Фауст Кшиштофа Зануссі: досягнення медицини на службі у зла у фільмі «Ефір»

Відомий польський режисер Кшиштоф Зануссі особисто презентував у Києві свій новий фільм «Ефір», який стартував в українському прокаті 21 лютого.

 

 

Це вже другий проект, над яким він працював у копродукції з Україною.

 

 

«Окрім фінансової підтримки, Україна добре представлена акторським складом і доклала значних зусиль в частині технічної складової знімального процесу, — констатував Кшиштоф Зануссі. — Дійсно, співпраця була на дуже високому рівні, ентузіазм насправді вражає, і було дуже приємно працювати з такими висококваліфікованими фа­хівцями». І додав: «Я також хочу підкреслити, що копродукція багатьох європейських держав підкреслює нашу силу».

 

79-річний автор сценарію і режисер стрічки — лауреат головного призу Венеційського кінофестивалю «Золотого лева» (1984 р.), фізик і філософ за університетською освітою, каже, що «Ефір» — «історія Фауста у моєму викладі».

 

Головний герой – лікар, який на початку ХХ століття експериментує із застосуванням ефіру, який дозволяє підкоряти волю людей, у більшості випадків, із корисливою метою, заради влади над ними. 

 

Події розгортаються на кордоні двох імперій: Російської й Австро-Угорської. На Поділлі, намагаючись заволодіти будь-що гарною молодою панянкою, лікар не розраховує дози ефіру і отримує замість плотського задоволення бездиханне тіло.

 

Втекти відразу після умисного злочину не вдається, і суд виносить убивці найвищу міру покарання, його виводять до шибениці. Такий зачин. Утім, зло покарають не одразу.

 

Опинившись по інший бік кордону, лікар зуміє заманити собі у помічники юного наївного подолянина, на якому випробовуватиме здатність витримувати біль з допомогою електрошоку і не лише. Через фільм помітною лінією проходить протиборство віри у Бога і нехтування вищою силою. 

 

Зло не обов’язково має поставати в образі дегенерата – жахливі речі може чинити абсолютно нормального вигляду людина, каже Кшиштоф Зануссі.

 

Лікар з «Ефіру» зовнішньо привабливий, втім його нутро – диявольське. Образ галантного циніка, який будь-що хоче підкоряти інших, попри людські страждання, створив відомий польський актор Яцек Понєдзялек. 

 

Зумівши вирватися з каторги на свободу, лікар складе легенду про те, що переслідували його за... відданість клятві Гіппократа.

 

Роботу у військовому форті йому доручили, на яку не кожен погодиться – не лише лікувати служивих, а пильнувати за здоро’ям жінок у... борделі, де розважаються гарнізонні чоловіки, й асистувати на допитах та розстрілах.

 

Навзамін собі одержимий виторгував право робити досліди з ефіром. Фільм наповнено шпигунськими мотивами, а наприкінці додається ще й містика.

 

«Ефір» — це копродукція п’яти країн: Польщі, України, Литви, Угорщини та Італії. З української сторони в епізодах знялися актори київських театрів: Остап Ступка (жандарм) та Стас Колокольніков (священик). Вдало дебютували у стрічці молоді: вихованець київського театрального вишу Остап Вакулюк (асистент лікаря Тарас), чию роль глядачі сприймають трохи не як другу головну, та Марія Рябошапка (Малгожата, яку намагався звабити дослідник, і її тезка із притулку для душевнохворих) — 21-річна уро­дженка Маріуполя, модель й актриса театру «Актор» . 

 

«Для нас дуже важливо створювати кіно спільно з європейськими колегами, — сказав на прем’єрному показі у Києві голова Держкіно Пилип Іллєнко. — Ми раді, що копродукційних фільмів із Польщею стає все більше, адже це один із наших найближчих партнерів. Така постійна й ефективна кінематографічна співпраця дозволяє нам не тільки легше виходити на іноземні кіноринки та фестивалі, а й демонструє приклад правильного дискурсу щодо українсько-польських стосунків».

 

Нагадаємо, що у лютому в Україні вийшов у прокат польсько-британський фільм «Дивізіон надії».

 

Директор Польського Інституту в Києві Бартош Мусялович каже: «Ми радіємо, що польсько-українська копродукція вчергове виходить в український прокат і таких проектів стає щороку більше, адже це надзвичайно потужний культурний обмін. Маємо сподівання, що фільм припаде до душі українському глядачеві».