Подільське: наймолодший сільський голова кличе на Черкащину

13.05.2020
Подільське: наймолодший сільський голова кличе на Черкащину

Артем Кухаренко (ліворуч) на форумі молодих лідерів на сході України. 2019 р. (Фото з власного архіву.)

На околицях села Подільське на Черкащині височать скіфські кургани та козацькі могили.  
 
 
Його рівнинна місцевість красується від райцентру Золотоноша менш ніж за десять кілометрів. Благодатна земля, мов писанка, село…
 
 
Сільським головою Подільського кілька років тому став Артем Кухаренко, будучи ще студентом.
 
 
Ініціативний й активний, у новому статусі він навіть брав участь у кастингу телевізійного талант-шоу — щоб привернути увагу до малої батьківщини, а може, й виграти гроші для її облаштування. І найоб'єктивнішим коментарем глядачів того досвіду було: співаків вистачає, гарний господар потрібніший. 
 
Після більше як чотирьох років головування в Артема Кухаренка вже менше оптимізму стосовно того, що швидко можна змінити сільське життя на краще. Утім, він не полишає надії, що в Подільському буде жити більше молодих людей. Тому і цей населений пункт підтримав ініціативу «Купи хату на селі», яка повертає людей до господарювання на землі.

Сліди гетьманських часів

Перша збережена писемна згадка про це поселення — власність Моцока — була залишена 267 років тому. Мине ще 34 роки, і в «Описах Київського намісництва» 1787-го з’явиться назва «Подольской хутор». Документальні джерела кінця XIX — початку ХХ століття фіксують обидві назви — Подільське і Моцоківка.
 
Роду Моцокiв приписують походження із балканських народів. Його основоположник — Георгій (Юрица,Юр’їця), дослужився до полковника у 1676—1708 роках у так званих компанійських (вільнонайманих) полках за гетьманів Іванів Самойловича та Мазепи.
 
Син Моцока-старшого народився близько 1700 року. Був кур’єром та ад’ютантом гетьмана Війська Запорозького Данила Апостола, а згодом полковим хорунжим переяславським (1734—1765).
 
Архівні джерела свідчать, що у 1775-му Григорій Георгієвич Моцок, уже вдівець, проживав у Золотоноші. Мав 85 підданих: півсотні з них — у містечку мешкання, 25 — у Гельмязові, 10 — у селі Велика Каратуль.
 
Його син Микола, народившись у 1744 році, службу розпочав 22 травня 1761-го полковим канцеляристом і поступово просувався сходами військових звань уже російської імперської армії: був значковим товаришем (1766—1768), полковим хорунжим переяславським (1768—1772), а потім полковим обозним переяславським (1772—1780). Брав участь у турецькому поході.
 
У 1782 році Микола Моцок отримав 4 хати в хуторі поблизу Золотоноші й 30 куплених душ у селі Дворячне Золочівського повіту Харківського намісництва. Другий син Григорія Моцока Семен (народився 1750 р.) — прапорщик Азовського піхотного полку, підпоручик у відставці, проживав у Великій Каратулі (це за півсотні кілометрів від Подільського, нині Київська область), у двох повітах мав 37 хат.
 
Подільському випало в історії бути і в складі Піщанської волості, про існування якої на території нинішніх України та Росії  в XIX — першій чверті XX століття, пам’ятають не всі. Переписом 1926 року Подільське зафіксоване як село, що належало Коврайській сільській раді (така існувала до 2018-го, на відстані 10 км, а відтоді ввійшла в новостворену ОТГ). Трохи не 100 років тому в Подільському було 108 дворів і мешкала 481 особа.
 
Аерофото села Подільське. 
Фото з «Вікіпедії». Власна робота Andr Datskiy.

Курки несли золоті яйця

Нині Подільське схоже на частину райцентрів в Україні, де є й кількаповерхові багатоквартирні будинки. А все тому, що у 1960-х  було утворено племінний радгосп-репродуктор «Подільський». Господарство спеціалізувалося на продукуванні яєць племінних курей м’ясних порід для бройлерних фабрик усієї України. 
 
Уже в наступному десятиріччі збудували потужний птахокомплекс на 72 тисячі голів птиці. Прибуток підприємства тоді, пишуть, перевищив мільйон карбованців, тож розвивалася і соціальна сфера. Було збудовано дев’ять двоповерхівок, будинок культури, школу, дитсадок, фельдшерсько-акушерський пункт.
 
У 1978 році було утворено виокремлену Подільську сільську раду. Бо до того населений пункт належав Новодмитрівській сільській раді. Утім уже з 1990-х почався господарсько-виробничий спад. Птахівництво вдалося відродити завдяки приватним фірмам, які взяли в оренду пташники, але це зовсім інші масштаби.
 
Якщо раніше виробництво працювало у кількох десятках приміщень, то нині діючими лишилися лише два. А решту напівзруйнували — напіврозібрали, обставивши кредитно-банкрутними схемами, що не може не відлякувати від цих територій потенційних інвесторів.
 
У 2017-му Подільське втратило ще 30 робочих місць, тому що закрилася тваринницька ферма. Бо великі агровиробники, які орендують землі, націлені на менш витратне і прибутковіше для себе виробництво, яким є вирощування кукурудзи і соняшника. Розвиток і добробут сіл їм не часто болить.
 
Протипандемічних заходів 
дотримуються і подільчани.

Мрія про швейний цех

Хвацький і амбіційний — так характеризували 22-річного Артема Кухаренка, коли він тільки став сільським головою. У Подільському — близько 780 мешканців. За юного кандидата віддали свої голоси 80 відсотків виборців.
 
Попередній очільник був на посаді 17,5 року, в останні перегони не включався. Береться — хай робить, такою була позиція подільчан. «Якщо пообіцяв — маю зробити», — коментував Артем.
 
Через понад чотири роки у наймолодшого свого часу сільського голови (трохи згодом його випередив 21-річний Віталій Дяків, що очолив Давидів біля Львова) стало менше оптимізму, але його не полишає надія зробити село комфортним місцем для життя і роботи молодих людей.
 
Один із все ще не реалізованих задумів — у приміщенні занедбаного садочка створити швейну майстерню на 15 робочих місць, де б виготовляли, зокрема, еко-сумки, які би рятували довкілля від поліетилену.
 
Мама Артема Валентина Олександрівна за фахом педпрацівник, батько Володимир Петрович — механізатор, депутат сільської ради, громадський помічник дільничного інспектора та ще й грає на гармошці. Тож і вокальний талант сина від початку мав підґрунтя. І допоміг, у прямому значенні слова, наспівати на кілька добрих справ, скажімо, облаштування дитячого майданчика.
 
Артем Кухаренко на власні очі не раз бачив, як живуть у Європі. Був вражений побаченим у 6-тисячному німецькому містечку Каппельродек, куди возили на екскурсію його разом з іншими учасниками міжнародного форуму «За Демократію-2016» у Страсбурзі.
 
Той населений пункт займає таку ж площу, як Подільське, — 1700 гектарів. Утім річний бюджет містечка — 15 мільйонів євро, а українького села — 800 тисяч гривень, що було приблизно 28 тисяч євро.
 
«Оглянувши тоді інфраструктуру Каппельродека, його охайні, квітучі вулиці, затишні житлові будинки з контейнерами для роздільного сортування сміття, я подумав: курс гривні до євро цілком відповідає реаліям. Ми у 28 разів живемо гірше, ніж європейці...»
 
Ще одне незабутнє враження тієї поїздки — шок у Страсбурзі іноземців, коли вони ознайомилися з опублікованими саме перед тим деклараціями наших «верхів». Співрозмовники-європейці не приховували свого здивування. Вони просто не могли втямити: як у бідній країні, що просить грошей по всьому світу, можуть бути такі багаті чиновники?!
 
До молодого колеги з Польщі Патріка Бланьє за свою каденцію Артем Кухаренко двічі їздив і двічі приймав його у Подільському, зокрема, коли у них виступала Ніна Матвієнко. Не раз Артем бував і на сході України, де ділився досвідом лідерства.
 
Власними силами зробити косметичний ремонт у Будинку культури, провести освітлення на центральній вулиці, трохи підлатати дороги, осучаснити школу — усе це, каже Артем, більше нагадує роботу завгоспа. Та й односельців не так багато активних, як би хотілося. Тому ще не визначився, чи хоче знову претендувати на посаду сільського голови. Роздумує про роботу за фахом — учителем історії, утім, точно у своєму селі.
 
* * *
 
«Село Подільське радо зустріне кожного! — каже Артем Кухаренко. — Будинків та квартир вистачить для всіх бажаючих. А гостинність та доброзичливість моїх односельчан нікого не залишать байдужими. Запрошую усіх до нашої дружньої Подільської громади!» У розпалі сезонні роботи на присадибних ділянках.
 
«І, звісно, моя родина —не виняток, — каже молодий сільський голова. — 60 соток землі, можливо, й не багато, але вистачить, щоб забезпечити всю сім’ю найнеобхіднішим для повноцінного життя в умовах незвичайної та складної ситуації, яку зараз переживає наша країна. Психоз закінчиться, коронавірус ми подолаємо, а економіку країни, на жаль, буде підірвано. Тому саме зараз ми маємо працювати на всю силу». Контактний телефон: 04737-65142. Подільське чекає! 
 
Підготовлено за сприяння ініціатора руху «Купи хату на селі» Віталія СКОЦИКА, лідера політичної партії «КРАЇНА» 
Редактор сторінки Валентина САМЧЕНКО