Як ви, братці, не сідайте...

10.02.2016

Перші намітки розколу всередині партійно-правлячої команди політичної колиски Президента й спікера повилазили на поверхню ще під час місцевих виборів. Зшито ж бо білими нитками по чорному. Однак спочатку то були підпільні стусани. Скажімо, на одній з основних магістралей обласного центру — вулиці Пирогова — у першій половині дня з’являлись агітки БПП, а вже ближче до вечора на цих же місцях замість них висіли листівки за ВЄС («Вінницьку європейську стратегію») Гройсмана. Публічно завісу кризи стосунків, котрі наразі дійсно з дуже великою натяжкою назвеш справжнім симбіозом та взаємною симпатією, між двома політсилами — місцевим осередком БПП «Солідарність» та ВЄС — відкрило невдоволення кураторів обласного осередку БПП, що до міської ради Вінниці довелось іти лише під євробрендом Гройсмана. Можливо, саме через те до Вінницької райради два провладні фронти пішли під логотипом БПП. Однак із 11 депутатів, котрі пройшли під президентською вивіскою, наразі фракцію гаранта створили лише 7 чоловік.

Нові ікони політстилю

Ще одним із досить показових моментів є скандал, що досяг загальнодержавного рівня, щодо незрозумілої долі грантових коштів на пілотний проект з допомоги адаптації бізнесу переселенців. Показово, що голова ОДА, колишній заступник мера Вінниці Гройсмана, Валерій Коровій особливо з цього приводу коментарів не роздає, так, ніби самоусунувся. За все «віддувається» його перший заступник, голова обласного осередку БПП Андрій Гижко. Однак чи лише через те, що першій особі не «комільфо» світитись у цій заплутаній історії із закордонними коштами? А, може, тому, насправді, що креатурі Гройсмана — Валерію Коровію відведена скромніша роль?

Останнім часом відчуття дистанціювання команди Гройсмана від команди Порошенка почало загострюватись. Особливо після демонстрації дружніх стосунків основних «держателів спікерських політичних акцій» обласного центру з «американським проектом» в Україні — Міхеїлом Саакашвілі. Сюди ж віднесемо й виведення у відкритий інформаційний простір командою, що працює виключно на імідж спікера Гройсмана, гострої критики не дуже популярних у народі, але наближених до Порошенка, наприклад, голови Нацбанку Валерії Гонтаревої, «сірого кардинала» з оточення Президента Ігоря Кононенка та інших...

Володимир Борисович — звісно, стратег. «УМ» уже писала, що йому вдалось завести в тінь політичної гри третій в області центр впливу на Порошенка — нинішніх нардепів й колишніх голів ОДА та облради Олександра Домбровського та Григорія Заболотного. Відтак тепер приціл лише на висоти власної конструкції, без рівнозначних сателітів та супутників. Відомо, що у Вінниці антикорупційні хвилі Саакашвілі здійснюватимуться і за участі хитросплетінь Голови ВР. Уже й перші прецеденти були. Нещодавно в «Прозорому офісі» Вінницької міськради стався скандал. Мер Вінниці Сергій Моргунов звільнив чиновника, котрого впіймали на хабарі. І вразило не стільки саме звільнення, як масштаб розголосу вчинку нинішнього вінницького градоначальника. Однак, не полишають сумніви: це реальна боротьба з корупцією чи ефектні інформаційні приводи?

Ще одне яйце в гнізді УКРОПу

Відтак президентство Порошенка й спікерство Гройсмана стало справжнім викликом для провладних політсил та громадських рухів. Але помилково було б вважати, що ці нові рухи живучі лише на Вінниччині. Входження у спікерські проекти декотрих місцевих майданних політичних активістів, зрошення рясним позитивом гройсманівськими політтехнологами Коломойського УКРОПу, причому не прямих членів партії, а із когорти супутників — депутатів ВР Берези, Парасюка..., наявність у списках партії Коломойського на останніх виборах до обласної Ради місцевих тіньових гравців з оточення спікера парламенту — це ще одне підтвердження нових, на порядок вирослих (а злі язики стверджують, президентських) амбіцій Володимира Борисовича.

Зважаючи на те, що минулий рік основні прибутки батьківщинi УКРОПу — індустріальній Дніпропетровщині — принесла аграрна галузь, то на Вінниччині сам Бог велів пильно стежити за входженням потужних інвесторів, адже це важливо, аби свої люди зв’язували можливі шалені фінансові потоки нових і оновлених аграрних бізнес-проектів. Тим більше, що увага УКРОПу до вотчини не дитяча. Боротьба за електорат виважена й стратегічно продумана. Ну не дарма ж укропівці проігнорували сесію голосування за БППшного голову облради.

Проте, «як ви, братці, не сідайте», а у Вінниці, як і в усій Україні, накопичується потрібна маса для подальших змін у всіх площинах. І вони — ці реальні, а не призначені реформатори, не у нинішніх владних кабінетах, не в числі зв’язкових бізнесового чиновницького даху. Вони визрівають усередині суспільства.