Браво, Венді! Чому шантаж Росії США приречений на поразку

13.01.2022

Спостерігаючи за перебігом перемовин 10 січня між представниками РФ і США у Женеві, не можна не віддати належне американській стороні за тверду і непохитну позицію у відстоюванні цінностей як світової демократії, так і оборонно-безпекових інтересів української сторони.

 

Українська держава і нація повинні бути щиро вдячні главі американської делегації пані Венді Шерман за блискучу, принципову, в дусі найкращих традицій союзницьких і партнерських зобов’язань відсіч російському імперіалісту Рябкову стосовно нахабних намагань РФ обмежити свободу вибору суб’єктів міжнародних відносин та встановити нову «залізну завісу» між автократичними режимами і колективним Заходом шляхом розподілу Світу на сфери впливу.


Попри різні прогнози, Венді Шерман чітко заявила кремлівському візаві, що трансатлантичне партнерство «не дозволить нікому стати на заваді політики відкритих дверей НАТО».

 

Наголосила, що США не збираються дослівно виконувати вимоги Росії, і категорично відкинула вимогу РФ скоротити кількість американських військ у Східній Європі.

 

Вказала лише, що США готові обговорити розгортання ПРО в Європі та взаємне скорочення військових навчань у регіонах спільної зацікавленості.


За свідченнями наближених до обох сторін джерел, росіяни, попри попередні заяви, не очікували такої твердої позиції американців і ви­глядали дещо розгубленими.

Відзначається також, що цьому сприяло й усвідомлення ними одностайності поглядів на обговорювані питання США та їхніх союзників і партнерів, до яких належить і Україна.


Посланці узурпатора збентежилися тим, як В. Шерман безапеляційно відкинула закиди росіян стосовно неприпустимості членства України в Альянсі, оскільки це начебто загрожує безпеці РФ.

 

І закликала Росію стати на шлях деескалації на кордоні з Україною та вкотре зазначила, що США визнають суверенітет і територіальну цілісність України у міжнародно визнаних кордонах.


Незважаючи на те, що цими днями продовжувались переговори у форматах Рада Росія—НАТО та ОБСЄ у Відні, вже є підстави вважати, що шантаж Росії приречений на поразку і колективний Захід має інструментарій для приборкання російського ведмедя.


Більше того, ультиматуми Путіна матимуть для нього самого досить небажані результати. Оскільки Захід, відчувши загрозу з боку РФ, уже консолідувався і готується не лише до стримування, а й до відсічі Кремлю, в тому числі й з урахуванням суверенних інтересів України.


Важливо, щоб партнери діяли на випередження і не лише вже тепер надали Україні необхідне озброєння у контексті ПРО і ППО тощо, а й спільно з офіційним Києвом вжили вичерпних заходів із недопущення подальшої агресії Росії вглиб України та спонукали Кремль деокупувати частину Донбасу та український Крим. 


Василь БОГДАН, експерт з питань безпеки, генерал-лейтенант, публіцист

  • Чи Америка візьметься всерйоз

    У кожного воїна, громадянина і вищого військово-політичного керівництва держави повинна бути усвідомлена впевненість у обов'язковій перемозі України. І що для такого потрібно ще пройти тернистий шлях війни у єдності, консолідації та непримиримості до війни. >>

  • Право на життя

    Право самим обирати і змінювати владу на демократичних виборах. Помаранчевий Майдан довів, що українці нікому не дозволять фальсифікувати свій голос. Ми не Росія, де ботоксна істота вже 20 років впарює рабам, що вони раби. >>

  • Комплекс меншовартості українців розвіяний

    Вже ніхто у світі не сплутає росію та Україну. Комплекс меншовартості українців розвіяний та відійшов у небуття. Вже не виникає сумнівів щодо державної української мови. Ми зрозуміли і переконалися на власному досвіді – наскільки українці далекі від того північного народу. >>

  • Наше майбутнє без вас!

    Сьогодні Україна в вогні і палає від сходу до заходу, із півдня до півночі. Гинуть наші дітки, жінки, чоловіки і самі достойні солдати і солдатки світу. >>

  • Дерашизація або демосквизація: не можна дерусифікувати те, що Руссю не було

    Термін «русифікація» і антонім до нього «дерусифікація» суперечать тотожності історичних назв «Україна» і «Русь». Після викрадення Московією у XVIII столітті однієї з цих тотожних назв видатний український історик Михайло Грушевський намагався повернути вкрадене, об’єднавши ці дві назви в єдину « >>