 2012 року під контролем МАГАТЕ.
    

Одностороннє ядерне роззброєння дало змогу Україні стати членом МАГАТЕ, взяти участь у міжнародному співробітництві в космічній сфері тощо. Водночас, за оцінкою першого віце­президента НАН України і чільного радника президента Леоніда Кучми в роки здійснення ядерного роззброєння України, Володимира Горбуліна, це призвело до недостатньої уваги керівництва держави до розбудови власних Збройних сил, і особливо — до збереження та розвитку оборонної промисловості.
    

Як відомо, механізми Будапештського меморандуму не захистили Україну ні від незаконної російської анексії Криму та вторгнення на Донбас у 2014 році, ні від повномасштабного російського вторгнення в 2022 році.
    

Водночас російська федерація — держава, яка володіє найбільшим у світі потенціалом ядерної зброї, — від початку широкомасштабної агресії звинувачує Україну в тому, що це наша країна несе потенційну загрозу, чи то розробляючи ядерну зброю, чи готуючи теракти з використанням «брудної бомби» або ж просто обстрілюючи/маючи намір обстріляти атомні електростанції на окупованій території (ЗАЕС) чи на самій території рф (Смоленська та Курська АЕС).
    

У той час, як у цілому світі експерти й політики замислюються, наскільки реальною є загроза застосування росіянами ядерної зброї у війні з Україною та у протистоянні з НАТО, російські ЗМІ не перестають фабрикувати нові й нові фейки про «підступних» українців, які мріють про відновлення ядерного потенціалу і в такий спосіб знищення росії на догоду Заходу.
    

Держава з авторитарною владою, яка використовує терористичні методи для досягнення власних цілей, свій наступ на українську територію у лютому 2022 року прагнула виправдати «загрозою створення українцями атомної бомби».

 

Тепер же російські пропагандисти не перестають переконувати, що загрозу для атомних електростанцій становлять саме Збройні сили України, що українці вже не просто намагаються сворити свою ядерну зброю («звичайну» чи «брудну»), а й невдовзі можуть одержати таку зброю від країн Заходу в готовому вигляді — і використати для підступної провокації проти росії.
    

Які ж стадії пройшла ця інформаційна кампанія, котра хвиля за хвилею поширюється в інформаційному просторі не лише росії, а й багатьох інших країн? Яка її мета? І, нарешті, як їй протидіяти?

Поява фейків про «українську ядерну програму»

Протягом останніх років у різних політичних та громадських середовищах України не раз лунали нотки жалю за здійсненим одностороннім ядерним роззброєнням, яке залишало країну беззахисною перед можливою російською агресією.

 

Але це завжди були або заяви політиків-маргіналів, або мрії людей, далеких від центрів ухвалення рішень. Талановитий роман Юрія Щербака «Зброя судного дня», написаний у 2015-му, багато передбачень якого сьогодні вражають своєю обґрунтованістю, насправді був тільки літературним текстом письменника, наділеного великим досвідом політика і дипломата (на той час уже відставного).
    

Реально, за висновками авторитетних експертів, нічого схожого на «ядерну програму» в Україні ніколи не здійснювалося, а обсяги фінансування, що їх держава виділяла на підтримку науково-технічної сфери (менше 0,2% ВВП в роки, що передували повномасштабному вторгненню), насправді цілком виключали можливість проведення таких робіт, які вимагають залучення величезних фінансових, матеріальних та людських ресурсів.

 

До того ж діяльність наукових установ НАН України відповідного профілю та п’яти українських АЕС здійснювалася під постійним прискіпливим контролем з боку МАГАТЕ, яка наче намагалася реабілітуватися тут за неможливість зупинити реальні ядерні програми Ірану та Північної Кореї.
    

Однак 19 лютого 2022 року президент Володимир Зеленський зробив заяву про можливість відмови від без’ядерного статусу у випадку продовження агресивних приготувань росії до нападу. Насправді ця заява була, очевидно, не більш ніж відчайдушною спробою відвернути чи відтермінувати неминуче вже на той час російське вторгнення.

 

Однак у москві її було відразу ж перетворено на один із приводів для вторгнення. Вже 21 лютого владімір путін заявив, що росія не може не реагувати на можливість створення Україною ядерної зброї. Того ж дня міністр оборони росії шойгу назвав заяву Зеленського небезпечною.
    

Згодом російське видання «Репортер» розмістило статтю, в якій, зокрема, йшлося: «Про відновлення свого ядерного арсеналу в Києві говорять уже давно, підготовчі роботи в цьому напрямку розпочалися ще в 1994 році, а з 2014-го вони перейшли в практичну стадію.

 

Було залучено Національний науковий центр «Харківський фізико-технічний інститут» (ННЦ ХФТІ), Інститут ядерних досліджень (ІЯД) та Інститут органічної хімії, Інститут проблем безпеки АЕС у Чорнобилі, Державний науково-технічний центр з ядерної та радіаційної безпеки в Києві та Інститут фізики конденсованих систем у Львові. За даними Служби зовнішньої розвідки рф, розробки зі створення ядерного вибухового пристрою (ЯВП) велися в Україні як за урановим, так і за плутонієвим напрямом».
    

Цитоване повідомлення визначало основну тональність російських дезінформаційних наративів протягом перших місяців широкомасштабного вторгнення. Причому сама наявність в України технологій створення ядерної зброї ніким у росії під сумнів не ставилася.
    

У відповідь на дезінформацію провідних інформагенцій росії ще 6 березня 2022 року, в перші дні повномасштабного російського вторгнення, було оприлюднено заяву генерального директора Національного наукового центру «Харківський фізико-технічний інститут» академіка Миколи Шульги та директора Інституту проблем безпеки атомних електростанцій академіка Анатолія Носовського.
    

У ній стверджуються речі, для нас цілком очевидні: ніяких програм щодо створення ядерної зброї в наукових установах Національної академії наук України (в тому числі ННЦ ХФТІ, ІПБ АЕС) і взагалі в Україні не проводилось і не ведеться; увесь ядерний матеріал (високозбагачений уран), що перебував на майданчиках наукових установ ХФТІ та Інституту ядерних досліджень (ІЯД) НАН України, передано Україною до рф ще у березні 2012 року під контролем МАГАТЕ; діяльність наукових установ НАН України (в тому числі ННЦ ХФТІ, ІПБ АЕС та ІЯД), які працюють на ядерну енергетичну галузь, перебуває під постійним контролем з боку Департаменту ядерних гарантій МАГАТЕ. Все, що повідомляють ЗМІ рф про нібито наявну ядерну програму України, не відповідає дійсності та є одним із численних фейків.
    

Повну неспроможність російських фейків щодо української «ядерної програми» із залученням наукових установ НАН розкрив у своєму інтерв’ю японській загальнонаціональній газеті «Йоміурі Сімбун» уже згадуваний перший віцепрезидент НАН Володимир Горбулін (фахівець із великим досвідом участі ще в ракетних програмах колишнього СРСР).

 

Він наголосив: хоча українські фахівці справді мали й мають великий досвід створення різних ракет-носіїв, однак ядерні заряди для них в Україні ніколи не проєктували, не виготовляли і не денуклеаризовували. А без цієї компоненти говорити про успішне створення ядерної зброї не випадає.
    

Тим часом у серпні 2022 року загострення ситуації навколо окупованої Запорізької АЕС посилило розмови росіян про роль ЗАЕС у міфічній «українській ядерній програмі». Ба більше, ресурс Pravda.ru з посиланням на «сходознавця Каріне Геворгян» безапеляційно ствер­джував: на ЗАЕС зберігаються й компоненти для майбутньої турецької ядерної бомби. Адже «в України є не лише компоненти, а й технології для створення ядерної бомби.

 

Поділитися ними з Туреччиною — питання стратегічного партнерства». А звідси й висновок: «Ердоган казав, що до 2023 року Туреччина стане ядерною державою; а оскільки сховищ для зберігання ядерної бомби в нього немає, то він тримав їх в Україні».
    

Однак в оприлюдненому 6 вересня 2022 р. звіті про наслідки місії МАГАТЕ на окуповану ЗАЕС ні словом не згадано про вигадане росіянами використання ЗАЕС для створення української (чи навіть турецької) ядерної зброї.
  

Наприкінці літа 2022-го фейк про «українську атомну бомбу» почав відчутно видихатися. Відсутність у звіті МАГАТЕ матеріалів, що компрометували б Україну в плані накопичення на ЗАЕС збагаченого урану та інших матеріалів для створення ядерної зброї, визнав у «Московському комсомольці» від 10 вересня й російський фізик-ядерник Андрій Ожаровський, який є одним із чільних коментаторів теми для ЗМІ ерефії.
    

Відтак уже на початку вересня 2022 року на російські фейки про «українську ядерну бомбу» у світі просто перестали звертати увагу. І росіяни змушені були переключитися на іншу, правдоподібнішу, на їхню думку, вигадку: про «українську брудну бомбу», тобто бомбу, де звичайний неядерний вибух призводить до розпорошення радіоактивної речовини.

Фейк про «брудну бомбу»

23 жовтня 2022 року російський міністр оборони сергій шойгу поговорив телефоном з колегами з Франції, Туреччини та Великої Британії. Головною темою розмов стала начебто готовність Києва створити «брудну бомбу», щоб підірвати її над українською територією і звинуватити в тому росію.

 

Прямо стверджувалося, що за вказівкою президента Зеленського до роботи залучено фахівців Східного ГЗК у Жовтих Водах та київського Інституту ядерних досліджень НАН, а окремі компоненти має бути одержано з Великої Британії. В наступні дні тему «брудної бомби» шойгу розвивав у розмовах з міністрами оборони США, Індії та Китаю.
    

Цю тему підхопили й інші російські високопосадовці: міністр закордонних справ сергій лавров, спікер держдуми в’ячеслав володін, голова СЗР сергій наришкін. Щоправда, у їхніх заявах звучала відчутна неузгодженість: хтось стверджував, начебто Київ «брудну бомбу» вже має і готовий влаштувати провокацію з нею буквально найближчими днями, хтось лише закликав не допустити створення такої бомби в майбутньому.

 

Росія ініціювала навіть проведення спеціального закритого засідання Ради Безпеки ООН — де, за свідченням заступника посла Великої Британії Джеймса Каріукі, ніяких доказів своїх звинувачень прогнозовано не надала.
    

Однак, хоча російські заяви нікого у світі не переконали і в них побачили насамперед прикриття можливої власної російської провокації, сама тема української «брудної бомби» стала на певний час домінуючою в російському медіапросторі. Також про роботи над такою бомбою як про доконаний факт говорив 26 жовтня на зустрічі з керівниками спецслужб країн СНД владімір путін.
    

Про істерію з приводу «брудної бомби» в російському інформпросторі восени 2022 року можна судити з самих назв повідомлень: «Точка неповернення: де Київ збирається підірвати «брудну бомбу»?»; «Брудна бомба» для укрорейху»; «Навіщо Зеленському «брудна бомба»»; «Брудна бомба» в Києва вже є».

 

В цьому останньому повідомленні з посиланням на «політв’язня» Дудкіна, який утік з України до Фінляндії, на повному серйозі стверджувалося: Київ уже готовий був здійснити свої зловісні плани, і тільки радник з держбезпеки США Салліван утримав «українських нацистів» від такої авантюри...
    

Політичний експерт Олександр Артамонов заявив, що українську «брудну бомбу» збиратимуть... у Чернівцях. А ще один політичний (!) експерт Йосиф Діскін договорився до можливості створення збройного плутонію на Рівненській АЕС.
    

При цьому росіяни часом самі визнавали: прямих доказів створення «брудної бомби» в Україні в них немає, попри те, що під її контролем перебувала ЧАЕС і далі перебуває ЗАЕС із відповідними сховищами ядерних відходів.

 

Але головним «доказом» для росіян залишається начебто заявлена президентом Володимиром Зеленським готовність відмовитися від статусу без’ядерної держави. А сама гіпотетична можливість перетворення України на ядерну державу є для росіян одним з головних виправдань початку «спецоперації».
    

Українські експерти та науковці аргументовано розвінчували фейки, пов’язані з «брудною бомбою». Колишній керівник Держінспекції ядерного регулювання Григорій Плачков цілком слушно нагадав: на ЗАЕС не можна було створити «брудної бомби» з тієї простої причини, що на станції відсутнє обладнання, за допомогою якого можна було б розібрати «збірку», яку використовують у центральній зоні реактора.
    

Директори трьох академічних інститутів — ІЯД, ІПБ АЕС та ННЦ ХФТІ — наголошували: «Установи НАН України, що займаються ядерною тематикою, перебувають під гарантіями нерозповсюдження ядерного матеріалу і ядерних технологій з боку МАГАТЕ.

 

Тільки за останні два роки, включно з періодом воєнного стану, у зазначених установах МАГАТЕ провело низку технічних інспекцій, у тому числі неоголошених і з додатковим доступом, з перевірки інвентарних кількостей ядерного матеріалу і діяльності з його використання, а також з виконання інших положень і вимог Угоди про гарантії між Україною і МАГАТЕ та Додаткового протоколу до цієї Угоди.

 

За результатами цих інспекцій жодних ознак проведення незадекларованої ядерної діяльності не було виявлено, так само, як і розробок, які могли б давати підстави для припущень щодо проведення робіт зі створення «брудної бомби».

 

Для українських учених, як і для всіх українців, людське життя є найбільшою цінністю, і тому, незалежно від обставин, варварські дії, якими є використання «брудної бомби», несумісні з їхніми ментальністю та світоглядом».
    

Справді, для того щоб «брудна бомба» мала ефект, радіоактивної речовини потрібно багато (в іншому разі її вибуху просто ніхто не помітить). А такої кількості «необлікованої» радіоактивної речовини в Україні знайти неможливо — вся вона перебуває під пильним контролем МАГАТЕ.
    

Інспекція МАГАТЕ з її результатами не переконала, звісно, російських «яструбів». МЗС російської федерації далі наголошувало можливості створення «брудної бомби» в Україні є, і не лише на перевірених МАГАТЕ об’єктах.
    

Як державні інституції, так і «експертне середовище» росії продовжували стверджувати, що інспекції МАГАТЕ були «поверхові» і що Україна все ще зберігає можливості та прагнення до створення ядерної зброї. Але первісний наратив «брудної» бомби теж невдовзі було вичерпано, й для пітримання уваги світових ЗМІ фейкова кампанія потребувала нових поворотів.

Бреше росія давно.
Ілюстрація з сайту detector.media.

Фейки про харківське сховище ядерного палива та про «ядерний гриб» у Хмельницькому

Чергова хвиля таких фейків піднялася 25 травня цього року. Агенції РИА Новости і ТАСС поширили повідомлення з посиланням на неназване, але «обізнане» джерело про нібито підготовку Україною провокації з підривом у Харкові сховища з відпрацьованим ядерним паливом для подальшого звинувачення у цьому москви.

 

У повідомленнях зазначалося, що «українським неонацистам» Харків для вчинення терористичного акту підходить, оскільки там начебто є кілька ядерних реакторів — у Національному науковому центрі «Харківський фізико-технічний інститут» та у Фізико-технічному інституті низьких температур ім. Б. І. Вєркіна.
    

Ці повідомлення інформагентств одразу поширили провідні російські ЗМІ, часом додаючи коментарі щодо мети такої провокації.

 

«Києву потрібно підігріти інтерес до української теми, що остигає на Заході», — заявив «Известиям» військовий історик, директор Музею військ ППО Юрій Кнутов, коментуючи інформацію про те, що Україна може готувати провокацію з підривом у Харкові сховища з ядерним паливом, щоб потім звинуватити в цьому рф.
    

Державна інспекція ядерного регулювання України оперативно спростувала цю фейкову інформацію.

 

«Звинувачення російських пропагандистів — не що інше як цинічна, відверта брехня і хвора фантазія. У Харкові немає ядерних реакторів узагалі й у згаданих інститутах зокрема, так само, як немає і ніколи не було сховища з відпрацьованим ядерним паливом», — заявили в Держатомрегулюванні.
    

В інспекції прокоментували, що свіжі вигадки російських ЗМІ про загрози ядерної катастрофи на ядерних об’єктах, яких просто не існує в Україні, — це яскравий прояв невгамовної бурхливої фантазії роспропагандистів та їхнього повного відриву від реальності.
    

Також у заяві ДІЯРУ нагадується, що Україна забезпечує інспекторів Міжнародного агентства з атомної енергії повним доступом до своїх ядерних об’єктів і що наша держава чітко дотримується взятих на себе міжнародних зобов’язань у галузі використання ядерної енергії.
    

А в Центрі протидії дезінформації РНБО зазначили, що основна мета подібних фейків — сіяти паніку серед українців, а також дискредитувати Україну на міжнародній арені заради припинення постачання зброї від західних країн. При цьому пропагандисти рф намагаються поширювати паніку висловлюваннями, що подібна катастрофа зачепить не тільки Україну, росію і білорусь, а й Євросоюз.
    

«Також існує ймовірність, що ворог такими заявами готує собі інформаційне алібі в рамках планування подібного теракту. Цей фейк є частиною ІПСО росіян з ядерного шантажу. Раніше роспропаганда вже поширювала брехню про радіаційну хмару на Хмельниччині», — йдеться у спростуванні Центру протидії дезінформації.
    

Історія з нібито поширенням радіаційного забруднення після того, як у Хмельницькому під час чергової російської ракетної атаки в ніч на 13 травня здетонували великі склади боєприпасів, набула особливо широкого розголосу. Відео потужного вибуху широко розлетілося соцмережами. Паралельно відбувся вкид інформації про начебто підвищення радіації після вибуху.
    

У російських ЗМІ почали безапеляційно стверджувати, що вибухнули склади з наданими Великою Британією танковими снарядами зі збідненим ураном. Паралельно почали писати, що на знищених складах зберігалися матеріали для української «брудної бомби».
    

І якщо в Україні (і в самому Хмельницькому) російські фейки здебільшого серйозно не сприймалися, то за кордоном — як на Заході, так і на Сході — цього разу від них не відмахнулися, а почали прискіпливо аналізувати.
 

Впливовий американський тижневик Newsweek дав взірець усебічного журналістського розслідування. Спеціальна служба журналу з аналізу дезінформацій Newsweek Disinformation Watch спробувала оцінити правдивість тверджень і спекуляцій навколо цієї теми, намагаючись з’ясувати, що насправді сталося у цьому українському місті.
    

Розслідувачі тижневика переконливо встановили: повідомлення про «радіоактивний сплеск» після влучання в об’єкт під Хмельницьким суперечать фактичній хронології подій і є наслідком маніпулювання реальними даними моніторингу.
    

Впливова індійська газета The Eastern Herald присвятила вибухам під Хмельницьким великий матеріал у підкреслено іронічному щодо російських фейків тоні. «Удар ВКС росії по великих складах боєприпасів «українських фашистів», завданий у ніч на 13 травня, став успішним у всіх сенсах: коли епічні кадри вибухів потрапили в мережу, лише ледачий не порівнював вогняні «гриби» з ядерними». Висновок індійського видання був однозначний: вся ця історія з «радіоактивним викидом у Хмельницькому» більше схожа на витівку з боку «російського ЦІПСО», але витівку досить хитру.
    

Газета наголошує: за онлайн-монітором SaveEcoBot, на який усі посилаються, легко зрозуміти, що йдеться лише про коливання природного радіаційного фону, які в деяких інших регіонах України навіть вищі, ніж у «зараженому Хмельницькому». А використання пожежних роботів (яке росіяни оголосили «доказом» наявності радіоактивного зараження) легко й одразу пояснюється ризиком нарватися на нерозірвані боєприпаси.
    

Отже, авторитетні світові ЗМІ проаналізували ці російські фейки і рішуче відкинули. Але їх розтиражували чимало «жовтих» ресурсів, і не лише в країнах «третього світу», а й у ЄС та США. Російські ж ЗМІ радо підхоплюють ці відгуки відвертих маргіналів і наводять їх на підтвердження начебто світового визнання власної «правоти».
    

Так, ресурс Газета.ru з претензією на «аналітичність» стверджує: Велика Британія може перетворити Україну на радіоактивне кладовище, постачаючи снаряди зі збідненим ураном. З посиланням на журналіста маргінального видання Myl Polska Яцка Меджицького Газета.ru повідомляє про начебто значне радіоактивне забруднення у Польщі й Словаччині, яке влада приховує, щоб не сіяти паніки.
    

На початку червня цього року російські ЗМІ поширили фейки й про «брудну бомбу», яку Україна нібито готувала підірвати на території росії. Інша версія російської дезінформації — підрив такої бомби українськими спецслужбами на власній території, щоб звинуватити в цьому рф.
    

Фейкометники держави-терористки будь-що намагаються оббрехати Україну, проти якої ведуть збройну війну з 2014 року.

 

Ірина ІВАНИШИН, кандидат хімічних наук,
Богдан ОЛЕКСЮК, аналітик,
Максим СТРІХА, доктор фізико-математичних наук


Продовження —у наступному номері «УМ».