На Черкащині постав понад 3-метровий пам’ятник авторові пісень Івану Сльоті

У селі Яснозір’я на Черкащині урочисто відкрили пам’ятник славетному земляку — видатному українському поету, композитору і хоровому диригенту, професору, народному артисту України Івану Сльоті.

Написані ним пісні — ліричні, патріотичні, жартівливі, зокрема такі, як «А льон цвіте», «Не згорає зоря», «Ти мене замани», не втратили актуальності і нині.

За життя Іван Сльота прагнув якомога частіше бувати в рідному селі, зустрічатися з земляками. Часто приїжджав сюди з Житомира, де жив і працював, з концертами очолюваного ним всесвітньо відомого Поліського академічного ансамблю пісні і танцю «Льонок».

У кожній поетичній збірці митця, а їх майже два десятки, обов’язково є вірші, присячені рідному селу, його людям. А одну зi своїх книг Іван Сльота так і назвав «Яснозір’я».

Коли сім років тому Іван Михайлович пішов за обрії життя, вдячні земляки вулицю, на якій свого часу жив майбутній митець, назвали його ім’ям. На честь славетного яснозірця назвали і Будинок культури, який прикрасила пам’ятна дошка з викарбуваним на ній кольоровим портретом Івана Сльоти.

І от тепер Іван Сльота в центрі села на площі постав навічно перед своїми земляками в граніті. Пам’ятник заввишки понад три з половиною метри виготовили з граніту Токівського родовища Дніпропетровської області.

Автору пам’ятника — скульптору, заслуженому художнику України Віталію Рожику — вдалося сповна розкрити і передати образ Івана Сльоти, його світлу, щиру і витончену душу.

Митець, ніби окрилений птах, готовий уже залишити рідне гніздо, де він зріс, зміцнів, і полетіти у широкий, незнаний і водночас привабливий світ. Погляд спрямований у невідоме і прекрасне майбутнє.

На постаменті викарбувані слова Івана Сльоти із поезії «Тиха молитва». А біля підніжжя пам’ятника витиснуті українські рушники: з одного боку — з черкаськими орнаментами овальних заокруглих форм, а з другого — з житомирськими візерунками геометричних фігур. І це символічно.

Як вирушав син iз рідної домівки в далеку дорогу, то ставав на рушник, що стелила йому мама. А рушник Житомирщини символізує долю, яка міцно і надов­го поєднала Івана Сльоту з поліським краєм, де він жив і працював майже пів століття.

На відкриття пам’ятника завітали чи не всі жителі Яснозір’я, а це понад три з половиною тисячі людей, а також навколишніх сіл.

При­їхала з Житомира і вдова Івана Сльоти заслужена артистка України Валентина Бартош-Сльота. Особливо щирі теплі слова пролунали ініціаторові створення пам’ятника Миколі Манілу, а також Олексію Собку та Віктору Веретільнику, які домогли втілити задум у житття.

Надія ПЕТРИНА