Безславне падіння «Дєрзкой»: українські війська відвоювали ще кількасот метрів рідної землі

На фронті загострення. Протягом минулої доби противник збільшив кількість обстрілів із забороненої зброї.

 

 

Під вогнем на Донецькому напрямку опинилися населені пункти Водяне, Богданівка, Новотроїцьке, Піщевик, Талаківка, Новогригорівка.

 

 

На Луганському — під обстрілами перебували Старий Айдар, Кримське, Золоте, Павлопіль, Водяне. 

 

 

За даними розвідки, 5 червня одного окупанта було знищено, ще чотирьох — поранено.

 

Від 4 червня внаслідок ворожих обстрілів загинуло четверо військовослужбовців Об’єднаних сил, чотирьох було поранено. 

 

Двоє загиблих — із 17 окремої танкової Криворізької бригади ЗСУ. У районі селища Новоселівка Друга Волноваського району Донецької області ворог влучив із протитанкового ракетного комплексу у вантажівку ГАЗ-66, яка перевозила продукти харчування на позиції підрозділу. Загинули молодший сержант, водій-електрик, 49-річні Едуард Лазарєв та старший солдат Олександр Лiн. 

 

Від кулі снайпера поблизу населеного пункту Золоте-1 загинув воїн 54-ї окремої механізованої бригади Владислав Бережний. 11 червня Владиславу мало виповнитися 23 роки.

 

В одному з інтерв’ю воїн так розповідав про свій вибір: «Я і моя родина з самого початку були українських поглядів. Ми не хотіли, щоб у нашому місті, та й взагалі на Донбасі, був «русский мир». Я підписав довгостроковий контракт iз 5 січня 2015 року до завершення АТО. Звичайно, батьки були в шоковому стані, не хотіли, щоб я у такому ранньому віці йшов на війну, але потім вони мене підтримали». У Владислава залишилися дружина і двоє дітей: шестирічна донька і дворічний син.

 

Стало відомо, що українські війська взяли під контроль ще одну висоту в районі населеного пункту Водяне.

 

Військовий блогер Олександр Карпюк (Серж Марко) на своїй сторінці у «Фейсбуцi» написав: «Є під Пікузами (це під Маріуполем) одна позиція «сепарів», яка дуже довго була для нас проблемою. Ну не те щоб є... була така позиція. «Сепари» її називали «Дєрзкая». Вона була у найвищій точці та контролювала Водяне. Біля неї і відбувалися найбільш запеклі бої. Для колаборантів це була найгарячіша точка, там вони мали дуже великі втрати. А потім морпіхи підкопались до неї і... пішли копати у тил, взявши цю позицію у вогневий мішок. Після чого питання стало лише у тому, коли ворог втомиться втрачати своїх бійців. І ось. Тиждень потому, після того, як на цих позиціях у них були втрати майже взвод убитими та пораненими, ворог відступив».

 

За словами блогера, противник пішов і не повернувся. На позиції ворога зайшли ЗСУ. «Ось така тактика у позиційній війні, — резюмує Карпюк, — Без штурмів. Тишком-нишком. Але з величезними втратами для ворога». 

ДО РЕЧІ