Не укладав угод з власною совістю. Ренесансна чистота художника-шістдесятника Георгія Якутовича
Видатний художник, графік Георгій Якутович 60 років тому здійснив свою мрію – проілюстрував повість Михайла Коцюбинського «Тіні забутих предків». >>
Тревел-застереження: рецензія на книжку Яни Опарій «Мудра кішка Варшава»
11.06.2019
Книжка «Мудра кішка Варшава» молодої письменниці Яни Опарій розповідає про те, як по-різному склалася доля трьох українок у Польщі.
В усіх трьох випадках доля свідчить проти стереотипів. Яна Опарій раніше була відома як тревел-блогерка і журналістка. Вона розповідала читачам в інтернеті про свої мандрівки.
Тож не дивно, що подорож опинилась і в центрі її першої повісті «Мудра кішка Варшава». Цей твір отримав нинішнього року премію на літературному конкурсі видавництва «Смолоскип», але книжка вийшла друком в іншому видавництві — «Ліра-К».
«Мудра кішка Варшава» — надзвичайно кінематографічна проза. Часом вона справляє враження сценарію: так стрімко змінюються сцени, так портретно виписано персонажів із їхніми різноманітними характерами, світоглядами, життєвими цілями й мотиваціями.
Отже, три молоді українки, які опинились у Варшаві. Всупереч можливим очікуванням, читач знайомиться з ними не тоді, коли вони щойно вирушають до «нового життя», а тоді, коли це життя вже набуло виразних і стабільних обрисів. І ці обриси виявилися геть далекими від ідеальних.
Перша героїня — класична заробітчанка Марина. Вона дуже тяжко працює в лікарні, такою собі асистенткою медсестер, виконує найважчу роботу і майже не зустрічає до себе людського ставлення. Схоже, що заробити в Польщі «золоті гори» їй не світить. Не дуже щастить їй і зі спілкуванням та особистим життям — а саме ці проблеми не в останню чергу дали їй поштовх до еміграції...
Другу персонажку звати Вероніка. Теж упізнаваний тип — іноді повія, іноді акторка в другорядних ролях, де потрібна жінка певної зовнішності. Цій жінці вдалося вийти на стабільний фінансовий рівень. Але її «кар’єра» в певний момент передбачувано заводить у пригоди кримінального характеру. Та й особливого внутрішнього задоволення Вероніка, людина не дурна, якось зовсім не відчуває.
І, нарешті, Соломія. Ця дівчина приїхала до Варшави лише для того, щоб повчитися в університеті та помандрувати, скористатися перевагами прозорих кордонів усередині Шенґенської зони. Її життя у Польщі теж не мед, але, на відміну від інших героїнь, вона конкретно знає, що тут хоче зробити, не має особливих ілюзій. Соломія — образ-заперечення стереотипів про те, що всі українці в інших країнах заробітчани, нелегали, кримінальники та інша подібна
публіка.
Окрема цікава частина книжки — розповідь Соломії про її мандри (Венеція, Амстердам, Іспанія, Португалія), написана у формі щоденника. До речі, цей щоденник формою і духом вельми нагадує ті самі тревел-блоги, якими займалась і займається Яна Опарій.
Жваве, темпераментне письмо, переконливі й суперечливі образи персонажів, життєвість і вмотивованість ситуацій, певно, зробить книжку «Мудра кішка Варшава» цікавою для любителів літератури реалістичного, а подекуди й есеїстичного характеру. А виважений, позбавлений кліше підхід до зображення життя українців у Польщі перетворює повість на справжній must read для тих, хто надовго збирається до наших західних сусідів.
