Батьківська криниця

03.06.2020

Дитинства згадую простори,
Коли у хаті карантин,
Там небо чисте, неозоре.
Горить багаття, в гору дим
Злітає високо до Бога,
Бере печалі і жалі...
І зачекалася дорога,
Коли вертають журавлі...
Нап’юся правди на світанку,
Пройдуся босим по траві
 
До хати рідної... Фіранку
Відкрию настіж, бо праві
Усі вітри на білім світі,
Дощі веселі і гроза.
А потім сонечко засвітить
І буде чистою сльоза...
Згадаю прадіда криницю,
Що напувала цілий рід.
Село мені щоночі сниться,
Воно лишило в серці слід;
У цьому просторі і часі
У цій весні, в її красі...
В новій для світу іпостасі
Приймаю долі хліб і сіль.
Олександр ВРУБЛІВСЬКИЙ
Житомир