У самопроголошеній «ДНР» ухвалили постанову про легалізацію видобутку вугілля у так званих копанках.
Для непосвячених уточнимо, що це старовинний спосіб добувати вугілля з пластів, що розташованi неглибоко, або і взагалі виступають на поверхню.
Так видобували паливо ще на початку XIX сторіччя селянські артілі.
Знаряддя праці були найпримітивніші — кайло та лопата. Спосіб був дуже небезпечний, люди калічились або й гинули під завалами.
До того ж було чимало шкоди природі у вигляді відвалів породи та закинутих ям.
Повернутись назад до старовинного способу видобутку вугілля у «ДНР» змушені, звичайно, не від гарного життя. Видобутки палива незмінно падають, шахти закриваються.
Минулого року їх діяло лише 17, а видобуток складав 7 млн тонн. Нині ж, із початку року, видобуто всього 5 млн.
У минулі часи таке було під силу трьом-чотирьом шахтам. Так, на донецькій шахті ім. Засядька річний видобуток становив до 4 млн тонн, а зараз тут планують добути 500-600 тисяч тонн.
Причина спаду в тому, що нові хазяї не в змозі технічно забезпечити нормальну роботу. До того ж працівники розбігаються через низькі заробітки, які ще й нерегулярно сплачують.
Шахтарі віддають перевагу тим же копанкам, де хоч і важко та небезпечно працювати, зате платять справно.
Чимало шахт узагалі перестали функціонувати, все цінне, що було на них, розтягується, обладнання та металоконструкції вирізають на металобрухт.
На непідконтрольних Україні територіях Донеччини та Луганщини не діють або затоплено 39 шахт. А на тих, де ще якось працюють, видобуток скоротився у рази, і вугілля у ДНР ледь вистачає для роботи електростанцій.
А днями луганські ватажки оголосили про намір закрити половину шахт (33 із 70) та звільнити майже 30 тисяч гірників, це у двох «республіках»; більше 20 тисяч у «ДНР», та понад 7 тисяч на Луганщині.
Більшість шахтарів уже зрозуміли, що дуже схибили, виступаючи за «рускій мір» та маячливу Новоросію, та визнати свою глупоту не можуть, і в усьому звинувачують економічну блокаду Донбасу з боку України.
Виглядає досить кумедно — про яку блокаду можна говорити, коли лінію розмежування щоденно перетинають десятки тисяч жителів краю?
З іншого боку, де це бачено, щоб якийсь регіон за бажанням купки провокаторів із сусідньої країни та місцевих колаборантів, які поспіхом організували псевдореферендум, переходив до іншої країни, і його проводжали оваціями та квітами.
Біди пожинають не тільки шахтарі, яких заганяють у копанки, а й усе населення «Л/ДНР».
