Річниця катастрофи МН17: прем’єр Малайзії неочікувано підтримав позицію Росії

17.07.2019
Річниця катастрофи МН17: прем’єр Малайзії неочікувано підтримав позицію Росії

Сонячний ранок 17 липня 2014 року. Легкі світлі хмаринки, схожі на різноманітні кумедні фігурки, повільно пропливали високо в небі. Чи то сон, чи то видіння... Великий білий лебідь, плавно махаючи крилами, впевнено ніс на собі маленьких лебедят різного кольору: білих, жовтих, чорних. Були серед них і зовсім маленькі, вкриті пухом. Ніщо не віщувало біди. Як раптом із-за хмари несподівано вискочив чорний яструб і безжалісно вдарив дзьобом у голову лебедя, розриваючи його на шматки. Білий птах із відірваними крилами почав стрімко падати вниз, а маленькі дітки-лебедята, навіть не встигши злякатися, мов горох посипалися на землю, не розуміючи, що трапилося...
Сонце піднялося над горизонтом, хмари майже розсіялися, а видіння зникло, як і не було...
Мешканці трьох сіл у Донецькій області — Грабове, Розсипне і Петропавлівка — досі відчувають жах, згадуючи липневі післяобідні події п’ятирічної давнини, коли на них кілька хвилин падали уламки літака й останки людей. «Ми ходили по полю, коли рятувальники збирали останки, і просто плакали. Дорослі, діти, білошкірі, чорношкірі, мулати, індійці, навіть папуга в клітці мертвий», — з жахом згадує жителька Грабового.

Путіна — в розшук

Приблизно о 17 годині того ж дня світ облетіла страшна звістка: в небі над окупованим Донбасом зазнав катастрофи літак Малайзійських авіаліній МН17. Загинуло 298 людей, в тому числі 80 дітей, троє з яких — немовлята.
 
Через пару днів англійські газети написали, що літак МН17 був збитий російським «Буком» і вся відповідальність за його знищення і загибель людей лежить на Росії. Достатньо подивитися заголовки газет: «Путін убив мого сина» (Daily Mail), «Війна Путіна» (Daily News), «Ракета Путіна» (The Sun), «Жертви Путіна» (Daily Mirror).
 
Згодом буде встановлено, що пасажирський лайнер був збитий о 16 год. 20 хв. російським військовим екіпажем СВУ ЗРК «Бук-М1-2» (бортовий номер 332) 53-ї ЗРБ ППО ЗС РФ (в/ч 32406, м. Курськ), доставленої за наказом президента Росії Путіна на окуповану територію Донецької області, у так звану «ДНР», яка визнана терористичною організацією.
 
Ця публікація — певний політично-юридичний підсумок мого розслідування обставин знищення літака МН17. На сьогодні встановлено достатньо доказів, які однозначно вказують на організаторів, виконавців, пособників вчинення терористичного акту, названі їхні прізвища, посади, звання, роль кожного у знищенні авіалайнера. Як колишній слідчий МВС і начальник відділу військової контррозвідки СБУ, я дав свою правову оцінку діям осіб, причетних до знищення пасажирського літака, починаючи з Путіна і його вищого військово-політичного оточення. Я звернувся до генерального прокурора Юрія Луценка і новопризначеного начальника Головного слідчого управління СБУ Богдана Тиводара із заявою повідомити президенту РФ Путіну офіційну підозру в організації вчинення терористичного акту, обрати йому запобіжний захід тримання під вартою та оголосити його в міжнародний розшук.

Правителі світу в обіймах «кривавого карлика»

Зараз мова не про юридичну сторону справи, а про більш важливіше і цінніше — моральність (аморальність), духовність (бездуховність) не лише лідерів і політиків країн «великої двадцятки», а й народів цих країн і цивілізації в цілому. Чи здатний світ зло назвати злом і покарати його, чи здатні ми, люди, протистояти тим, хто наше життя не ставить в ніщо, вважаючи себе володарями планети Земля?
 
«Рахунок жертв всі мають континенти — 
Чи вибухне від гніву світ наразі?
І скільки люду має ще померти,
Щоб врешті-решт відбувся суд в Гаазі» 
(із вірша до трагічної річниці МН17).
 
Невже не бачите, як «сильні світу цього», зомбуючи вас тотальною брехнею за допомогою новітніх технологій, ведуть закулісну геополітичну гру і торги на крові грузинів, сирійців, українців, пасажирів малайзійського літака, вбитих Кремлем, заробляючи на цьому мільярдні статки?!
 
П’ять років тому в небі над Донбасом відбулося не лише знищення пасажирського літака, а щось «незбагненне», що нам важко зрозуміти. Щось «подібне незбагненне» відбулося у червні 1967 році в небі над Ізраїлем під час його «шестиденної»  війни з Єгиптом, у якій він здобув перемогу...
 
А в той липневий день 2014-го 298 безвинно убієнних людей з 18  країн світу своїм життям врятували не лише Україну від окупації російського фашизму і загибелі десятків тисяч українців, вони врятували людство від третьої Світової війни, у якій загинули б сотні мільйонів, а можливо, і вся цивілізація.
 
 
 
У цей день українці прийдуть до посольств Нідерландів, Великобританії, Австралії, Малайзії та інших країн, громадяни яких були вбиті російським «Буком», покладуть квіти, іграшки, аркуші паперу з віршами, запалять свічки, лампадки, в церквах пройдуть служби за упокій душ загиблих.
 
Австралієць Ентоні Маслін, який з дружиною втратив трьох малолітніх дітей у небі над Донбасом, написав відкритого листа президенту США Трампу після того, як той зустрівся і провів спільну пресконференцію з російським президентом Путіним у Гельсінкі 16 липня минулого року. Своє звернення до Трампа і фото дітей австралієць опублікував на своїй сторінці у «Фейсбук».
 
«Містер Трамп, ви винайшли термін і багато говорили про «фейкові новини». Але давайте спробуємо поговорити про те, що не є фейком. Давайте назвемо це незаперечними фактами.
 
Пасажирський літак рейсу МН17 було збито — було вбито 298 невинних людей — це незаперечний факт.
 
Літак збили російською ракетою — це незаперечний факт. Це вбило трьох наших прекрасних діточок і їхнього дідуся, це зруйнувало наше життя і багато інших життів — це незаперечний факт.
Це сталося чотири роки тому (сьогодні рівно п’ять. — Авт.) — це незаперечний факт.
 
Це зробила людина (Путін), чию дупу ви тільки що розцілували: той, хто продовжує брехати про цю трагедію, — це також незаперечний факт.
 
Те, що я відчуваю до вас обох, — це не гнів, це щось набагато гірше. Це жалість.
 
У вас немає співчуття до ближнього, і ви явно не маєте поняття, що таке любов. У вас немає нічого цього»,— йдеться у тексті листа Ентоні Масліна.
 
Як тут не згадати інтерв’ю журналу New Yorker віце-президента США Джозефа Байдена, який розповів про свій візит до прем’єр-міністра Росії Путіна в 2011 році. «Я сказав йому: «Пане прем’єр-міністре, я дивлюся вам в очі і мені здається, що у вас немає душі». Він поглянув на мене, посміхнувся і відповів: «Ми з вами розуміємо один одного», — зауважив Байден.
 
У листопаді минулого року рідні загиблих пасажирів направили президенту США лист, в якому просили Трампа переконати Путіна «розкаятися» і надати детальну інформацію про обставини знищення малайзійського авіалайнера. Позицію Москви вони називають «спробою приховати правду про те, що трапилося».
 
Поділяючи правдиву і принципову позицію австралійця Ентоні Масліна, зауважу, що поведінка Трампа не змінилася по відношенню до Путіна. Незважаючи на результати міжнародного розслідування, оголошені 19 червня, Трамп, як і решта лідерів країн G-20, продовжує тиснути руку «кривавому карлику», улесливо заглядає йому у вічі і, говорячи словами Масліна, «розціловує дупу Путіна».
 
Недавно Білий дім повідомив, що Трамп та Путін діють «в інтересах обох держав». Мабуть, забув президент США застереження сенатора Джона Маккейна, який після воєнної агресії Росії проти України неодноразово наголошував: «Із Путіним потрібно говорити саме з позиції сили, як це робив президент Рональд Рейган». 

Допитайте Обаму

Згідно з офіційним сайтом Кремля, Путін 17 липня 2014 року в «пожежному» порядку провів телефонні розмови: о 20:40 з канцлером ФРН Ангелою Меркель, о 22:15 — з прем’єр-міністром Великої Британії Девідом Камероном, о 23:00 — з прем’єр-міністром Нідерландів Марком Рютте і о 01:10 — з президентом Франції Франсуа Олландом, яким навішав «локшини на вуха» і перевів стрілки відповідальності за збитий літак МН17 на Україну.
 
Про роль президентів Путіна та Обами у спільному приховуванні доказів злочину, затягуванні створення Міжнародного трибуналу та чому Путін за власною ініціативою, завчасно (за декілька днів) замовив телефонну розмову з Обамою на день збиття малайзійського «Боїнга» (17 липня), про що вони говорили і до чого домовилися, — мені відомо і я зобов’язаний розповісти.
 
Після розмови з Путіним, який повідомив Обамі, що авіалайнер МН17 збив «ймовірніше за все український винищувач», президент США дав доручення з’ясувати, чи є серед загиблих американці. Довідавшись, що є лише один, Обама пристав на пропозицію Путіна: не робити офіційних заяв, хто збив літак МН17, давати дозовану невизначену інформацію, утаємничити від журналістів інформацію розвідок про обставини знищення «Боїнга», не вносити на розгляд РБ ООН резолюцію про створення Міжнародного трибуналу, дочекатися, поки Росія, як обіцяв Путін, завершить упродовж 3-5 днів своє первинне розслідування і його результати направить адміністрації Обами для уточнення спільної позиції.
 
Професор із питань національної безпеки в американському Військово-морському коледжі, екс-аналітик розвідки і офіцер контррозвідки Агентства національної безпеки США Джон Шиндлер стверджує, що розвідка США наступного дня надала президенту Бараку Обамі докази (фото­знімки супутників, відео пересування «Бука», дані аудіорозвідки SIGINT, висновки експертів) вини Росії і причетності 53-ї ЗРБ ППО ЗС РФ до збиття літака МН17. Проте в адміністрації Обами вирішили не оприлюднювати ці докази,  наголосив Шиндлер.
 
Він навів приклад, коли в 1983 році радянський винищувач збив літак корейських авіаліній, у результаті чого загинуло 269 людей. Москва не визнавала своєї вини, як зараз це робить Путін. Тоді президент США Рональд Рейган виступив із заявою, у якій звинуватив Радянський Союз, а потім, під час засідання Ради Безпеки ООН, представник США пред’явив дані аудіорозвідки, які змусили СРСР зізнатися у знищенні корейського літака.
 
Джон Шиндлер зауважив, що «президент Обама міг зробити те ж саме в 2014 році, на другий-третій день після збиття малайзійського «Боїнга», але він відмовився».
 
«Це лише один із прикладів небажання адміністрації Обами йти на конфлікт із Путіним і його режимом під час посилення його злочинної діяльності. Відмовившись виступити проти російської агресії, президент Обама заохочував її — кульмінацією стало безпосереднє втручання Кремля у наші вибори 2016 року, з доленосними наслідками, з якими ми сьогодні живемо», — підкреслив Шиндлер.
 
Російський експерт із питань безпеки і кризових ситуацій, офіцер зовнішньої розвідки КДБ СРСР Федір Яковлєв заявив: «Питання ефективності розслідування знищення «Боїнга» МН17 є більше в політичній сфері, ніж у юридичній або технічній, і тому без вирішення політичної складової, яка може бути вирішена винятково в діалозі між президентами США і РФ, на закінчення розслідування розраховувати не доводиться. Впродовж чотирьох років замість справжнього розслідування була його імітація, брехня та цинічна маніпуляція почуттів рідних загиблих».
 
Російський професор, політичний аналітик Валерій Соловей вважає, що строки розслідування затягуються навмисно: «Захід із самого початку був зацікавлений у тому, щоб не доводити справу до кінця. Зараз ми бачимо, що відповідальність за збитий літак МН17 розмивається. Насправді ж упродовж декількох днів після цієї трагічної катастрофи все було відомо: були дані об’єктивного контролю, які є в руках американців. Їм не дали ходу тому, що від них почали б вимагати рішучих кроків. А в цьому ніхто не зацікавлений, окрім рідних загиблих і України».
 
Підтвердженням викладеного є також заява конгресмена США Чарлі Кента, який зазначив, що «звіт міжнародних слідчих (вересень 2016 року) лише підтверджує те, що ми знали раніше — на другий-третій день після катастрофи малайзійського літака».
 
На мою думку, відповідно до чинного кримінального законодавства США, Нідерландів і України, президент США Барак Обама є пособником вчинення терористичного акту у вигляді «приховування слідів злочину» або «сприяння приховуванню злочину». За таких обставин він повинен бути допитаний слідчими Міжнародної слідчої групи, генеральним прокурором Нідерландів і понести покарання, визначене судом.

На злодії шапка горить

16 липня 2015 року генеральний прокурор Нідерландів Фред Вестербеке повідомив, що, версія, згідно з якою авіалайнер МН17 був збитий російським «Буком» з території, підконтрольної проросійським сепаратистам, є найдостовірнішою.
 
Ознайомившись з заявою Вестербеке, президент Путін у телефонній розмові з прем’єр-міністром Нідерландів Рютте висловив незадоволення позицією його країни щодо розслідування катастрофи малайзійського літака, назвав «неприпустимим» «вкидання у ЗМІ» версій, які носять «політизований характер», і назвав пропозицію про створення міжнародного трибуналу «передчасною і контрпродуктивною».
 
На четвертий день після знищення літака, коли вже ні в кого не було сумнівів, що він був збитий російським «Буком», США як постійний член РБ ООН не ініціювали питання про створення міжнародного трибуналу на засіданні Радбезу ООН 21 липня 2015 року. Через рік не США, а представники Малайзії поширили в ООН проект резолюції (до якого приєдналися Австралія, Бельгія, Велика Британія, Нідерланди і Україна) з вимогою створити міжнародний трибунал для покарання осіб, винних у знищенні пасажирського лайнера МН17.
 
На засіданні РБ ООН 29 липня 2015 року Чуркін на весь світ заявив, що «надіється на безкарність!» за збиття малайзійського «Боїнга 777» (цитую дослівно мовою оригіналу): «Я не вижу никаких оснований для того, чтобы торопиться с расследованием катастрофы. Это трагическая дата, которую надо отмечать минутой молчания, соответствующими скорбными мероприятиями, а не производством каких-то документов. Будем надеяться, что расследование разберется, и безнаказанность наступит и в отношении тех, кто сбивал самолет, и тех, кто его направлял в зону военных действий».
 
Росія була єдиною країною з 15 членів РБ ООН, яка наклала вето на проект резолюції про створення Міжнародного трибуналу. Криваве вето Путіна, за яким сховалися вбивці 298 людей, є фактичним визнанням своєї провини, зазначають експерти і нагадують російське народне прислів’я — «На злодії шапка горить».
 
Конгресмен США Чарлі Кент наголосив, що «звіт міжнародних слідчих повинен посилити нашу наполегливість зберегти жорсткі санкції проти Росії, поки та не змінить свою поведінку у Східній Європі».
 
Так де ж те «посилення санкцій проти Росії», які повинні бути застосовані до неї в односторонньому порядку до 29 січня 2018 року, як того вимагав підписаний Трампом 2 серпня 2017 року закон 3364 «Про протидію супротивникам Америки через санкції» і які він обіцяв особисто? А як розуміти те, що напередодні оголошення «кремлівського списку» осіб, до яких мали застосувати американські санкції, 27 січня 2018 року до Вашингтона інкогніто одночасно прибули три керівники спецслужб РФ: Олександр Бортніков (ФСБ), Сергій Наришкін (СЗР) та Ігор Коробов (ГРУ), які перебувають під міжнародними санкціями і їм заборонений в’їзд до США? Впродовж двох днів вони вели таємні переговори з директором ЦРУ Майклом Помпео, директором Національної розвідки Даном Коатсоном та посадовими особами адміністрації президента США. Після візиту керівників спецслужб Росії «невідомий високопоставлений чиновник» від Трампа вніс зміни у «кремлівський список».
 
Про це повідомив один із співавторів «кремлівського списку», експерт Атлантичної ради Андерс Ослунд, заявивши, що «оприлюднений зі змінами список є насмішкою над американськими санкціями щодо Росії». За його словами, початковий варіант «кремлівського списку» містив прізвища 60 російських чиновників та олігархів, які здобули свої статки незаконним шляхом через наближеність до президента РФ Путіна та за допомогою контактів із Кремлем. Путін у список внесений не був!
 
Оновлений «кремлівський список», на думку експертів, не несе ніяких наслідків і був пред’явлений лише для того, щоб «фіговим листом» прикрити ганебне вето, яке Трамп накладав на список, підготовлений міжнародною відомчою комісією. Рівень посадових осіб і підприємств, щодо яких були запроваджені санкції, засвідчив, що американська адміністрація ловила «дрібну російську рибу».
 
Виступаючи в Конгресі 30 січня 2018 року, Трамп (як і Обама), знаючи, хто збив малайзійський літак, багато говорив про санкції, які його адміністрація застосовує проти Північної Кореї, Ірану, а також проти Куби і Венесуели, але жодним словом не згадав про Росію і які санкції будуть вжиті проти неї, хоча закон зобов’язував його це зробити до 29 січня. Після ознайомлення з «кремлівським списком» і виступу Трампа в Конгресі з’явилися справедливі коментарі політиків, що Трамп «свідомо грає на руку Путіна».
 
Американські сенатори і співробітники розвідок США вважають незрозумілим візит керівників спецслужб Росії за два дні до оголошення «кремлівського списку», за яким так і не відбулося розширення санкцій проти РФ.
 
Виникає мінімум три запитання.
 
Перше: чи могли три керівники спецслужб Росії, які перебувають під міжнародними санкціями і яким заборонений в’їзд у США, нелегально прибути до Америки і вести неофіційні таємні переговори з керівниками ЦРУ і ФБР без відома і дозволу Трампа?
 
Друге: чи міг «невідомий високопо­ставлений чиновник адміністрації президента» без доручення Трампа самостійно внести зміни в «кремлівський список»?

Відповідь на ці запитання однозначна — ні!

Третє: чи спілкувалися керівники ФСБ, СЗР і ГРУ Росії із самим Трампом і які «матеріали» та «побажання» від Путіна вони передали йому, що так вплинули на нього, що він вихолостив «кремлівський список»?
 
За моєю інформацією, така зустріч була.
 
Викладене дає підстави зробити висновки:
 
1. Путін через керівників спецслужб Росії передав Трампу якісь «особливі побажання» і досить «впливові» на президента США матеріали, швидше за все, компромат, який міг стати підставою для початку процедури імпічменту  у випадку його обнародування. І він вимушений був внести зміни у «кремлівський спискок».
 
2. Порівняльний аналіз виступів президента Трампа в Конгресі й міністра фінансів Стівена Мнучина в банківському комітеті Сенату, коментарів експертів і осіб, наближених до адміністрацій президентів Трампа і Путіна, зазначений візит керівників спецслужб РФ, а також отримана мною інформація дають підстави стверджувати, що між Трампом і Путіним були досягнуті домовленості по збитому росіянами літаку МН17.
 
3. У серйозність намірів президента Трампа і його адміністрації можна буде  повірити лише тоді, коли особисто проти Путіна, Медведєва, їхніх фінансових гаманців та вищого військового командування ЗС РФ будуть застосовані реальні санкції — арештовані їхнi закордонні рахунки та нерухомість, вони стануть нев’їзними у демократичні країни світу, їх не запрошуватимуть на міжнародні форуми, а Росію як державу агресора-окупанта-терориста виключать з усіх міжнародних організацій, поки вона не звільнить Крим та окуповані території Донбасу i не компенсує збитки, завдані Україні та рідним загиблих рейсу МН17, а винні у його знищенні будуть засуджені.
 
Упродовж п’яти років «сильні світу цього» ведуть «шахову геополітичну гру», яка називається «бути чи не бути» Путіну і його оточенню у міжнародній в’язниці за знищення малайзійського літака і вбивство 298 людей. Через торги міжнародні злочинці до цього часу не покарані.
 
Виступаючи в Сенаті США, сенатор Джон Маккейн так охарактеризував президента Росії: «Путін — бандит, вбивця і агент КДБ. Він м’ясник і головоріз. Давайте називати його тим, ким він є».
 
Нідерландський фонд «Авіакатастрофа МН17», який представляє велику групу родичів жертв загиблих, вимагав не допустити повернення делегації Росії в ПАРЄ і просив Раду Європи провести на сесії ПАРЄ (24-26 червня ц. р.) термінові дебати по зареєстрованому запиту під назвою «Зобов’язання притягнути до відповідальності тих, хто збив МН17». У Фонді наголосили, що «Росія останні п’ять років не співпрацює зі слідством щодо катастрофи МН17. Вона поширювала дезінформацію щодо авіакатастрофи і не продемонструвала відповідальності і співчуття».
Проте питання про дебати було двічі відхилене.
 
Більше того, сесія ПАРЄ ухвалила рішення про підтвердження повноважень делегації РФ без обмежень, без виконання Росією будь-яких міжнародних зобов’язень, незважаючи на порушення принципів Ради Європи. За повернення держави-агресора, держави-терориста, держави-вбивці 13 тисяч українців, десятків тисяч сирійців, 298 людей з 18 країн світу, які були на борту рейсу МН17, проголосували («продалися як Іуда Іскаріотський за 30 срібняків» — у юдеїв це була символічна ціна раба) 118 новітніх європейських іуд іскаріотських.
 
У повному складі цю ганебну резолюцію підтримали іуди делегацій з Франції, Італії, Іспанії, Португалії, Норвегії, Австрії, Словаччини,Туреччини, Ісландії, Кіпру й Азербайджану.
 
За повернення Росії в ПАРЄ проголосувала також частина іуд з Німеччини, Швейцарії, Молдови, Чехії, Вірменії і, не дивуйтеся — з  Нідерландів, громадян якої найбільше серед загиблих пасажирів рейсу МН17.
 
Зауважу, що питання про повноправне повернення Росії — держави-агресора — в ПАРЄ було вирішене Путіним, Меркель і Макроном без участі України приблизно за місяць до початку сесії Парламентської асамблеї (в 1938 році лідери Німеччини, Франції, Великобританії та Італії також вирішили долю Чехії без її участі).
 
Світові лідери продовжують загравати з Путіним (як загравали із Гітлером у минулому столітті), мають із Росією бізнесові справи, заробляють мільярдні статки на людській крові, забуваючи, що подібні загравання Європи й ігрища двох психопатів Гітлера і Сталіна призвели до Другої світової війни, в якій брала участь 61 країна (воєнні дії відбувалися на територіях 40 країн), що призвело до понад 71 мільйона людських жертв, iз них — майже 47 мільйонів мирних жителів.

Земля з Грабового

Кожне 17 липня мешканці села Грабове з церкви йдуть до хреста на в’їзді в село, на якому напис «Спаси і збережи» і до меморіального каменя, на чорній плиті якого російською мовою написано: «ПАМЯТИ погибших — 298 человек. Невинным жертвам Гражданской войны». Біля каменя свіжі квіти і дитячі іграшки. В школі або на мітингу біля каменя дітям розповідають, що малайзійський літак збили «бандерівці, які захопили владу в Києві». Та з кожним роком у цю брехню вірять усе менше і менше.
 
Одного разу в село, охоплене війною, приїхало декілька голландців — родичів загиблих, щоб взяти жменьку землі звідти. Одна грабовчанка розповідала: «Дійсно, брали землю, насипали в баночку і повезли до себе додому, мовляв, це їхня частинка загиблих дітей. Неможливо було дивитися, як плакав батько, чий син залишився тут навіки...».
 
Пройде певний час, ми звільнимо окупований Донбас, повернемо анексований Крим. На місці пам’ятного каменя з сепаратистським надписом «жертвам Гражданской войны» українці побудують Міжнародний меморіальний комплекс пам’яті жертв безвинно убієнних фашистським режимом Путіна. Золотими літерами українською та англійською мовами будуть написані прізвища, імена, дати народження кожного і спільна дата їх загибелі — 16 год. 20 хв. 03 сек. 17 липня 2014 року.
 
Окремо чорною фарбою будуть вписані прізвища їх убивць — Путіна, Суркова, Шойгу, Герасімова, Ткачова, Іваннікова, Гіркіна, Дубинського та інших.
 
Застерігаю вбивць і новітніх іуд іскаріотських: за свої гріхи і наругу над пам’яттю загиблих українців і пасажирів малайзійського літака ви відповісте сповна! Окрім земного, є ще й Суд Божий, кара Якого дістане вас, куди б ви не втекли і не сховалися. Не забувайте і про прокляття родичів загиблих, яке може впасти на весь ваш рід, як це трапилося із зрадником-втікачем Януковичем і його молодшим сином, про що його попереджали Афонські старці. Незабаром ви це відчуєте на собі.
 
«Життя нічого не дає дарма, і всьому, що дається долею, таємно визначена своя ціна» (мудрість наших предків). 
 

БАТОГОМ І РУБЛЕМ

Міжнародні експерти однозначно зазначають, що «Кремль пробує зупинити час, затягуючи розслідування, та сподівається, що коли-небудь інші країни втратять зацікавленість до цього питання. Або ж розвиток геополітичної ситуації в інших регіонах світу відволіче їх увагу. І поки що ця стратегія Росії працює. Москва і Путін пробують заплутати міжнародне співтовариство і росіян, продукуючи велику кількість версій (навіть абсурдних) щодо збиття малайзійського «Боїнга 777».
 
93-річний прем’єр-міністр Малайзії підозріло полюбив Путіна
 
У травні 2019 року 93-річний прем’єр-міністр Малайзії Махатхир Мохамад заявив: «Вони звинувачують Росію. Але де докази? Ми знаємо, що ракета, яка збила літак, була російської моделі. Але її могли виробити й в Україні. Потрібні тверді докази, щоб показати, що постріл здійснили росіяни. Це могли бути бойовики в Україні чи український уряд. Тому що у них є такі ж ракети. Не думаю, що Росія з таким високим рівнем дисципліни відповідальна за запуск ракети». Він також розкритикував висновки МСГ щодо причетності Росії до знищення пасажирського літака, які були оголошені на брифінгу в Гаазі 19 червня.
 
«Ми дуже незадоволені як ходом розслідування, так і зібраними доказами, тому що з самого початку це було політичне питання про те, як звинуватити Росію у злочині. Вони відразу сказали, що це Росія. А тепер кажуть, що у них є докази. Нам дуже важко прийняти це», — заявив малайзійський прем’єр-міністр. Через похилий свій вік Мохамад, мабуть, забув, що до складу МСГ входить представник Малайзії, підпис якого стоїть під оприлюдненими висновками.
 
Заява Мохамади повністю збігається (як під копірку) з позицією Путіна щодо знищення літака МН17, який 20 червня зауважив: «Те, що ми бачили, і те, що представлено в якості доказів провини Росії, нас абсолютно не влаштовує, там немає ніяких доказів. Усі висновки в доповідях ні про що не говорять».
 
Родичі загиблих рейсу МН17 з Малайзії були шоковані такою заявою свого прем’єра, який «ігнорує факти й інтереси родичів 43 жертв своєї країни» та висловлює сумніви щодо причетності Росії до трагедії МН17. Такі заяви «викликають жах і горе»,  зазначено в опублікованому ними листі.
 
Уряд Нідерландів зажадав роз’яснень від прем’єр-міністра Малайзії з приводу його заяв. Адже, на відміну від нього, його попередник Наджіб Разак повністю визнавав результати розслідування МСГ, оголошені у вересні 2016 року і травні 2018 року, займав активну позицію щодо встановлення винних у збитті літака МН17 та створення міжнародного трибуналу для їх покарання.
 
Позиція прем’єра Малайзії зрозуміла. Тут і наміри країни купити у Росії по дуже вигідній ціні нові винищувачі та учбові бойові літаки Як-130, які з 2014 року виробляються через санкції як кустарний ширвжиток, і різного роду валютні махінації, які вже давно привернули увагу міністерства фінансів США. ВПС Малайзії напряму зав’язані на ВПК РФ та її Су-30 і МіГ-29, на озброєнні Малайзії перебуває 28 російських винищувачів (18 — Су-30 і 10 — Міг-29), із яких лише чотири в бойовій готовності.
 
У листопаді 2018 року на саміті Росія — Асоціація держав Південно-Східної Азії, який проходив у Сінгапурі, відбулася чергова зустріч Путіна з Мохамадом, якому Путін нагадав: «Ще в 2003 році я вручав вам орден Дружби, перебуваючи у вашій країні». Під час переговорів Мохамад звернувся до Путіна з проханням відремонтувати й узяти на технічне обслуговування військові літаки, закуплені в Росії. Вони також обговорили питання поставки нових російських винищувачів на вигідних для Малайзії умовах. Після цих переговорів прем’єр Малайзії Мохамад і почав співати по «нотах» Путіна, відбілюючи Росію від причетності до знищення малайзійського літака.
 
А може, особистий корисливий інтерес на кістках жертв трагедії і інтересів цілої країни став більш важливішим для Мохамади? Тоді це пахне не лише великими російськими грошима, які не раз викликали корупційні скандали з топ-посадовцями Малайзії, а й державною зрадою. Смертна кара в Малайзії ще не скасована...
 
Григорій ОМЕЛЬЧЕНКО, 
Герой України, генерал-лейтенант, 
почесний голова Спілки офіцерів України