У прокат виходить історичний трилер «Шпигунська гра» про часи Другої світової. Існують люди, яким війна пасує.
Такі, чий дім у мирний час — бейсбольний стадіон і бібліотека. Хто не готовий стати чоловіком і батьком, але зрілий для того, щоб померти за країну.
Такі точно знають, що слід робити, і мають упевненість, як буде правильно. Головний герой історичного трилера «Шпигунська гра» польсько-австралійського режисера Бена Луїна — бейсболіст, інтелектуал і поліглот Мо Берг.
Він відомий спортсмен — але його кар’єра скінчена, випускник Прінстону — але не може второпати, на що це образилася його дівчина. Починається Друга світова, його вербує Управління стратегічних служб — попередник ЦРУ. Тут, за словами Мо Берга, починаються веселощі.
За сюжетом картини «Шпигунська гра», США знає, що в Німеччині працює фізик, який розробляє атомну бомбу. Це Вернер Гейзенберг — особа, яка невідомо, чи то старанно виконує накази фашистської влади, чи то сумлінно затягує час, навмисне водячи лабіринтами ядерної фізики німецьку лабораторію.
Мо Берг отримує наказ про всяк випадок убити визначного фізика. Накази під час війни обговорювати не прийнято. Мо Берг і не обговорює — просто дає згоду, вирушає в Німеччину, а діє на свій розсуд.
«Я поговорю з ним», — говорить бейсболіст. І стає старанним учнем, який починає крок за кроком досліджувати Вернера Гейзенберга, чию приватність і життя фашисти гаряче оберігають.
Роль шпигуна виконує Пол Радд — зірка марвелівської новинки «Людина-Мураха та Оса». Фізика грає номінант премій BAFTA та «Тоні» Марк Стронг. У фільмі знялися Гай Пірс, Сієнна Міллер та Том Уїлкінсон. Пол грає кожною зморшкою на обличчі, Сієнна вражає багатством барв емоцій, які демонструє кожним рухом, тим, як тримає телефонну трубку, яку поставу має в конкретний сюжетний момент.
Сценарій картини писали на основі біографічного роману американського письменника Ніколаса Давідоффа. Назва збігається з оригінальною назвою фільму — «Кетчер був шпигуном» («Ловець був шпигуном»).
До речі, головний герой фільму та книги народився в Нью-Йорку в 1902 році в родині українських емігрантів. В бейсбол почав грати з 7 років, хоча батько не розумів цього виду спорту та ніколи не схвалював захоплення сина. Останні десятиліття свого життя Берг провів усамітнено та помер у 1972 році.
Фільм уперше побачили в рамках кінофестивалю «Санденс». Зйомки проходили у Празі та Бостоні, глядач побачить кадри, зняті на легендарному стадіоні Фенуей Парк. Режисерська група підійшла до обрання одягу та елементів інтер’єру настільки педантично, як того вимагає історичний фільм. У кожній зі сцен, не виходячи за рамки часу і країни, вони використали такі костюми, щоб жінок зробити привабливо колоритними, а начиння будинків цілком спроможним прочитати мовчазну лекцію з побуту та влаштування життя за часів Другої світової.
«Я не знаю японської. Я вивчив лише цю промову, щоб похизуватися перед друзями. Чи не могли б ви, коли я скінчу, розсміятися і поплескати мене по плечу?» — говорить Мо Берг, коли приїжджає з бейсбольною командою до Японії. «Чи існує пані Берг? Так, авжеж, вона — дружина мого батька», — відповідає він на каверзне запитання ведучого радіопередачі, на яку запрошений. Дотепність головного героя і самої картини розхитує зал кінотеатру до голосного і дружнього сміху.
Ретро-трилер «Шпигунська гра» виходить в український прокат 2 серпня. Картина сподобається цікавим до історії Другої світової, однак сюжет захопить і тих, для кого тло війни, зазвичай, — не їхній бекграунд.
