Україну врятує лікар

14.01.2019
Україну врятує лікар

«Сьогодні я заявляю про те, що йду боротися за посаду ПрезидентаУкраїни. Я не боюся ризику, не боюся брати на себе відповідальність. Я не боюся того, що буде складно. Я не боюся того, що буде тяжко. Нам ніхто, власне, не обіцяв, що буде легко. І я хочу стати для українського народу тим президентом, який гарантує йому справедливість... Я йду перемагати».
 
БУДЕ здоров’я — буде все! Таке поширене відоме побажання на днях народження і ювілеях лунає для українців нині по-особливому актуально. Як відомо, останнім часом далеко не кожен громадянин (а пенсіонери з їхнім злиденним доходом — тим паче!) може дозволити собі лікуватися. Тож і маємо жахливу картину: щорічно в Україні вмирають майже 400 тисяч людей, які могли б жити ще 10–20 років.
 
Але через брак коштів вони не отримують належної медичної допомоги. Попри те, що Конституція гарантує безоплатну медицину, за все доводиться сплачувати. 
 
Проблему можна і потрібно було розв’язати давно. Та це невигідно різним транснаціональним бізнесовим компаніям, яким впали в око українські ресурси, зокрема земля, бо їхня мета проста: зменшити до мінімуму кількість українців, аби задешево скупити благодатний край. Ось проти цього не один рік бореться голова Комітету з охорони здоров’я Верховної Ради України, доктор медичних наук Ольга Богомолець. Саме вона ініціювала законопроект про дер­жавне медичне страхування, запровадження якого дало б змогу лікувати за бюджетні кошти всіх нужденних, а багатіїв змусило б платити. Та, бач, у парламенту до цього законопроекту не доходять руки...
 
ТОМУ Ольга Богомолець, підтримувана численними однодумцями, й вирішила стати на прю із системою хабарництва та корупції, оголосивши рішення боротися за посаду Президента. На цій посаді вона зможе кардинально змінити ситуацію: по-перше, припинити геноцид українців; по-друге, швидко вжити заходів для відновлення соціальних стандартів і збереження життя мільйонів хворих; по-третє, утвердити принцип справедливості в усіх сферах діяльності держави. Людина — насамперед! Ось тема та ідея боротьби за владу цієї небайдужої до долі рідної країни лікарки, політика, жінки, матері чотирьох дітей. Якщо чоловіки за майже тридцять років незалежності не спромоглися побудувати нічого путнього, а лише сприяли тотальному розграбуванню національного багатства України, то, напевне, настав час, аби за справу взялася жінка. 
 
Ділова, активна, з почуттям патріотизму й відповідальності, непримиренна до тих, хто не дає людям в Україні нормально жити й розвиватися. До того ж вона — онука знаменитого академіка медицини Олександра Богомольця, який свого часу був міністром охорони здоров’я Української республіки, і його звитяжна праця на цьому посту дала плідні результати: Україна поборолася з цілою гамою інфекційних захворювань, були створені галузеві центри світового рівня, бездоганно діяла «швидка допомога» та санепідемслужба. І все це нині зруйновано, сплюндровано, принижено. Тому й вимирають українці шаленими темпами... 
 
Хто ж усе це відродить, хто подбає про належне лікування та добробут українців? Окрім Ольги Богомолець — ніхто. Достатньо поглянути на строкату вервечку кандидатів, просувати яких на пост Президента взялися олігархи. Звісно, на Банковій Ользі Богомолець як виразникові народних сподівань на краще життя мало радіють. Ось як вона сама сказала про це в ефірі одного з телеканалів: «Так ось, Блок Петра Порошенка, в якому мені пропонували скласти мандат, — я їх послала дуже далеко і сказала: вибачте, мене українські люди привели в парламент, за мене на попередніх виборах президента проголосували майже 400 тисяч українців, які мені довіряють, інтереси яких я захищаю. Тому ви не дочекаєтеся, щоб я склала мандат. Я буду робити все, щоб зберег­ти життя кожного українця».
 
ЮНОЮ була в Чорнобилі, коли приборкували скажений реактор, була учасником студентської революції «на граніті» далекого 1990-го, координувала медичну службу на Майданах 2004-го та 2014-го років. Активність у боротьбі за Україну — одна з визначальних рис Ольги Богомолець. Ось як вона говорить про Революцію гідності:
— Той факт, що люди підвелися з колін усупереч злочинній владі й не захотіли далі бути рабами, мене захопив. Я прийшла туди цілком свідомо, аби своєю скромною участю підсилити цей народний порив: щоб шахтарі та люди інших робітничих професій перестали бути засобом збагачення бандитів, щоб Крим став європейською оздоровницею, щоб на Слобожанщині не «віджимали» бізнес і припинили насаджувати по всій Україні «донецькі» кадри... Я побачила, що на Майдані — ніякі не радикали і не екстремісти, там звичайні, але небайдужі люди, котрих об’єднало прагнення кращого майбутнього для своєї країни. 
 
ПОЗИТИВНОЇ енергії Ольги Богомолець вистачить на десятьох. А народилася й виросла вона у спадковій родині лікарів. Мама — Катерина Олегівна Богомолець, професор, завідувач кафедри патологічної анатомії КНМУ ім. О. Богомольця, батько — Вадим Якимович Березовський, доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри клінічної патофізіології Інституту фізіології ім. О. Богомольця.
Окрім багатьох справ, Ольга Вадимівна — організатор і розробник благодійного проекту «Люди допомагають людям», мета якого — допомога без посередників і благодійних фондів сім’ям загиблих учасників Революції гідності та солдатам, які віддали життя, захищаючи Україну під час війни з нашим північним сусідом на Донбасі. Організатор і розробник програми «Україна 80+», мета якої — сприяння збільшенню тривалості життя в Україні. Ініціатор створення першої в Україні Воєнно-медичної доктрини. До речі, вона відправила понад 500 тяжкопоранених бійців із донбаського фронту в клініки Європи, де їх безоплатно поставили на ноги, хоча цим мало б займатися відповідне міністерство...
 
ОЛЬГА Богомолець є координатором Європейської асоціації лазерної дерматології у Східній Європі, членом Американської академії дерматології, Європейської академії дерматовенерології, Нью-Йоркської академії наук. Заслужений лікар України. Автор та співавтор 9 патентів України, автор понад 70 публікацій у наукових та популярних журналах.
 
Володарка почесної нагороди «За гуманізм» Асоціації «Чорнобиль», диплому видання «Життя славетних людей» Американського бібліографічного інституту, ордена Святої великомучениці Варвари Української православної церкви Київського патріархату.
 
А ЩЕ Ольга Богомолець — автор-виконавиця сучасних та старовинних українських романсів, пісень на вірші, зокрема, Ліни Костенко, Олени Теліги, Миколи Вінграновського, Василя Стуса, Євгена Сверстюка, а також на власні поезії. Вона — лауреат Всеукраїнського фестивалю авторської пісні «Оберіг», міжнародних фестивалів «Сопот», «Білі вітрила», володарка спеціального призу «Радіо «Свобода», премії імені Василя Стуса. Автор двох сольних альбомів «Осінній день» та Kairos. Від 1992 року проводить благодійні концерти, кошти від яких протягом останніх років цілеспрямовано використовували для лікування дітей із судинними пухлинами.
 
Безумовно, Ліна Костенко — моральний авторитет нації номер один. І вона будь-кого до себе не підпускає. Відомо, що кілька колишніх президентів прагнули її аудієнції, дехто навіть пропонував цілком заслужену Зірку Героя, та Ліна Василівна чемно вказувала їм на поріг... А з Ольгою Богомолець вони, як кажуть, на одній творчій хвилі. І чомусь мені здалося, що ось цей промовистий вірш, написаний Ліною Костенко давно, набирає особливого звучання і смислу саме в наш час, коли на політичній арені впевнено заявила про себе доктор Ольга Богомолець. Заявила як поборник справедливості. Бо вона — з народом і за народ. І тому вірш ніби про неї:
 
Я, що прийшла у світ не для корид,
що не люблю юрби і телекамер,
о як мені упікся і набрид 
щоденний спорт — боротися з биками!
 
Я одягаю пурпуровий плащ.
Бики вже люттю наливають очі.
Я йду на них!... Душе моя, не плач...
Ці види спорту вже тепер жіночі.
 
А ЗАГОЛОВОК цієї статті — з народу. Вранці, коли їхав на роботу першим тролейбусом з юрбою столичних пенсіонерів (а вони також квапляться на підзаробітки, бо на життя не вистачає!), став свідком суперечки між ними про претендентів «на булаву». Одні — за коміка, інші — за того, що з вилами... І раптом один мудрий чоловік усіх заспокоїв фразою: «Україну врятує лікар! Все!» А народ скаже, як зав’яже! 
Олександр МИХАЙЛЮТА, 
лауреат премії «Незалежність» Київської спілки журналістів