«Диверсія» на мільярди: як чиновники б'ють по економіці «консервацією» грошей

08.02.2023
«Диверсія» на мільярди: як чиновники б'ють по економіці «консервацією» грошей

Чиновники «консервують» гроші у банківській мережі замість того, щоб пустити їх працювати на економіку.

Українська економіка падає у прірву і буквально розвалюється під бомбами і ракетами нашого ворога.

 

Але, як вважають експерти, окрім росії, винна у ситуації і чинна влада.

 

А точніше чиновники, які, на думку деяких аналітиків, заганяють економіку в глухий кут, унаслідок чого якість нашого життя стрімко знижується.

Фінансові дефіцити: глобальний і оперативний

Прем’єр-міністр України Денис Шмигаль стверджує: вартість повоєнного відновлення втрат, яких Україна зазнала через російську агресію, перевищила 600 млрд євро.

 

При цьому очільник нашого уряду наголошує, що швидке відновлення України треба розпочати вже зараз, не чекаючи на нашу перемогу в цій війні.

 

«Під час війни повна відбудова неможлива, але є необхідність швидкого відновлення. Ми не можемо не відновлювати енергопостачання, теплопостачання, водопостачання, лікарні тощо», — заявив Шмигаль, додавши, що Україна вже збирає кошти на ці потреби, і наполягає, що такий процес був співфінансований російськими конфіскованими грошима.


«Стадія швидкого відновлення, за оцінками, коштуватиме 17 млрд євро. Вже зібрано 3,5 мільярда, ми ведемо перемовини про решту», — додав прем’єр-міністр і навів оцінки Світового банку та інших міжнародних установ щодо загальної вартості зруйнованої рф інфраструктури.


«На початок червня це було 350 млрд євро. На початок 2023 року може йтися про суму 600—750 млрд євро», — повідомив він.


Але, окрім, глобального дефіциту фінансових ресурсів, Україна потерпає і від «касового розриву». Нашій державі сьогодні не вистачає 10 млрд доларів у вигляді зобов’язань з надання допомоги, щоб повністю покрити дефіцит державного бюджету в 2023 році.

 

Як заявив міністр фінансів Сергій Марченко, життєво важливо забезпечити передбачувану і ритмічну бюджетну підтримку для України, оскільки ми все ще маємо бюджетний дефіцит на 2023 рік, який не покритий узятими зобов’язаннями, в розмірі 10 мільярдів доларів.

 

«Попри те, що ми маємо підтримку Європейської Комісії та уряду Сполучених Штатів, у нас усе ще залишається непокритий дефіцит», — сказав чиновник і висловив сподівання, що впоратися з проблемою нам допоможе Міжнародний валютний фонд.


Загальний дефіцит державного бюджету на цей рік оцінюється у 38 млрд доларів. Першу частину коштів з пакета макрофінансової допомоги від Євросоюзу загальним обсягом 18 млрд євро ми отримали в середині січня.


Як заявив Марченко, ще рік тому економіка України мала міцну основу: співвідношення боргу до ВВП становило менш ніж 50%, а дефіцит бюджету був на рівні 3,5%.

 

Повномасштабне російське вторгнення її зруйнувало. Втрати, завдані економіці війною, призвели до її скорочення на 30,3%, а інфляція підскочила до 26,6%.

 

Остання ж кредитна програма для України завершилася достроково через початок повномасштабної війни. Після цього МВФ виділив Україні два транші екстреної допомоги на загальну суму 2,7 млрд доларів.

Ми падаємо, росія піднімається

Утім, проблеми, які стоять перед Україною, насправді значно глибші навіть за ці цифри. А ситуація в нашій державі — гірша за стан справ у державі-агресорі. І все це не лише через воєнні дії окупанта, а й через недолугість української влади.


«МВФ оновив прогнози зростання світової економіки і, зокрема, перемістив дані щодо рф. Прогноз, можна сказати, сенсаційний, оскільки він передбачає... зростання російської економіки в 2023 році на 0,3%. Колишній прогноз — очікування падіння на 2,3%, — написав на своїй сторінці у фейсбуці фінансовий аналітик Олексій Кущ. — Ба більше, переглянуто на краще і фактичні дані за 2022 рік: падіння на -2,2% замість -3,4%».


Цікаво, що раніше, навесні минулого року, світові аналітики прогнозували падіння російської економіки на 8-10%. Відтак, навіть попри шалені санкції, стан справ в агресивного сусіда не такий уже й критичний.

 

В Україні ж несприятливий прогноз міжнародних аналітиків, на жаль, фактично справдився: за минулий рік економіка в нас обвалилася на понад 30%.


«Таке падіння — це справжня катастрофа, і не вся глибина обвалу була зумовлена війною, — вважає експерт, зазначаючи, що глибину падіння можна було амортизувати щонайменше вдвічі. Але українська влада цього не зробила. На відміну від влади російської.

П’ять пунктів для Кабміну

«Мій рецепт виходу з кризи полягає в кількох наступних пунктах: монетарний стимул для економіки. Це коли ставка центрального банку приблизно на третину нижча за інфляцію.

 

Таке співвідношення ставок дозволяє пожвавити кредитування та сформувати для економіки так звану «інфляційну премію». Друге — це податковий маневр у вигляді відстрочок зі сплати податків та зниження податкового навантаження.

 

Третє — широке стимулювання економіки через зростання платоспроможного попиту населення та бізнесу. І тому потрібні державні програми: соціальні, промислові, ВПК тощо.


Річ у тім, що малий і середній бізнес націлений переважно на внутрішній платоспроможний попит, і податкові пільги для нього не є панацеєю.

 

Якщо люди не мають грошей на купівлю товарів та послуг підприємців, жодні пільги не допоможуть. Це дуже чітко видно з динаміки МСБ в Україні. Недостатній платоспроможний попит населення формує стелю зростання для підприємців.

 

А тому потрібні програми додаткових виплат соціально незахищеним верствам населення, потрібен запуск «циркуляційної моделі економіки», коли державні витрати стають доходами населення та бізнесу і повертаються назад до «блюда» у вигляді податків».


Наступні пункти, за визначенням експерта, — це кредитний важіль. Із головних інструментів нарощування плато­спроможного попиту: під розвиток бізнесу, іпотеку, потреби тощо. І нарешті останній, п’ятий, пункт — перехід на кластерну модель розбудови економіки та розміщення виробничих сил.


«Простими словами, дати економіці гроші та стимулювати її за допомогою платоспроможного попиту, максимально пом’якшувати монетарну політику до рівня негативних реальних ставок (коли інфляція вища за базову ставку центробанку), — пояснює Олексій Кущ, зазначаючи, що, на жаль для нас, рф зробила значну частину із зазначеного вище.


«Для цього «мейнстрімні» економісти в Мінфіні та Центробанку були відтіснені на задній план. Відтак при інфляції 12% ставка Центробанку становила 7,5%, — каже Кущ і робить порівняння. — Хоча хвороби банківської системи схожі на наші — чотири хвилі відтоку коштів населення з банків, і при цьому зберігається системний профіцит ліквідності, тобто надлишок грошей. Але водночас рішення ухвалюються кардинально різні: в рф намагаються направити ці гроші в економіку, а у нас їх забирає Національний банк, сплачуючи комбанкам величезні відсотки. І те, що відбувається в нашій економічній сфері, важко описати без табуйованої лексики».


За його словами, майже 500 млрд грн банківської ліквідності закрито в герметичній моделі «Банки-НБУ». Зростання облікової ставки до 25% повністю знищило кредитування, натомість у рази збільшило вартість обслуговування держборгу.

 

Прибутковість облігацій внутрішньої державної позики Мінфіну зросла з 10% до 20%, а дохідність депозитних сертифікатів НБУ — з 8% до 23%. Пропорційно зростають витрати держави на обслуговування цих боргових інструментів, адже депозитні сертифікати НБУ — це квазідержборг.


«Так, він формально не входить до структури державної заборгованості, але держава в особі Нацбанку має в банківській мережі 500 млрд грн і витрачає на обслуговування цієї фінансової бульбашки 100 млрд грн на рік, що становить еквівалент 2,5 млрд доларів, — зазначає експерт. — Водночас на підтримку бізнесу у вигляді компенсації відсоткових ставок і створення нових робочих місць витрачається кілька сотень мільйонів доларів в еквіваленті, а на нові соціальні програми підтримки населення — менше мільярда. Існує колосальна дискримінація промислового капіталу на користь фінансового. І результати не змусили на себе довго чекати».


А тому, на його думку, за всіма фразами та словесним лушпинням про «макроекономічну та фінансову стабільність» стоїть звичайний приватний профіт на 2,5 мільярда доларів на рік.

 

«Дивись у корінь, а точніше, визнач, кому це вигідно, хто кінцевий бенефіціар того, що відбувається, — каже Олексій Кущ. — Ще додам: можете уявити, наскільки скоротилася б глибина падіння нашого ВВП, якби 100 млрд грн були спрямовані на підтримку населення та бізнесу?.. Я вже думаю, може, в росію відправити пару наших чиновників з Мінфіну та НБУ як диверсію. Спрацює краще, ніж усі дев’ять пакетів санкцій».