Дума про порох
Коли розпинався
пролаза в обітницях тронних,
то порох займистий
у діжці байок вибухав,
де швидко лукавець
спровадив чужого барона
і брязкав намистом
бажань, мов химерами справ.
Але на престолі
став порох ураз пилюгою,
немов на догоду
баронові ницих заброд.
Бо задля роздольних
небес особистого крою
жебрачив господар
побіля заморських господ.
І гинуло військо,
що здатне межу боронити,
бо саме наказу
забракло на мертвих горбах.
Тож гнівом сповився
народний терпець у зеніті,
а заспів козацький
бринів на воскреслих вітрах.
Владислав СТОЛЬНИКОВ
Київ