Стирчать вуха Ахметова? Скелети кар’єрної шафи нового міністра оборони Умєрова
Цю нову-стару кадрову історію про нового очільника Міноборони неможливо переповісти без народного досвіду. >>
Олександр Лукашенко і Володимир Путін під час пресконференції після перемовин. (Фото: kremlin.ru/events/president)
Під час зустрічі 9 вересня в Москві Володимир Путін та Олександр Лукашенко домовилися про економічну інтеграцію Росії та Білорусі.
Лукашенко та Путін погодили 28 різних програм з інтеграції обох держав.
Країни об’єднають свої ринки газу, нафти та нафтопродуктів. Договір про це планують підписати 1 грудня 2023 року.
Будуть також створені єдині макроекономічна політика, платіжна система та грошово-кредитна політика.
4 листопада мають бути підписані російсько-білоруські дорожні карти, які мають на меті пришвидшити інтеграцію обох країн.
Тоді відбудеться спільне засідання вищої державної ради Союзної держави Білорусь та Росії. Нагадаємо, цього ж дня у Росії святкують державне свято національної єдності.
Білоруський політолог Валерій Карбалевич прокоментував «Євроньюс», що на практиці означають узгоджені в Москві 28 союзних програм:
«Зроблено ще один крок на шляху зближення Білорусі й Росії. Білорусь ще сильніше потрапляє у сферу геополітичного контролю з боку Москви. Це для Росії сьогодні принципово важливо, особливо на тлі тих подій, що відбулися в Білорусі в минулому році. Така інституційна прив’язка за допомогою економічних механізмів, уніфікації макроекономічної політики і законодавства означала б, що Білорусь перебуватиме у сфері впливу Росії навіть за умови, що в Мінську зміниться влада».
Але експерти пропонують не спокушатися і не покладатися особливо на заяви Лукашенка і Путіна. Той же Карбалевич пояснює:
«Три роки знадобилося на те, щоб розробити і підписати ці дорожні карти або союзні програми. Скільки часу знадобиться для того, щоб їх реалізувати, ніхто не знає. Там написано до 2025-2027 років. Я сумніваюся, що в ці терміни вкладуться... Упевнений, на шляху реалізації програм буде багато протиріч, суперечок, дискусій. У білорусько-російських відносинах підписані і реалізовані документи — дві великі різниці. Обидві сторони намагаються виконати тільки те, що їм вигідно, а що невигідно — намагаються саботувати».
Усі 28 програм виписані обтічною радянсько-бюрократичною мовою, яка змальовує великі плани і вигоди, але не містить жодної конкретики.
Наразі ці програми можуть слугувати хіба що шпаргалками для популістської пропаганди всередині обох країн, для внутрішнього вжитку і, частково, для пропаганди на закордон.
Там повторюється давня теза Путіна, що білоруси і росіяни є одним народом (без згадки про українців), але немає конкретики про єдину державу цього «єдиного» народу.
Проте незалежні білоруські аналітики попереджають, що хоча результати переговорів двох президентів у Москві стосуються лише економічних питань, Кремль і досі не відмовився від планів домогтися від Білорусі політичної інтеграції, яка цілком може «поставити хрест» на суверенітеті країни.
З цим погоджуються і західні газети, які зазначають, що хоча про політичну інтеграцію домовленостей поки що немає, результати переговорів цілком можуть наблизити Москву до ще більшого контролю над Мінськом, а в перспективі, можливо, — і до об’єднання країн.
Натомість російська преса називає зустріч результативною — мовляв, двом президентам вдалося закласти фундамент для подальшої інтеграції, яка хоча і триває повільніше, ніж хотілося б Кремлю, але і не «буксує».
А ТИМ ЧАСОМ…
Самопроголошений президент Білорусі Олександр Лукашенко заявив про наміри розмістити на білорусько-українському кордоні російські зенітно-ракетні комплекси C-400.
Про це він повідомив під час візиту на полігон у рамках військових навчань «Захід-2021», передає БЕЛТА.
Йдеться про наміри придбати у Росії озброєння на загальну суму понад 1 млрд доларів США, і саме обговоренню цього питання була присвячена значна частина його розмови з президентом РФ Путіним.
«Ми повинні готуватися — 1 200 км кордону з Україною, тому нам доведеться закривати і цей периметр», — натякнув Лукашенко на якусь примарну загрозу з боку України. При цьому додав, що «білорусько-російському союзу зайвих територій не треба, дай Бог зі своїми впоратися».
Цю нову-стару кадрову історію про нового очільника Міноборони неможливо переповісти без народного досвіду. >>
Криза, вогонь ворожнечі між Україною і Польщею розгорівся так стрімко й цілеспрямовано, що видається абсолютно спланованим. >>
Рон Десантіс, кандидат у президенти США від Республіканської партії, виступив проти членства України в НАТО. Він вважає, що це не відповідає інтересам безпеки Сполучених Штатів. >>
Міністр закордонних справ Анналена Бербок заявила, що Німеччина не підтримує пропозицію президента України Володимира Зеленського щодо виключення РФ з Радбезу ООН. >>
Міністерка закордонних справ Німеччини Анналена Бербок закликала до негайного та рішучого сигналу проти російського лідера Володимира Путіна. Вона наголосила на необхідності об'єднання усіх країн світу в боротьбі за міжнародну безпеку та зміцнення демократичних цінностей. >>
Експрем’єр-популіст Словаччини Роберт Фіцо, чия партія претендує на перемогу на дострокових парламентських виборах, хоче скасувати подальшу військову та політичну підтримку України та заборонити постачання зброї. >>