10 квітня виповнилося сім років з часу авіакатастрофи під Смоленськом, в якій загинули польський президент Лех Качинський з дружиною, представники вищого політичного і військового керівництва та польської інтелігенції, загалом 96 осіб.
Вінки, релігійні служби, мітинги: по всій Польщі в понеділок пройшли жалобні заходи.
На поминальних урочистостях у Кракові були присутні президент Польщі Анджей Дуда з дружиною.
Жалобні заходи відбулися також у селі Катинь Смоленської області Росії, де під час Другої світової війни співробітники НКВС розстріляли приблизно 22 тисячі польських громадян, переважно полонених офіцерів, та на місці падіння президентського літака.
Вшановували у Польщі, вшановували в Росії
У канцелярії голови Ради міністрів Польщі відкрито меморіальну дошку пам’яті Лєха Качинського, Збіґнєва Вассермана та Пшемислава Ґосєвського — усі вони разом загинули в урядовому літаку.
А у Варшаві відкрили бюст Леха Качинського. Також випущено пам’ятну поштову марку з зображенням загиблого подружжя Качинських.
«Відзначила» роковини і Росія, розмістивши на цвинтарі в Катині таблицю з інформацією на ній про «тисячі червоноармійців, замучених у польських таборах військовополонених». Цей крок в Інституті національної пам’яті Польщі розцінили як провокацію.
Час не загоїв рани, про найбільшу в повоєнній Польщі трагедію пам’ятають, і навіть через сім років по тому шукають винних.
Ініціатором відновлення пошуків правди про катастрофу є теперішній неформальний лідер Польщі, глава правлячої партії «Право і справедливість» Ярослав Качинський.
Він намагається знайти зазначену в назві його політичної сили «справедливість» і як державний муж, і як брат-близнюк загиблого президента Леха Качинського. Інколи другий мотив бере гору над першим.
Ярослав Качинський під час перебування в опозиції, і особливо після приходу до влади, зробив усе, щоб ввести загиблого брата до лику святих. І знайти винних у його «розп’ятті».
В Польщі відраховують і відзначають не лише роковини загибелі президента Леха Качинського, але також «місячники» та «тижневики».
Якщо Ярослав Качинський є «машиністом» процесу пошуку винних у трагедії, то роль «локомотива» у ньому відводиться енергійному міністру оборони Антоні Мацеревичу.
Три правди про Смоленськ
Учора в програмі польського інформаційного провладного телеканалу TVP Info «Ранковий гість» депутат Сейму Польщі від партії «Кукіз’ 15», яка займає помірковану центристську позицію між лютими ворогами — правлячою «ПіС» та опозиційними «Громадянська Платформа» («ГП») і «Новочесна», Марек Якубяк виголосив ключову фразу: «У справі Смоленської катастрофи у Польщі є три правди. Проблема полягає в тому, хто яку правду проголошує».
«Перша правда» належить тодішньому уряду Дональда Туска, «третя» — теперішньому уряду «ПіС», і «середня» — сухій об’єктивності.
Виходячи з останньої, депутат Якубяк вважає, що відновлене слідство повинне зосередитися на питаннях, чому літак iз державною делегацією взагалі вилетів при наявній інформації про погані погодні умови в районі Смоленська і чому він пішов на посадку, хоча за таких умов він не повинен був цього робити?
Наразі ж у провладних ЗМІ та польському суспільстві домінує лише «друга» правда, право власності на яку має Ярослав Качинський.
Консервативний уряд Польщі, який прийшов до влади в 2015 році, ініціював повторне розслідування трагедії, тому що в країні не вщухають дискусії, а також обговорюються численні теорії катастрофи президентського літака, в тому числі й версія теракту.
Тепер за справу була змушена взятися польська судова система: міністр оборони Антоні Мацеревич подав до суду заяву щодо Дональда Туска.
Екс-прем’єра звинувачують у «дипломатичній зраді», що приблизно відповідає «державній зраді» в кримінальних кодексах інших країн.
У Польщі за цей злочин загрожує ув’язнення терміном до десяти років.
Уряд Туска звинувачують у тому, що він припустився серйозних помилок у розслідуванні авіакатастрофи та був поступливим щодо Москви.
Як вважає Мацеревич, Туск не виконав своїх обов’язків та легковажно віддав Росії ініціативу в розслідуванні причин катастрофи.
Екс-прем’єр також зробив надто мало для повернення до Польщі уламків літака, яке обіцяв тодішній президент Росії Дмитро Медведєв.
Звинувачення стосується й недостатніх зусиль, яких Туск доклав щодо повернення бортових самописців. Уламки та самописці досі залишаються в Росії і та відмовляється їх повернути.
Після трагедії 2010 року польська урядова комісія дійшла схожого висновку, що й російська комісія: найімовірнішою причиною авіакатастрофи стало те, що пілоти президентського літака, попри густий туман, вирішили йти на посадку.
Зараз, однак, польські слідчі встановили нові обставини трагедії. За їхніми даними, літак почав розвалюватися в повітрі ще до зіткнення з наземними об’єктами.
Про це 10 квітня заявив голова підкомісії з розслідування авіакатастрофи Вацлав Берчинський в інтерв’ю польському телеканалу TVP.
За його словами, стара велика береза, яку, згідно з російською версією катастрофи, літак зачепив, iдучи на посадку в густому тумані, жодним чином не причетна до аварії.
Деякі уламки літака знайшли на значній відстані від цього дерева, додав він.
До речі, про нові обставини авіатрощі, які спливають лише тепер, в «Україні молодій» писав iще минулого року колишній народний депутат України Григорій Омельченко у серії статей, зокрема «Смоленський туман» (номер від 26.04.2016) та «Кремль-убивця» (номер від 05.05.2016).
Сліди теракту
Тепер обговорюють численні теорії катастрофи президентського літака, в тому числі й версію теракту. Польща також шукає сліди вибухівки у рештках літака Качинського.
Чинний польський уряд у лютому висловив підозру, що авіакатастрофа під Смоленськом не була нещасним випадком.
У березні Варшава змогла залучити союзника, який повинен допомогти повернути уламки, — аргентинця Луїса Морено Окампо.
До 2012 року він був прокурором Міжнародного кримінального суду в Гаазі.
Як пише польська газета «Дзеннік», Окампо бачить своє завдання «винятково як експерт та радник у контексті міжнародного права».
Він також хоче забезпечити «незалежну оцінку».
З 2015 року справу також розслідує урядова комісія. Вона потроху проводить ексгумацію тіл жертв авіакатастрофи та досліджує їх на наявність слідів вибухових речовин.
Згідно з висновками підкомісії польського міністерства національної оборони з розслідування причин смоленської авіакатастрофи, дуже багато даних свідчать про те, що 10 квітня 2010 року на борту Ту-154М стався вибух.
Позавчора у Військовій технічній академії у Варшаві під час засідання підкомісії було представлено результати слідства.
Презентація розпочалася з демонстрації фільму, в якому було зображено реконструкцію трагічного рейсу.
Серед численних експертиз підкомісія провела також аналіз, що стосувався розташування і стану тіл жертв катастрофи.
Підкомісія дійшла висновку, що серед уламків літака було виявлено щонайменше чотири тіла загиблих, що мають ознаки впливу високої температури.
Як сказано у фільмі, цих слідів не можна пояснити пожежею, яка сталася на землі вже після авіакатастрофи.
Як було сказано під час показу фільму, тіла було відкинуто мінімум на кільканадцять метрів уперед у порівнянні з зонами, де мала місце пожежа.
Три тіла мали опіки другого і третього ступенів. Четверте тіло мало рану із обвугленням.
Три особи, чиї тіла знайдено серед руїн, були пасажирами літака, а ще одна — членом екіпажу.
Підкомісія все ще працює над з’ясуванням кількості тіл, що мали сліди впливу високої температури, серед знайдених поза зонами пожежі на землі.
Все це вказує на вибух на борту літака термобаричного вибухового пристрою великої ударної сили.
«Лише тепер наближаємося до правди про катастрофу»
Учора колишній міністр закордонних справ в уряді Туска Радослав Сікорський надав свідчення в іншій справі.
В ній ідеться про можливе невиконання польськими дипломатами своїх обов’язків у зв’язку зі смоленською авіакатастрофою.
Крім того, польські високопосадовці зараз звинувачують російських авіадиспетчерів у тому, що вони начебто навмисне «заманили» польський літак у туман iз лихими намірами.
Мотивом, за цією логікою, було знищення Леха Качинського, який завжди був критиком тодішнього прем’єра, а тепер президента Росії Володимира Путіна.
Раніше завдяки запису радіоповідомлень стало відомо, що двом авіадиспетчерам на лісовому аеродромі під Смоленськом, який рідко використовувався, безнадійно бракувало компетентності.
Вони намагалися по телефону отримати пораду від керівництва й урешті-решт вирішили дати президентському літакові дозвіл на посадку в умовах густого туману — замість того, щоб закрити аеродром.
Тепер же звучать звинувачення, що вони «навмисне» діяли помилково.
Враховуючи той факт, що сім років після авіакатастрофи уламки польського літака надалі залишаються на території Росії, і Москва відмовляється їх віддати, аргументуючи це своїм слідством, Польща планує звернутися з позовом проти Росії до Міжнародного суду в Гаазі.
Онук загиблої в катастрофі легенди польської «Солідарності» Анни Валєнтинович Пйотр Валентинович наголошує, що тільки тепер поляки стали наближатися до правди про катастрофу:
«Ми рішуче наблизилися до правди, бо ми взагалі почали з’ясовувати причини цієї катастрофи, попередні дії були лише імітацією. Насправді від нас приховували все те, що могло якимось чином похитнути встановлений ізверху наратив, який нав’язала Росія, і що також активно намагалася підтримати комісія Єжи Міллера. Нам говорили, що не існує записів із камер з аеропорту, що немає фотографій, окрім тих, які надали нам росіяни, тепер виявилося, що є і аудіозаписи, і фотографії. Задля приховання правди про ці події залучено дуже багато осіб».
Осмислення Смоленська досі розділяє Польщу.
Цю подію використовують також у внутрішній політиці: покладаючи провину на ту чи іншу сторону, партія «ПіС», яка нині перебуває при владі, хоче надати трагічній події політичного мотиву.
Це ставить авіакатастрофу в ряд попередніх національних трагедій, як-от Катинський розстріл.
Дата 10 квітня 2010 року ділить новітню історію Польщі на період «до» і «після» катастрофи, оскільки жодна з європейських країн в один момент не втратила так, як Польща, президента, високопосадовців уряду, парламенту, збройних сил і духовенства.
Депутат польського Сейму Корнель Моравєцький зазначає, що дуже хотів би, аби ця велика трагедія дала Польщі силу:
«На мій погляд, помилки, порушення були й польською, й російською сторонами. Але ми повинні вийти з цього нещастя і ні в якому разі не ділити суспільство, бо на цьому виграють інші, а ми втрачаємо. Нам треба шукати правду, я дуже радію, що комісія активно працює вже півтора року. Націю не можна годувати нещастям, бо це її затруює. Нині ми послаблені, а це дозволяє росіянам нас розігрувати. Тому наше основне завдання — дійти згоди».
