Місце сили

Навіть люди, далекі від релігії, знають чи принаймні чули про Пересопницьке Євангеліє, адже на ньому присягають на вірність народу й Україні наші президенти.

Проте мало хто знає історію створення цього не лише релігійного, культурного, а й історичного артефакту.

До його з’яви безпосередньо причетна княгиня, а згодом і монахиня Анастасія Заславська зі славного волинського князівського роду Гольшанських, чий дід — Іван Гольшанський — був союзником великого князя литовського Вітовта.

Анастасія народилася на початку ХVІ століття на Волині. Після смерті чоловіка — Кузьми Заславського — отримала постриг у Заславському монастирі, якому разом із сином передала частину маєтностей свого чоловіка, а згодом стала ігуменею Парасковією цього ж монастиря. Разом із дітьми (сином Яношем та донькою Анною) та зятем Іоанном Чорторийським ігуменя починає переклад Євангелія тогочасною українською мовою.

Слід зауважити, що на початок шістнадцятого століття українські землі були поділені між Королівством Польським та Великим Князівством Литовським, католицизм панував, і православ’я та й українська культура загалом перебували в стагнації.

Українська шляхта з меркантильних міркувань здебільшого окатоличувалася, переймала штиб життя окупантів. Проте залишалися ще щирі патріоти, як-от князі Острозькі, Гольшанські, Заславські, які намагалися протидіяти впливу польської культури і тим паче католицької релігії.

Для ведення полеміки на релігійні теми потрібні були авторитетні джерела, на які можна було б посилатися, тому так важливо було створити своє, українське, Євангеліє, процес творення якого розтягнувся на п’ять років. У роботі над ним брали участь також архімандрит Пересопницького монастиря Григорій та син протопопа сяноцького Михайло Василієвич.

Упродовж ХVІ ст. Євангеліє зберігалося в Пересопницькому монастирі, в наступному столітті місцезнаходження його невідоме, та вже в 1701 р. Іван Мазепа передає його Переяславському кафедральному собору. Наступні 250 років Євангеліє перебувало то в Переяславі, то в Полтаві, а в 1947 році було перевезене до Києва, де зараз і зберігається в Національній бібліотеці імені Вернадського.

Та повернімося до Анастасії Гольшанської-Заславської, яка померла в 1561 р. у родовому замку свого зятя Чорторийського в Клевані, на Рівненщині. Ця фортеця, збудована ще в 1475 р., належала роду Чорторийських упродовж віків.

Її перебудовували, укріплювали, переробляли з фортеці на замок, та коли вона перейшла під юрисдикцію Російської імперії, то перетворилася на пустку.

Відтоді це славетне місце перебуває в занепаді. А чи не створити в цьому замку музей однієї з меценаток України Анастасії Заславської, а заодно й найвидатнішої пам’ятки нашої культури — Пересопницького Євангелія?

Ірина ОРНАРОВИЧ