Невипадкова дата: чому зустріч у Нормандському форматі призначена саме на 9 грудня

20.11.2019
Невипадкова дата: чому зустріч у Нормандському форматі призначена саме на 9 грудня

(Фото з сайта bbc.com.)

Суспільство дедалі більше занурюється в тему майбутньої зустрічі лідерів нормандської четвірки під кутом зору обраної дати.

 

Отже, вочевидь, дата 9 грудня обрана для Нормандського формату невипадково. Гортаємо російський календар знаменних дат, і от: 9 грудня — це свято «героїв РФ», що святкують у Росії за наказом Путіна з 2007 року.

 

Зауважимо, що саме ця зустріч запланована вже після 21 листопада, коли українці виходять на Майдан відзначати День Гідності та вшановувати пам’ять загиблих і на Майдані 2014 року, і в нинішній російсько-українській війні.

 

Зважаючи на політбардак, що коїться сьогодні в українській владі, на те, що нинішній керманич просто генетично й ментально не готовий до ролі лідера великої, героїчної української нації, є потреба, щоб цьогорічне 21 листопада було не просто одноразовим маршем, як раніше. Він (марш) мусить стати своєрідною вимогою до президента Володимира Зеленського та «слуг» гаранта, що вони не капітулюють у грудні у Франції. І ці вимоги мають бути досить жорсткими.

Бо, вочевидь, Путін очікує 9 грудня великих поступок від України, інакше він не «підігнав» би цю зустріч під дату відзначення російського «дня гєроєв отєчєства».

Нагадаємо, що попередня зустріч лідерів нормандського формату — тодішнього президента Франції Франсуа Олланда, канцлера ФРН Ангели Меркель, п’ятого президента України Петра Порошенка і президента РФ Володимира Путіна — відбулася в жовтні 2016 року.

Її результатом стали рішення про створення «дорожньої карти» для виконання Мінських домовленостей та про озброєну місію ОБСЄ на Донбасі. Як відомо, нічого з цього виконано не було.

Останні три роки Росія блокувала переговори на найвищому рівні, мотивуючи тим, що Україна ніби не виконує мінські угоди. Насправді Путін планував і вичікував сприятливіших обставин для себе, щоб змусити Україну погодитися на всі умови Кремля по Донбасу, водночас посилюючи на сході України військову ескалацію.

Між пропозицією уже нового президента України Володимира Зеленського до узгодженої дати у грудні Путін провів ще декілька своїх маніпулятивних маневрів, традиційно тягнучи час і вимагаючи від України погодити так звану формулу Штайнмаєра.

Зеленський готовий був без роздумів проковтнути й цю наживку, якби не свідоме українське громадянське суспільство, активісти та просто патріоти.

У результаті тиску громадської думки офіційний Київ дав свою згоду, але із застереженням: жодних виборів в ОРДЛО, поки там присутні російські війська і немає контролю України над кордоном. Також Зеленський погодився на розведення військ у трьох пунктах по лінії зіткнення.

Українські дипломати зазначають, що Путін не хотів говорити з Порошенком, вважаючи його неконструктивним, а насправді — сильним противником. Зеленський, звісно, інший, але і з ним Путін не дуже хоче розмовляти.

З іншого боку, як зауважив політолог Володимир Фесенко, Німеччина і Франція вже втомилися від очікування. А Кремль своєю традиційною тактикою затягування і шантажу грає на нервах не тільки Володимира Зеленського, а й Ангели Меркель та Емманюеля Макрона.

«Путіну могли сказати — якщо він не згоден на зустріч, то саміт пройде без нього. А це не найкращий варіант»,— зазначив Володимир Фесенко в телеінтерв’ю.

Як уже повідомляла «УМ», повернення кораблів, що відбулось 18 листопада, прив’язане до нормандської зустрічі. Українські експерти й політологи вважають це також інструментом шантажу, а сам жест Путіна розглядається, як розрахований вплив на Макрона та Меркель.

Наразі Володимир Путін поводиться самовпевнено, зухвало й продовжує лоскотати нерви шантажем. Уже визначена дата проведення засідання нормандської четвірки, а в український медіапростір порціями запускається невпевненість, що очільник Кремля може не бути присутнім на цьому високому зібранні. 

Ось чому не покидає відчуття, що «примирення» двох держав  проходить за сценарієм Путіна. І в цьому  ракурсі проглядається й те, що прибічник України, колишній представник Державного департаменту США з питань України Курт Волкер, недаремно став зайвим на всіх міжнародних форумах і панелях, де він міг вплинути на підтримку інтересів України. Не виникає жодних сумнівів щодо того, що й на цій зустрічі в нормандському форматі путінська Росія висуватиме принизливі для України умови припинення цієї війни.