Рада підтримала президентський бізнес, а зі створенням ТСК по «вагнерівцях» зволікає

Із великим запізненням, після місяця протестів у Білорусі, українська Верховна Рада нарешті ухвалила заяву щодо ситуації в сусідній країні. Як зазначено в тексті заяви, Верховна Рада України вважає, що президентські вибори в Білорусі не були «ані вільними, ані чесними». Вибори пройшли в умовах цілковитої відсутності змагальності між кандидатами, вільних ЗМІ, а також авторитетних спостерігачів від міжнародних організацій, таких як ОБСЄ, Рада Європи. «Усе це дає підстави вважати, що офіційно оприлюднені результати виборів Президента РБ не відображають реального волевиявлення білоруських громадян», — сказано в документі. ВР також засудила застосування надмірної сили й жорстокості до протестувальників iз боку правоохоронних органів Білорусі та «рішуче відкинула» звинувачення білоруської сторони в причетності України до дестабілізації ситуації в Білорусі. І попередила, що будь-які наміри залучити сили РФ та ОДКБ (Організації Договору про колективну безпеку) наша держава вважатиме «прямою загрозою для загальноєвропейської безпеки та безпеки України». Для вирішення кризової ситуації український парламент пропонує проведення «нових вільних та демократичних виборів за участі незалежних міжнародних спостерігачів». 

Депутатка від «Європейської Солідарності» Ірина Геращенко назвала заяву «доволі беззубою», оскільки в ній немає ключової позиції — невизнання результатів виборів. «Але навіть за такий беззубий текст дав голоси тільки... 151 «слуга», — написала пані Ірина на своїй сторінці у «Фейсбуці». — Проти — традиційна група в кокошниках (ОПЗЖ. — Авт.)». 

«Для захисту демократії ми не можемо втручатися у внутрішні справи сусідньої країни військовим чи силовим шляхом. Але ми зобов’язані говорити чітко і прямо. Тому що слова мають значення, — додає Олексій Гончаренко, нардеп від «ЄС». — У тому, що просто зараз диктатор Лукашенко здає тисячу кілометрів нашого північного кордону під контроль Кремля, також є і наша вина. Така ціна нашого мовчання. Така ціна мовчання нашого президента, у відповідальності якого перебуває зовнішня політика. Він промовчав, коли Лукашенко віддав «вагнерівців» Росії. Він промовчав, коли Лукашенко розповідав про те, що мав поговорити з ним «по-батьківськи», він промовчав, коли Україну звинувачували у заворушеннях, він промовчав, коли обшукали нашого посла. Україна не відреагувала на жодне публічне приниження від божевільного диктатора Лукашенка. Сьогодні цьому потрібно покласти край. Потрібно перестати боятися називати речі своїми іменами. Тому, коли ми говоримо про Лукашенка, ми кажемо «диктатор». Тому, коли ми говоримо про Зеленського, ми кажемо «боягуз».

Також на початку парламентського тижня ВР ухвалила проєкт Закону №3851 — про внесення змін до Податкового кодексу України щодо державної підтримки культури, туризму та креативних індустрій. Цей законопроєкт як невідкладний подав ще влітку з власної ініціативи президент Володимир Зеленський. 1 вересня його підтримав на своєму засіданні Комітет iз питань фінансів, податкової та митної політики, а за два тижні ухвалив парламент. Дивовижна оперативність напевно пояснюється тим, що наш президент і сам із сфери «креативних індустрій» і вболіває за свій бізнес. Якщо коротко, то проголосований законопроєкт передбачає переведення культурної сфери на знижену ставку ПДВ, а також звільнення від ПДВ отриманих грантів. Під дію закону підпадають кіноіндустрія, театр, концертна та музейно-виставкова діяльність, зоопарки і заповідники, готельний бізнес. А от книговидавництво, яке теж переживає не найкращі часи, друкована преса (чи знає пан президент, скільки коштує перед­плата друкованого видання на рік і чи багато людей можуть собі це дозволити?) — цих «креативних індустрій» президентська щедрість не торкнулася. Може, тому, що вони не входять до сфери його інтересів. 

Рада також проголосувала за створення Тимчасової слідчої комісії ВР України з питань розслідування фактів корупції в органах державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду (№3568). А от зі створенням ТСК по «вагнерівцях» парламент злочинно зволікає. Відповідна постанова вже зареєстрована у Верховній Раді. Чи набере вона голосів — залежить від фракції «Слуга народу», думку якої цілковито формує президент Зеленський. Здавалося б, він мав бути зацікавлений у тому, щоб розставити всі крапки над «і» в цій справі, оскільки переконаний, і це неодноразово артикулювали з його офісу, що «такої операції не було». А зволікання і спроби зупинити створення цієї ТСК опосередковано доводять, що владі все ж є що приховувати. 

У другий парламентський день, середу, 17 вересня, патріотичні сили у ВР виграли ще один бій за українську мову. Цього дня на голосування було винесено законопроєкт №3717 iз, на перший погляд, безневинним формулюванням «щодо врегулювання освітньої діяльності у сфері вищої освіти для іноземних громадян та осіб без громадянства». Та за цією назвою і бажанням створення «найкращих» та «найбільш сприятливх умов» (так зазначено в пояснювальній записці до проєкту) насправді стирчать вуха «русского міра». Оскільки «найкращі умови» — це, виявляється, викладання іноземним студентам дисциплін російською мовою. Чи можливо таке в сусідній Польщі, де навчається багато українських студентів? Ні! То чому це й досі можливо в Українi? 

Як зазначає громадський діяч, співкоординатор руху «Простір свободи» Тарас Шамайда, мета цього законопроєкту — навчати іноземних студентів російською мовою замість української чи англійської. «Заради того, щоб лобісти законопроєкту могли і далі займатися русифікацією, бо «им так удобней», поширюється відверта неправда, буцімто це — бажання самих іноземних абітурієнтів. Насправді цього року 9 із 10 іноземців вступили в наші виші з-за меж колишнього СРСР, і ніяка російська мова їм не потрібна. Решта 10% — азербай­джанці, туркмени тощо — так само можуть навчатися українською або англійською. Російська мова потрібна не студентам, а політикам, які не хочуть, щоб Україна була самодостат­ньою європейською державою», — наголошує Тарас Шамайда. 

«Проєкт відправили в освітній комітет на повторне читання, а це значить, що влада знову спробує пропхати його через сесійну залу, — наголошує на своїй сторінці у «Фейсбуці» народний депутат Володимир В’ятрович. — Більше того, 17 вересня в порядку денному аж два ще небезпечніших проєкти — 3077 і 3077-1, які взагалі передбачають повну русифікацію освіти (йдеться про право здобувати освіту мовою нацменшин у закладах, які розташовані в місцях поширення цієї мови. — Авт.). І хоча формально освітній комітет їх не підтримав, для чогось же ці проєкти Шуфрича і Бужанського включили в порядок денний і виносять у зал. Маємо бути пильними, бо режим Зеленського все виразніше демонструє свою антиукраїнську сутність і все тісніше зливається в обіймах з ОПЗЖ». Утім на момент верстки номера голосування за ці законопроєкти ще не відбулося. 

 

 

Фракція «Європейська Солідарність» зареєструвала в парламенті проєкт закону про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо встановлення відповідальності представників влади за публічне заперечення тимчасової окупації частини території України Російською Федерацією. Документ перебачає, що будь-які заяви від представників української влади щодо законності анексії Кримського півострова та інших окупованих територій, виправдання незаконних дій РФ щодо окупації української території будуть розглядатися як кримінальне правопорушення. Також передбачено кримінальну відповідальність за встановлення зв’язків між представниками української влади та посадовими особами з незаконних органів, створених на окупованих територіях.