Історія однієї родини: рецензія на збірку «У світ широкий з Україною в серці» Михайла Гереця

 

До видання, звісно, ввійшли безпосередні спогади самого Михайла Гереця, але ними книжка далеко не обмежується. Тут є й виписки з метричних предків пана Михайла, і спогади його сестри, і генеалогічні розвідки, листування з дослідниками, так би мовити, родовідного профілю.

 

Доля сім’ї Гереців склалася карколомно, та при тому й доволі показово для свого часу і свого місця. Походячи, можливо, від учасників польських повстань дев’ятнадцятого століття, так чи інакше, у дев’ятнадцятому столітті їхні предки опинилися на Поліссі, неподалік українсько-білоруського кордону. Кілька десятиліть відносно спокійного життя переривалися на події Першої світової війни та Визвольних змагань, а остаточно завершилися з початком уже Другої світової.

 

Спочатку ці землі струсило першою радянською окупацією, потім сюди прийшов радянсько-німецький фронт. Як наслідок, утворилося хитке, небезпечне і криваве багатовладдя: якусь частину території (головно більші міста і шляхи) контролювали нацисти, в іншій частині домінувала УПА (тут її бійців називали «бульбівцями»), нарешті, були райони, підвладні червоним партизанам. Гереці з їхніми очевидними українськими симпатіями, частиною родини в УПА, звісно, зазнавали цькувань від прорадянських сил, і все могло закінчитися дуже плачевно, через що доводилося часто виїздити з рідного села та переховуватися. А коли повернулася радянська влада і постала безпосередня загроза арешту й депортації, герої книжки «У світ широкий з Україною в серці» мусили перейти фронт і через зону німецької окупації, а потім і саму Німеччину, рушити на Захід.

На тому шляху їх чекали поневіряння в Німеччині в ролі «остарбайтерів» (промовистий факт: що їм не дозволяли переховуватись із «арійцями» в бомбосховищах і сидіти в трамваї); переховування від радянських місій і західних військових, які намагалися вислати всіх українців додому; життя, робота і навчання в таборах «ді-пі» (переміщених осіб, англійською — «displaced persons»). І нарешті виїзд у «Новий Світ», облаштування в Америці.

 

Утвердившись за океаном, Гереці не забували про своє походження та всіляко допомагали Україні, українським організаціями, зокрема й українській церкві. Окремий великий розділ книжки репрезентує листування Михайла Гереця з церковними ієрархами, громадськими діячами та політиками, пов’язане з розбудовою незалежної української православної церкви, включно з листами до Патріарха Філарета. Звичайно, сьогодні, після об’єднавчого Собору, проголошення канонічної автокефалії, ця історія є особливо актуальною.

У книжці згадано чимало заходів, у яких брала участь родина Гереців — від сприяння відбудові Михайлівського Золотоверхого монастиря в Києві до побудови пам’ятника своїм предкам у рідному селі Люб’язь. Читачі зможуть скласти уявлення і про громадську діяльність родини, і про історичне, суспільне тло цих подій (скажімо, їхні враження від подорожей до України).

 

Окремий розділ книжки «У світ широкий з Україною в серці» — родинні матеріали дружини Михайла Гереця Алли, уродженки Полтавщини, яка так само втекла з Радянської України під час Другої світової війни.

 

Частину документів видання подано англійською мовою. А завершується книжка англомовним віршем 15-річної онуки Михайла Гереця, Софії Герець-Гайди, присвяченим Майдану 2013—2014 років, що, звісно, дуже 

символічно.