Піонерський галстук, порожня вітрина холодильника в гастрономі, магазинні ваги, простенький побут на кухні, просте вбрання, яке різко контрастує з фото 1959 року, коли моделі відомого французького кутюр’є Крістіана Діора пройшлися вулицями Москви, швейна машинка з ручним приводом, холодильник і телевізор. Таким постає життя звичайного радянського громадянина «епохи розвиненого соціалізму» для відвідувачів виставки «Battle of memories: міфи та реалії радянської доби», яка відкрилася в Музеї Івана Гончара. Те життя, за яким, якщо вірити соціологам, досі ностальгує третина українців, серед яких і ті, хто народився далеко після 1991 року.
.jpg)
.jpg)
Утім на виставці представлені не тільки речі побуту. Тут і величезна колекція портретів «дорогого товариша Брежнєва», і гасла «СССР — оплот мира!», «Догнать и перегнать!», «Все для блага народа». Тільки бравада лозунгів про мир різко контрастує з військовою формою та інформацією про кількість воєнних конфліктів, у яких брав участь СРСР (а частина була відверто спровокована ним). А запевнення в потужності ядерного потенціалу — з атрибутами ліквідаторів аварії на ЧАЕС.
Не залишає байдужим й інша зала, оформлена під судову. Тут і масивний прокурорський стіл під радянським прапором, і лавочки для свідків, і окремий стілець для обвинуваченого. А ще — портрети дисидентів на стінах та автентичні речі в’язнів радянських таборів. І гасло — «Органы не ошибаются!».
«Ми хочемо, щоб люди відчули, наскільки всепроникним був «совок», наскільки він пронизував кожну сферу життя людини і перетворював вільних особистостей на таких, які були зручні системі», — розповідає куратор виставки, співробітниця Українського інституту національної пам’яті Наталя Іванченко. Сама виставка — спільний проєкт Інституту та музею історії міста Кам’янське, що на Дніпропетровщині, звідки приїхали більшість експонатів виставки.
Проєкт «Battle of memoriеs: міфи і реалії радянської епохи» виграв грант Українського культурного фонду, що дало можливість зробити експозицію справді сучасною та мультимедійною: тут є тач-бокси, де можна почути історії дисидентів, є екрани, де демонструється офіційна хроніка тих часів, є спеціальні «замкові шпаринки», де можна побачити зворотний бік війни в Афганістані чи почути правду про те, як жилося в 1970-80-ті роки на «буржуазному Заході», і порівняти це з радянською дійсністю.
За словами відомого історика Володимира В’ятровича, який теж долучився до створення виставки, ностальгію за Радянським Союзом зараз активно експлуатує Росія, для якої СРСР є зразком найбільшого розквіту російського імперського проєкту та ідеологічною базою російської пропаганди. «Завдяки цій пропаганді, яка ідеалізує радянські часи, нині там за СРСР ностальгують не лише люди старшого покоління, а й молодь, яка народилася після його розпаду. Вони вірять у те, що тоді було краще, ніж зараз, вірять у те, що там була можливість для самореалізації. І ці міфи переймає й українська молодь. Тому надзвичайно важливо проводити такі виставки, які десакралізують радянський міф. Виставка називається Battle of memories, «Битва пам’ятей». І це справді битва між тим уявним, що нам постійно нав’язують, і тим, як усе було насправді», — зазначає він.
Є у виставки і ще одна мета — показати багатьом музеям, експозиції яких досі сформовані в радянському дусі, як можна наповнити ці експонати новими сенсами. Для цього 4-5 жовтня в рамках виставки заплановано семінар для регіональних музеїв за участі міжнародних спікерів. Також тут для молоді пропонується освітня програма, яка дає можливість подивитися на життя «простого радянського школяра» з позиції сьогодення: зрозуміти, що тоді відчували їхні ровесники, що могли бачити, читати, яку музику слухати. Можливо, тоді бажання повернутися в СРСР у молоді зникне.
Фото Наталки Позняк-Хоменко, Богдана Пошивайла та Георгія Лук'янчука
