Земле, моя ти нене

01.07.2020
Лихом об землю вдарю.
В серці цвістимуть сади.
Жити, любити, не скнарить — 
Я ще зовсім молодий.
 
Вийду на поле рано,
Радує степу синь.
Стану, навколо гляну — 
Поле в обіймах краси.
 
Ранок у руки білі
Взяв за чуби колоски.
Всі тут дороги милі,
Всі тут знайомі стежки. 
 
Земле, моя ти нене,
Чую врожаю плин.
Батько — господар у мене,
Сам я — господаря син.
 
Буду з одною в парі
Тут працювати завжди.
Жити, любити, не скнарить — 
Я ще зовсім молодий.
Володимир МАКЛЮЧЕНКО, 
кандидат історичних наук, доцент кафедри культурології та філософії Національного університету «Острозька академія» 
Острог, Рівненська область