Не укладав угод з власною совістю. Ренесансна чистота художника-шістдесятника Георгія Якутовича
Видатний художник, графік Георгій Якутович 60 років тому здійснив свою мрію – проілюстрував повість Михайла Коцюбинського «Тіні забутих предків». >>
Сцена з вистави «Еклери на мільйон».
Хочете дізнатися, які еклери варті мiльйона доларів? Тоді варто звернути до Нового українського театру, що розташований у центрі столиці, на Михайлівській.
Кондитерську там iще не відкрили, однак там показують виставу-тренінг «Еклери на мільйон», на якій вчать, як стати успішними й заробити свій перший мільйон.
Автором п’єси «Люди Forbes», за якою поставлено виставу, є молода українська драматургиня і сценаристка, двічі лауреат літературного конкурсу «Коронація слова» Марина Смілянець. У її творчому доробку близько 10 п’єс для дітей і дорослих, 14 з яких поставлені на сценах Києва, Запоріжжя, Коломиї та Тернополя.
«Люди Forbes» — один із перших її драматичних творів. Це своєрідний «стьоб» над фінансовими пірамідами, бізнес-тренінгами і вебінарами, в які доволі часто нині потрапляють навіть цілком адекватні люди.
«Останні роки стали популярними різні семінари на тему особистісного росту та як стати мільйонером за тиждень, — зізнається авторка. — Що цікаво — їх часто проводять люди, які нічого не досягли і не знають, як по-іншому, окрім цих занять, заробляти гроші».

Юлія Волюм і Єгор Снігир у виставі «Еклери на мільйон».
Фото Марини КУРСКІЄВОЇ.
Отже, герої вистави «Еклери на мільйон» у постановці Віталія Кіно — учасники одного з таких бізнес-семінарів. Олена (грає Юлія Волюм) — жінка 40-45 років, яка живе за рахунок спадку від чоловіка-італійця і мріє про свою власну кав’ярню. Рита (Поліна Кіно) — дівчина 25 років, колишня коханка бізнесмена, яка хоче відкрити власну справу, заробити гроші і цим «втерти носа» своєму коханцю. Платон (Владислав Сведенюк) — травесті-актор 30 років, який маскує себе справжнього за різноманітними жіночими образами.
Ксенія (Дарина Клименко) — 20-річна студентка журфаку, яка мріє грати на сцені і бачить щастя в хороших людях, а не в грошах. Арсеній (Віталій Кіно) — приватний підприємець років 50, який хоче бути вчителем географії і працювати з дітьми. Сєва (Даніїл Кіно) — учасник під прикриттям, який мріє займатися боксом.
Усі герої трохи заплуталися в житті і не знають, що їм насправді потрібно, — гроші, щастя чи кохання. Розібратися в цьому їм мав би допомогти їхній коуч. Та обставини так складаються, що, сповідуючись одне одному, вони самі розуміють, чим дійсно хочуть займатися і що саме приносить їм насолоду та радість від життя.
Таке ж просвітлення стається і з керівником семінару — Оскаром (Єгор Снігир).
Оскар — американський бізнесмен-мільйонер (лише на словах) українського походження. Його головне завдання — ні, не навчити правилам успіху і фінансового процвітання усіх учасників, а витягнути з них щонайбільше грошей, аби покрити власні борги перед босом.
У минулому він був режисером театральної студії, тож дурити людей йому виявилося дуже легко. Та один, а точніше одна учасниця семінару нагадала йому про його рідний Кам’янець-Подільський, про улюблену справу і це змусило Оскара переосмислити власне життя.

Віталій Кіно, Юлія Волюм і Владислав Сведенюк у виставі
«Еклери на мільйон».
І хоч ця історія подається як комедія — з яскравими танцями і піснями, пародіями і жартами, однак вона несе в собі серйозний меседж. У першу чергу, вона застерігає від різних афер, яких нині так багато (особливо на просторах інтернету).
А по-друге, допомагає розібратися у власному житті: знайти своє істинне обличчя чи справу, яка приносить задоволення, людей, які роблять тебе щасливим. Бо саме твої смачні, зроблені від душі тістечка можуть одного дня врятувати комусь життя.
Чим закінчується вистава — спойлерити не буду. Але не можу стриматися, щоб не розказати про смачне поїдання акторами еклерів у фіналі і порадити театру робити чаювання-обговорення з тістечками після перегляду на ґанку (поки тепло надворі).
А ще побажати творцям скоротити виставу вдвічі по часу: півтори-дві години для легкої комедії камерної сцени — більш ніж достатньо.
Видатний художник, графік Георгій Якутович 60 років тому здійснив свою мрію – проілюстрував повість Михайла Коцюбинського «Тіні забутих предків». >>
У Києві наприкінці травня Національний академічний драматичний театр імені Лесі Українки представив прем’єру вистави «1111. Театр Лесі та Курбаса»» у постановці Андріюса Дарели — сценічного осмислення історії українського мистецького покоління 1920–1930-х років. >>
Уперше почув ім’я критика Ігоря Котика п’ятнадцять років тому – воно опинилося в центрі скандалу, вчиненого «літературними патріотами». >>
У Києві, у Національному музеї мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків, триває виставка, присвячена 280-й річниці від дня народження іспанського художника Франсіско Гої, яка складається з серії гравюр «Диспаратес» (Los Disparates). >>
У нашій країні дедалі більше уваги приділяють створенню безбар’єрного середовища. >>
Книжка Володимира та Сергія Кампо «Юрій Бадзьо: Філософія антиімперського/антифашистського спротиву України» (Ужгород: Карпати, 2024) фігурувала у тогорічному рейтингу всередині номінаційного списку рубрики «політологія/соціологія/культурологія». >>