«Чи все гаразд у сучасній науці?»: відбулися 20-ті читання пам’яті засновника Академії наук Віталія Стріхи

03.05.2023
«Чи все гаразд у сучасній науці?»: відбулися 20-ті читання пам’яті засновника Академії наук Віталія Стріхи

Президент АН Борис Патон вручає молодому докторові наук Віталію Стрісі Державну премію УРСР у галузі науки і техніки за монографію «Електронні явища на поверхні напівпровідників». 1970 р.

Удвадцяте відбулися Академічні читання пам’яті засновника й першого президента АН вищої школи України, одного з піонерів вітчизняної напівпровідникової науки професора Віталія Іларіоновича Стріхи (1931—1999).

 

Цього разу учасники зібралися в конференц-залі Української спілки промисловців і підприємців поруч із Київрадою.

Чи всі висловлюють безумовну повагу до клятви Гіппократа

На відкритті президент АН ВШ України, відомий учений у галузі системного аналізу і теорії ухвалення рішень О. Г. Наконечний нагадав: «Перші академічні читання пам’яті Віталія Стріхи відбулися в приміщенні НДІ українознавства 7 квітня 2004 року.

 

З науковими доповідями та спогадами про вченого на них виступили геолог Микола Дробноход, ботанік Костянтин Ситник, українознавець Петро Кононенко, медик Федір Тишко, історик Володимир Сергійчук, перекладознавці Роксолана Зорівчак та Олександр Чередниченко, геолог Петро Зарицький, фізики Максим Стріха та Володимир Литовченко, ботанік Володимир Чопик, фізик Василь Ільченко. Багатьох­ із названих чудових учених уже теж, на жаль, немає з нами.

 

Але закладена ними традиція ні на рік не переривалася, а самі читання пам’яті Віталія Стріхи перетворилися на авторитетний науковий формум з унікальним форматом, на якому природничники, «технарі» та гуманітарії мають чудову нагоду почути одне одного».


Небагато навіть організованих державними інституціями наукових конференцій можуть похвалитися такою стабільністю — щоби проводитися у 20-й раз.

 

«Отже, те, що ми з вами збираємося з року в рік, показує: ці читання таки цікаві й потрібні нашій академічній спільноті», — підкреслив О. Г. Наконечний. Однак уперше їх провели тоді, коли Україна веде боротьбу за своє національне виживання через повномасштабну російську агресію.


Академік НАН України, почесний академік АН ВШ України, відомий учений-гідромеханік В. Т. Грінченко виголосив доповідь на тему: «Чи все гаразд у сучасній науці?» Учений розпочав її з двох тез: 1. Проблеми сьогоднішньої науки є не тільки результатом її внутрішнього розвитку, а й наслідком взаємодії науки і суспільства. 2. Аналізуючи проблеми української науки, слід серйозно ставитися до світового досвіду.


Досягнення сучасної науки — величезні й незаперечні: завдяки новітнім агротехнологіям планета Земля виявилася здатною прогодувати понад вісім млрд людей, людство поставило собі на службу енергію атому, вийшло в космос, розшифрувало геном людини, за рекордно стислі терміни розробило дієві вакцини проти Covid-19, і цей список можна продовжувати.

 

Та водночас уперше головним стимулом для наукової творчості стала не цікавість дослідника, що прагнув пізнати нове (як це було впродовж століть), а пряме суспільне або державне замовлення. Уперше на цьому наголосив у своїй прощальній промові при залишенні посади президента США в 1961 р. Д. Ейзенгавер.


У нещодавно виданій монографії Science for Sale констатується: продаж науки є відносно новим явищем, і це явище породжує нові проблеми. Нова система наукометричних стимулів, яка утвердилася в науці, породила масове написання статей, що не мають наукової цінності, і чинить постійний тиск на вченого через гасло «Публікуйся або загинь!». Жадібність транснаціональних видавництв призвела до того, що одна стаття в Nature коштує вже 9,5 тис. євро.


Паралельно далі існує псевдонаука, а навіть у респектабельній науці без прийменника «псевдо» 75% опублікованих результатів, за оцінкою експертів, ніяк не може бути верифіковано. Процвітають журнали-«хижаки», де за гроші може бути опубліковано будь-який сумнівний результат. Водночас 70% дослідників визнають, що відчувають тиск рецензентів з метою спонукати їх до цитування зайвих для статті, але потрібних для індексу цитованості рецензента робіт.


На цьому тлі помітним є розхитування моральних критеріїв науковця. За опитуванням, проведеним у США, серед дослідників у сфері медицини у віковій групі 65+ про безумовну повагу до клятви Гіппократа заявили 70% опитаних, а в групі до 34 років таких було лише 39%. Все це, на думку доповідача, демонструє, що сучасна наука потерпає від глибоких системних проблем, вихід з яких може бути знайдено лише в діалозі науковців і суспільства.

Найголовніше — збереження людського ресурсу

Президент УСПП, прем’єр-міністр України в 2001—2002 рр.­­­­­­ А. К. Кінах виголосив доповідь «План відновлення України від наслідків російсько-української війни».

 

Він розпочав її з того, що на 409-й день повномасштабного рашистського вторгнення головною проблемою для майбутнього України залишається збереження її людського потенціалу. Адже після 24 лютого 2022 року за кордон виїхали 7,2 млн українців, 5,1 млн з них отримали статус біженця в країнах ЄС. З урахуванням того, що нараховується ще 6-7 млн внутрішньо переміщених осіб, це означає, що війна вигнала з рідної домівки кожного третього українця.


Для збереження нашого людського ресурсу критичним є фактор часу. Процес асиміляції за кордоном проходить швидко, і вже 700 тисяч українських дітей ходять там до школи. Понад 45% українських біженців у Польщі висловлюють зараз бажання залишитися там принаймні на кілька років навіть після закінчення війни. Тому, на думку доповідача, ми повинні сьогодні боротися за кожне робоче місце в тилу не менш рішуче, аніж за кожний метр української землі на фронті.

Віталій Стріха з колегами, 1980 р.


Згідно з указом президента створено Національну раду з відновлення України. Ще в липні 2022 року в Лугано було представлено міжнародній спільноті план відновлення вартістю 750 млрд доларів. Проте цей план має характер «білої книги», в ньому відсутня деталізація і конкретизація. А без неї, як наголосив доповідач, реальних грошей ніхто не дасть.


Тому особливе значення, на думку А. К. Кінаха, має майбутнє засідання РНБО, на якому планується обговорити проблему стійкості національної економіки. Адже сьогодні ця економіка дає в бюджет лише 80 млрд гривень, тоді як витрати на оборону протягом того ж часу становлять 120-130 млрд гривень. Отже, ми зараз виплачуємо зарплатню бюджетникам і проводимо соціальні виплати винятково за рахунок міжнародної допомоги.


Для розробки реалістичного плану відновлення критичне значення, на думку доповідача, має взаємодія з науковцями. Тому УСПП сьогодні підтримує постійний зв’язок з ученими НАН та АН ВШ України в пошуках правильних, науково обґрунтованих рішень.

Нова хвиля діаспори — прагматична

Академік НАН України, почесний академік АН ВШ України, визначний учений-астроном і громадський діяч Я. С. Яцків виступив із повідомленням «Взаємодія з науковою діаспорою: досвід і потенціал». Він розповів, як іще в 1990 р., до проголошення незалежності України, при АН УРСР за його ініціативи було створено Міжнародний центр з науки і культури для зв’язків з науковою і творчою діаспорою.

 

За понад 30 років діяльності цей Центр здійснив багато важливих ініціатив. Серед них — «Універсал» (зі встановлення меморіальної дошки на фасаді київського Будинку вчителя до 80-річчя Центральної Ради), «Елітарна світлиця», «Славетні імена науки України», «Українські вчені за кордоном: перспективи співпраці й повернення», «Україністика в Віденському університеті» тощо.

Віталій Стріха з дружиною і сином.


Але доповідач наголосив: з перебігом часу наукова діаспора (як і діаспора взагалі) сильно змінилася. Він починав роботу з нащадками тих, хто емігрував після поразки визвольних змагань, і з тими, хто опинився на Заході після Другої світової війни. Ці люди були жертовні й ентузіастичні.

 

Нова хвиля діаспори складається з тих, хто виїхав уже з незалежної України. Вона молода й прагматична. Але з нею теж потрібно системно співпрацювати, особливо в сьогоднішніх умовах протистояння з російським агресором.

Питання науковців-військовиків

Академік АН ВШ України, генерал-лейтенант, учений-правник В. А. Тимошенко презентував своє бачення теми «Новітні війни і збройні конфлікти». Він наголосив: сьогодні можна виокремити понад 25 різновидів різних гідбридних, кібер- чи проксі-воєн.

 

Новітня зброя поєднується з новітніми технологіями впливу на свідомість та підсвідомість. Як наслідок, новітні конфлікти потребують значно кращого рівня підготовки військовослужбовців.

 

Старий досвід при цьому часто не спрацьовує. Стрімко з’являються нові спеціальності. Досить навести один приклад: донедавна жоден військовий виш України не готував операторів БПЛА, а сьогодні кожному пострілу артилерії має передувати аеророзвідка.

Викладачі кафедри фізики напівпровідників (1979 рік), праворуч у першому ряду — Віталій Стріха.


Тому головне для науковців-військовиків питання полягає в тому, як переформатувати військову освіту. Над вирішенням цього завдання вчені з наукового відділення національної безпеки АН ВШУ України, яке очолює доповідач, працюють разом із фахівцями Ген­штабу та Міноборони.


Академік АН ВШ України, генерал-лейтенант і засновник спецпідрозділу «Альфа» В. В. Крутов виголосив доповідь «Роль науки та освіти у розв’язанні сучасних проблем соціально-психологічної та медичної реабілітації».

 

Він наголосив: проблема реабілітації (відновлення ментального і фізичного здоров’я) після нашої перемоги стане центральною для всього суспільства. На жаль, традиційні технології реабілітації, які застосовуються зараз, ефективні в кращому разі на 20%.

 

Сьогодні АН ВШ України створила разом з УСПП Міждисциплінарний центр, який повинен опікуватися цими питаннями. Навколо цього центру вже виникає консорціум із залученням установ НАН, НАПН, НАМН, МО, СБУ, бойових структур.

 

Триває робота над інноваційною стратегією соціально-психологічної та медичної реабілітації. Ця стратегія розглядатиме кожного пацієнта (який досі сприймався винятково як об’єкт зовнішньої дії) активним суб’єктом, відповідальним за відновлення власного здоров’я. Для цього пацієнт повинен здобути необхідні знання про власні можливості в ході такого відновлення.

Бойовий досвід доктора
історичних наук

Доктор історичних наук С. А. Ле­п’явко, відомий фахівець з історії Сіверщини доби Речі Посполитої та Гетьманщини, цього разу розповів про оборону Чернігова в лютому-березні 2022 року, активним бойовим учасником якої довелося бути йому самому. Ще об 11 вечора 23 лютого, за кілька годин до початку повномасштабного вторгнення, було створено Штаб оборони Чернігова. В його розпорядженні спершу було 200 бійців.


Масована роздача всіма силовими структурами зброї добровольцям привела до того, що надвечір 24 лютого цих бійців стало вже тисячу, а через тиждень — сім тисяч. Ці бійці були надзвичайно патріотичними й мотивованими (наприклад, один із добровольців добирався до Чернігова 100 км на велосипеді з Семенівки через російські блокпости).

 

При цьому 70-80% роботи із забезпечення оборони й поточної життєдіяльності міста здійснювали волонтери. Протягом усіх 37 днів оборони всі захисники міста були одягнуті й нагодовані. Проблемою була лише нестача зброї (захисники обложеного Чернігова заздрили киянам, де, за поширеною кимось легендою, кожний начебто мав персонального «джавеліна»).


Доповідач наголосив: військове значення того, що Чернігів вистояв, було надзвичайно високим. В іншому разі 20-30 тисяч озброєних рашистів могли б долучитися до удару на Київ, піти на Черкаси й Полтаву. Але героїзм оборонців Чернігова зірвав плани російського бліцкригу на Лівобережжі.

Й аналіз «Слова про Ігорів похід»

Академік АН ВШ України, відомий учений-агротехнолог В. П. Лисенко розповів у доповіді про смарт-технології для автоматизації складних біотехнічних об’єктів (БТ). Такі БТ (птахофабрики, тепличні комбінати, елеватори тощо) працюють в умовах невизначеності (неможливо точно передбачити погоду чи рівень інсоляції).

 

Від 20% (птахофабрики) до 80% (квіткарські господарства) собівартості продукції БТ складає електроенергія. Тож метою є створення такої системи автоматизації, яка б знизила вартість енергетичної складової.


На допомогу фахівцям Національного університету біоресурсів і природокористування прийшли теорія збурень, теорія ухвалення рішень, технології нейронних мереж. Використовуючи їх, вони навчилися моделювати природні невизначеності й ухвалювати необхідні управлінські рішення. А відтак їхня розробка має велике значення для аграрного сектору України.


Академік АН ВШ України, відомий учений-історик та археограф Г. В. Папакін виступив з доповіддю на тему «Актуальні проблеми сучасної археографії і джерелознавства». Він наголосив: джерелознавство є основою для всієї соціогуманітаристики.

 

Сьогодні тут дедалі більше відходять від вивчення джерела в рамках тільки однієї науки. Наприклад, аргументом на користь автентичності «Слова про Ігорів похід» є не тільки історичний чи лінгвістичний, а й природознавчий аналіз пам’ятки (встановлення відповідності згаданих у ній представників фауни і флори реальній ситуації кінця ХІІ століття).


Сьогодні в планах загарбників — або повна руйнація всіх наших пам’яток, або присвоєння їх собі. Тому особливого значення набуває завдання промаркувати всю нашу спадщину як українську. Тоді сам собою розвалиться міф про «тисячолітню росію».

 

Доповідач коротко окреслив план такої «археографічної мобілізації» — від ретельного оприлюднення й опрацювання всіх наших джерел XIV—XVI століть і до актуалізації праць наших учених-класиків XIX століття, які сьогодні незаслужено призабуті. Окремим важливим завданням є формування джерельної бази для майбутніх дослідників російсько-української війни.

 Деконструює хижацькі людиноненависницькі міфи
держави-агресора 

Академік АН ВШ України, відомий учений-іспаніст О. В. Пронкевич представив у доповіді розроблену ним разом із колегами з Українського католицького університету (м. Львів) міждисциплінарну магістерську програму «Майбутнє спадщини» — як спробу відповіді гуманітаріїв на виклики часу.

 

Повномасштабне російське вторгнення в Україну різко підвищило суспільне значення вітчизняної гуманітаристики. Адже вона не лише деконструює­ хижацькі людиноненависницькі міфи держави-агресора, а й формулює новий український порядок денний для всього світу.

 

На жаль, наявні сьогодні освітянські наукові програми затиснуто здебільшого у вузьких рамках певної конкретної спеціальності, на той час як доба ставить потребу підготовки фахівців-гуманітаріїв широкого профілю.


Презентована нова магістерська програма пропонує свої відповіді на ці виклики. Вона ставить у центр уваги поширення образу України у світі, сприяє створенню нової освітянської філософії на засадах інтердисциплінарності та подолання кризи гуманітаристики. Важливо, що програма покликана формувати нового гуманітарія широкого профілю, що володіє базовими науковими та практичними компетенціями. У програмі зникає ідея вузької спеціалізації, вона вчить мислити і діяти, базуючись на парадигмальному синтезі.


Академік АН ВШ України І. О. Анісімов, президент Українського фізичного товариства і водночас автор відомих праць з історії мистецтва, виголосив доповідь «Диференціація частин Софії Київської за їхнім первісним архітектурно-художнім оформленням».

 

Він нагадав: Софія Київська є найвизначнішою пам’яткою нашої культурної спадщини, і водночас — невичерпним джерелом для її вивчення. Цій пам’ятці присвячено понад тисячу наукових розвідок. І водночас вона приховує ще багато таємниць.


Внутрішній простір собору дуже складний, і тому щодо нього досі є чимало різних інтерпретацій. Дослідник, зокрема, зупинився на місці «ктиторського портрета» в системі розписів собору. Він звернув увагу на те, що цей портрет членів княжої родини є продовженням фресок «євангельського циклу».

 

Це унікальна риса нашої Софії, бо в жодній візантійській пам’ятці такого немає. І водночас це спостереження працює на користь «традиційної» реконструкції ктиторського портрета — з фігурою Христа на втраченій нині арочній стіні навпроти Оранти.


Дослідник зробив іще низку піонерських спостережень і припущень. Характер розписів приміщень під хорами дозволив йому реконструювати місця, де під час служби Божої за княжої доби перебували жінки, а де — чоловіки. Нові спостереження дозволили уявити зовнішні галереї собору (замуровані під час реконструкцій доби бароко) не як про єдині простори, а як про сукупність комірок, розділених аркбутанами (отже, й цей розтиражований численними зображеннями вигляд собору в ХІ столітті потребує корекції).


У загальній дискусії, що розпочалася після доповідей, академік АН ВШ України, відома учена-лінгвістка О. П. Воробйова (яка перебувала в конференц-залі УСПП) та академік АН ВШ України, відомий учений у царині педагогіки та психології І. М. Хом’як (який у числі ще кількох десятків учасників брав участь у читаннях дистанційно, зі стін Острозької академії) наголосили: міждисциплінарні читання пам’яті ­В. І. Стріхи вкотре підтвердили свою важливість і потрібність як унікальний майданчик для спілкування академічної спільноти. А президент АН ВШ України О. Г. Наконечний у заключному слові висловив упевненість, що наступні ХХІ читання відбудуться через рік, уже після нашої Перемоги.

 

СЛОВО ПРО ПАТРОНА

Революційне значення для розвитку НВЧ електроніки

Оскільки читання стали двадцятими і ювілейними, академік АН ВШ України фізик Максим Стріха зробив меморіальну доповідь пам’яті свого батька Віталія Стріхи «Від теорії контакту метал-напівпровідник із зазором — до створення тунельного сканувального мікроскопа».

 

Науковець нагадав: базовий елемент сучасної електроніки — p-n-перехід, здатний пропускати струм в одному напрямку і не пропускати в другому, — відкрив у Києві на початку 1941 р. В. Є. Лашкарьов.

 

На основі двох p-n-переходів через 10 років було створено перший біполярний транзистор, який не лише приніс трьом американцям — Джону Бардіну, Вільяму Шоклі та Волтеру Браттейну — Нобелівську премію 1956 року, а й, без перебільшення, змінив життя людства, давши старт стрімкому розвитку електроніки.


Недоліком p-n-переходу залишалася, однак, нездатність працювати на високих частотах. Тому після закінчення в 1955 році радіофізичного факультету Київського університету В. І. Стріха почав працювати під керівництвом В. Є. Лашкарьова над вивченням значно більш високочастотних діодів на основі контакту метал-напівпровідник.

 

У 1960-ті молодий український фізик уперше у світі побудував теорію роботи таких пристроїв з урахуванням тунельного (забороненого в класичній фізиці) струму через вакуумний зазор, який неминуче залишається між металом і напівпровідником.


Ця його робота (вперше надрукована у «Віснику КДУ» в 1967 р. і передрукована в англомовному спецвипуску «Українського фізичного журналу» за 2008 р. серед 35 кращих робіт українських фізиків за всі роки) мала революційне значення для розвитку НВЧ-електроніки. За неї молодий доктор наук В. І. Стріха став у 1970 р. одним із перших лавреатів щойно заснованої Державної премії України в галузі науки і техніки.

 

А в 1981 р. Герд Бінніг і Генріх Рорер створили в швейцарській філії ІВМ тунельний сканувальний мікроскоп (ТСМ), який уможливив подальший стрімкий розвиток нанотехнологій на межі двох тисячоліть. У його основі — тунельний струм між металевим вістрям і провідною поверхнею, формулу для якого вперше отримав В. І. Стріха. Творці ТСМ заслужено отримали Нобелівську премію з фізики 1986 року.


А самого В. І. Стріху було в 1988 році увосьме не обрано до відділення фізики АН УРСР — незалежний університетський професор, який стояв осторонь від боротьби академічних «партій» і не мав впливових покровителів, був там нікому не потрібен. Ще через чотири роки В. І. Стріха ініціював створення АН вищої школи України — структури, побудованої, як він вірив, на справедливіших наукових принципах. Її президентом він лишався до останніх днів свого життя.

Максим СТРІХА,
доктор фізико-математичних наук, професор, дійсний член АН вищої школи України