У Києві з'явився Лятошинський-клуб: головне про спільноту і чому вона важлива

«Уперше я почула музику Бориса Лятошинського на музичній літературі в музичній школі, де навчалася, — розповідає культурна журналістка Катерина Гладка. — Вже зараз розумію, який був кайф усе це слухати, ніби «на виріст». А тепер у Києві відкрився Лятошинський-клуб, і навіть сама назва відсилає мене кудись у 1930—40-ві роки, коли такі спільноти для Києва були природним культурним явищем».

Відкриття Лятошинський-клубу — нової спільноти, що покликана просувати незнану та маловідому українську музику на батьківщині та у світі, відбулося наприкінці січня. Презентували цю подію концертом «Голоси. Українська музика ХХ—ХХІ століть».

На сцені Kyiv Symphony Orchestra під орудою головного диригента Луїджі Ґаджеро вперше виконав твори відомих композиторів: «Кварти» Бориса Лятошинського (1916—1919) та «Голоси» Євгена Станковича (1966), а також «З’яву» Євгена Петрова (2021) — переможця Всеукраїнського композиторського конкурсу імені Мирослава Скорика.

Якщо «З’ява» Євгена Петрова чекав на прем’єру з осені 2021 року, то «Кварти» Бориса Лятошинського йшли до сучасного слухача понад 100 років, хоча надрукований твір у 1980-ті роки.

Натомість опус Євгена Станковича — попри те, що написаний 55 років тому — вперше був опублікований зовсім недавно, у грудні 2021 року, в другому томі «Антології української камерної музики» за ініціативи Українського інституту.

Лятошинський-клуб — це спільнота пасіонаріїв від культури та бізнесу. Ім’я Бориса Лятошинського (1895—1968) — видатного композитора і класика української музики, чию музику у радянські часи забороняли, — зовсім не випадково називає цей клуб. Сьогодні ж бо, коли нація переживає новий етап самоідентифікації, необхідно старанніше об’єднуватися на користь нашої культури.

«Нині як ніколи важливо сформувати міжнародну суб’єктність сучасної України, її ідентичність, у тому числі звукову, музичну — нові міфи, новий «іконостас» героїв та явищ. Спадок Лятошинського — це та епоха музичної історії, яку дуже важливо усвідомити, описати і репрезентувати, — переконаний Євген Карась, президент Асоціації діячів сучасного мистецтва України. — Лятошинський-клуб, який об’єднав фахівців, нащадків Лятошинського, композиторів, документи, твори, виконавців, меценатів, поціновувачів української сучасної класичної музики, виконує надзвичайно важливу роботу».

Володимир Шейко, директор Українського інституту, зазначив: «Мені дуже імпонує ідея вивчення, відкриття, виконання, популяризації спадку найвидатніших українських композиторів та введення української музики у міжнародний контекст.

З досвіду Українського інституту можу сказати, що навіть ім’я Бориса Лятошинського є незнайомим для більшості провідних європейських оркестрів і диригентів. Тому промоція музичного спадку України — важлива складова культурної дипломатії сьогодні».

«Продовження традиції, школи є важливим для молодих композиторів не лише з позиції самоусвідомлення себе як частини тривалого культурного процесу, а й як доказ його наявності та безперервності, — коментує композиторка Яна Шлябанська.

— Чи повинна в Україні звучати українська музика — питання з очевидною відповіддю, та протягом тривалого періоду це також і завдання з неочевидним рішенням. Тому я тішуся відкриттю Лятошинський-клубу — це одна з культурних перемог у теперішній війні».

«Українська культура містить низку забутих імен і творів ХХ століття (і не тільки), які ми щодня маємо віднаходити, перевідкривати та робити знаними для всіх, — коментує Ірина Прокоф’єва, програмна директорка Українського інституту 2018—2021 років.

— Саме для цього ми (Український інститут) видали дві антології камерної музики, які увібрали твори українських композиторів 1960—1970-х років. Деякі з цих творів за десятиліття свого існування ніколи не виконували публічно, а деякі —набирали для видання з рукописів. Друга збірка вийшла друком у грудні 2021 року, а вже у січні твори зі збірки були виконані на концерті-відкритті Лятошинський-клубу. Таке продовження одного проєкту іншим свідчить про те, що ми робимо важливу спільну працю».

Слухачка концерту Світлана Ахремова розповіла про свої враження: «Моє чуття на вартісні події мене знову не підвело. Зі смаком підібрана програма та прекрасне виконання. Це був дуже атмосферний концерт українських композиторів ХХ—ХХІ століття, у передмовах розповідали про життя Бориса Лятошинського та його листування з коханою жінкою. Засновники клубу започаткували важливу просвітницьку справу — озвучення раніше не відомих творів».

Ліза СІРЕНКО