Інші пігулки щастя: у Києві показали балет за романом Джорджа Орвелла «1984»

05.02.2020
Інші пігулки щастя: у Києві показали балет за романом Джорджа Орвелла «1984»

Ілля Мірошніченко — Він та Катерина Кузнецова — Вона. (Фото надане Академічним театром «Київ Модерн-балет».)

«Київ Модерн-балет» представив прем’єру балету-антиутопії на одну дію «1984. Інша» за мотивами відомого роману Джорджа Орвелла.
 
 
Утім це нове прочитання відомої історії. Постановники й артисти доводять: якщо ти в меншості і навіть сам — це не означає, що ти божевільний. 
 
 
«1984. Інша» — це нові пластичні рішення, що поєднали в собі body percussion, фізичний театр i сучасну хореографію.
 
 
У виставі задіянi дев’ять артистів театру «Київ Модерн-балету»: Ілля Мірошніченко (Він), Катерина Кузнецова (Вона); всі: Владислав Добшинський, Катерина Курман, Роман Кушнеревич, Олександра Максимчук, Валерія Мельничук, Віолетта Петролай, Дмитро Погрібніченко.
 
Балет-антиутопія на музику ісландської віолончелістки Гільдур Ґуднадоттір (авторка саундтреків до серіалу «Чорнобиль» від HBO та фільму «Джокер», номінантка на премію «Оскар») та німецького композитора та піані­ста Hauschka (номінант премії «Золотий глобус» за музику до фільму «Лев», автор музики серіалу «Патрік Мелроуз»). Сценічне оформлення — декорації з паперу, 300 м ланцюгів; 65 кв. м агроволокна та 45 кв. м металевої сітки. Сценограф — Володимир Чумаченко. 
 
Постановка солістів Академічного театру «Київ Модерн-балет» Іллі Мірошніченка та Катерини Кузнецової. Іллю ми попросили відповісти на кілька запитань.
 
— Чи варто ототожнювати Його та Уїнстона Сміта і Її та Джулію із «1984. Інша»  та Орвеллівської першооснови? 
 
— Ні, не варто ототожнювати Його та Уїнстона Сміта і Її та Джулію. Працюючи над постановкою, ми розуміли, головний сюжет роману «1984» за Джорджем Орвеллом неможливо поставити у форматі пластичного театру. Це саме той розряд творів, які можуть існувати лише в оригіналі.
 
Дуже подібна історія із фільмом «Шоу Трумена», де життя головного героя є утопією його внутрішнього світу і виявляться суцільним обманом. Цю історію неможливо поставити у театрі. У цьому і була перша складність нашої постановки. Тому ми зрозумiли, що не маємо права псувати оригінал роману «1984» за Джорджем Орвеллом, і вирішили використовувати концепції, структури Орвелла та створити нову історію, яка могла б відбуватися паралельно з життям Уїнстона Сміта. 
 
Головна героїня із самого початку вистави — Інша. Вона сліпа, тому дія світла на неї не поширюється, Партії для неї не існує. Значить, для всіх вона є лише предметом знущання. 
Головний герой — справжній ідеаліст, абсолютний фанатик Партії з непримиренною жагою щоразу ковтати побільше пігулок щастя, що дарує система. В результаті чого втрачає слух і, відповідно, стає інакшим та поступово руйнує власні ідеали. Далі все за Орвеллом — сумнів в існуванні «Старшого Брата», визнання своєї незначимості у світі, відмова від системи і зрада єдиній людині, яка його розуміє.
 
— Чи варто розуміти, що у постановці акцентовано на Міністерстві любові, яке, за Орвеллом, є одним із чотирьох складових Міністерства правди?
 
— У балеті-антиутопії «1984. Інша» на сцені Міністерство любові відсутнє, але воно не виключене з тематики вистави. В нашій історії ми торкнулися багатьох актуальних тем: від класової нерівності до проблем беззаперечної віри у свого лідера, від фанатичного патріотизму до докорів сумління за зраду власним принципам та єдиній близькій людині...
Головна героїня не просто сліпа, вона перш за все є образом нескорених, незручних людей для Партії. Ми назвали її Іншою, щоб дати людям надію, а далі все залежить від вибору кожного.n Які найголовніші образи й посили постановки?
 
— У дію «прийом пігулок» ми вкладали певний сенс — пігулка і є тими благами, якими Партія наділяла своїх підлеглих (в Орвелла: огидний джин, бридкі цигарки, несмачна кава, мерзенний шоколад...). Ми ж вирішили все узагальнити в «прийом пігулок», розуміючи, що це є хореографічним прийомом. 
 
Образ телевізорів, за допомогою яких «Старший Брат» за всіма слідкує, ми показали через один великий екран, що висів і опускався на сцену. Розуміючи ідею автора про неосяжність сили і впливу Партії, ми вирішили зробити головним антагоністом вистави сценічне світло. Відповідно, неіснуючого «Старшого Брата» ми показали через тінь на тому самому екрані. Це не останні образи з роману, які трансформувалися під формат сучасної балетної вистави.
 
Головним девізом роботи над виставою було використати не лише весь потенціал виконавських якостей артистів, а й розкрити та задіяти кожен шматок наших декорацій та сюжетної лінії. Одне з одного випливає: якщо є світло, отже, є і тінь; якщо є тінь, то ми повинні змусити цю тінь грати за правилами театру; якщо головний герой втрачає слух, то перед цим на сцені потрібно кричати. Мистецтво дуальне, кожна дія має свою протидію.