Не укладав угод з власною совістю. Ренесансна чистота художника-шістдесятника Георгія Якутовича
Видатний художник, графік Георгій Якутович 60 років тому здійснив свою мрію – проілюстрував повість Михайла Коцюбинського «Тіні забутих предків». >>
Стрічка «Коли тобі 17» відомого француза Андре Тешіне побореться за основні фестивальні призи.
Звичайно, у конкурсній програмі традиційно присутні і фільми поза конкурсом. До прикладу, картина «Чирак» відомого американського режисера Спайка Лі. Назва картини походить від iмення південної частини Чикаго, кримінальної столиці США. Використано мотиви комедії «Лісістрата» — жінки на знак протесту проти кривавих бійок оголошують секс-страйк...
Або франко-бельгійська «Новини з планети Марс» Домініка Молля, який узагалі-то є німцем, одначе часто працює у Франції. Марс — це насправді прізвище головного героя стрічки, який потрапляє у надскладні життєві ситуації. Судячи за анотацією — «чорна комедія».
А от стрічка «Коли тобі 17» відомого француза Андре Тешіне (на Берлінале він уже далеко не вперше) побореться за основні фестивальні призи. Судячи з усього, iдеться про особливості юнацького переживання світу і складні стосунки двох.
Так само в конкурсі фільм «24 тижні» 32-річної німкені Анни Зохри Беррахед. Це друга картина режисера. Головна героїня вагітна і дізнається про те, що її майбутня дитина народиться хворою. Що робити? Жінка починає розуміти, що відповідь на це запитання ніхто не дасть, окрім неї самої...
Фільм «Самотужки в Берліні» режисера Вінсента Переса, спільного виробництва Німеччини, Франції, Великої Британії, повертає нас у 1940 рік. Гітлерівська пропаганда святкує перемогу над Францією, одначе у простій німецькій сім’ї трагедія — їхній син загинув. І вони кидають виклик гітлерівському режиму.
Словом, доволі цікава й різноманітна програма стрічок, в якій — і це властиво цьому фестивалю — незрідка акцент на соціальних та політичних проблемах.
Директор Берлінале Дітер Косслік у своїй статті «Принцип шести очей» (Tagesspiegel, 6 грудня 2015) заявив про те, що фестиваль підтримує біженців із Ближнього Сходу. Політики, ті, хто торгує зброєю і брязкає нею, фондові біржеві гравці — себто ті, хто й спричинив нинішню кризу і спровокував людей полишати свої домівки, тепер демонструють зневагу до біженців. Одначе Берлінський фестиваль ніколи не погодиться на таке ставлення і таку мораль. Надто добре він, фестиваль, пам’ятає, що він сам започаткований в часи повоєнної кризи, а саме 1951 року. Так само добре він пам’ятає про внесок іноземців у розбудову фестивальної конструкції та кінофестивального руху в цілому.
«У кіно принцип шести очей,— пише Косслік,— є чимось природним. Ми дивимось через екран, ніби через вікно, на інші світи. Понад 20 тисяч учасників із 130 країн приїздять до Берліна на фестиваль, понад півмільйона любителiв кіно приходять до фестивальних кінозалів. Мирне співіснування людей різних країн — це є нашою постійною практикою упродовж 65 років. Хоча ми розуміємо, що досягнути чогось подібного за межами ілюзійного простору важче, а все ж легше спілкуватися, наводити мости через культуру, ніж через економіку — адже у сфері останньої зазвичай більше думають про прибуток, а не про комунікацію».
Далі більше — мудрий пан Дітер заявляє, що «біженці можуть допомогти нам здійснити колосальний експеримент із соціальної терпимості». І взагалі, «на мій погляд, зіштовхування цивілізацій — це реальна причина, чому Берлінале має таку казкову ауру». Тобто фестиваль обертає проблеми на користь їх розв’язання, перетворюючись на майданчик, де прагнуть знайти точки зіткнення. Хоча у світі є люди, яким, виходить так, усі ці проблеми на користь — багаті світу цього. «До речі,— пише Косслік, — я не розумію багатих. Їхнi безглузді прибутки сприяють розпалюванню проблем: наприклад голоду і терору в Нігерії чи масовому нищенню навколишнього середовища, викликаного добуванням нафтоносних пісків в Арктиці». Те саме можна сказати і про наших напівбожевільних багатіїв — їхнi апетити навіть війна не гальмує.
Берлінале-2016 чимало уваги віддасть проблемі біженців. Кінематографістам запропонують платформу для вивчення соціальних проблем. Налагоджуються контакти з організаціями біженців. Самим біженцям запропонують безплатнi квитки на фестивальні покази тощо.
От яка моральна планка цього фестивалю. Знімаю капелюх, пане Косслік. Віват, Berlinale!
Видатний художник, графік Георгій Якутович 60 років тому здійснив свою мрію – проілюстрував повість Михайла Коцюбинського «Тіні забутих предків». >>
У Києві наприкінці травня Національний академічний драматичний театр імені Лесі Українки представив прем’єру вистави «1111. Театр Лесі та Курбаса»» у постановці Андріюса Дарели — сценічного осмислення історії українського мистецького покоління 1920–1930-х років. >>
Уперше почув ім’я критика Ігоря Котика п’ятнадцять років тому – воно опинилося в центрі скандалу, вчиненого «літературними патріотами». >>
У Києві, у Національному музеї мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків, триває виставка, присвячена 280-й річниці від дня народження іспанського художника Франсіско Гої, яка складається з серії гравюр «Диспаратес» (Los Disparates). >>
У нашій країні дедалі більше уваги приділяють створенню безбар’єрного середовища. >>
Книжка Володимира та Сергія Кампо «Юрій Бадзьо: Філософія антиімперського/антифашистського спротиву України» (Ужгород: Карпати, 2024) фігурувала у тогорічному рейтингу всередині номінаційного списку рубрики «політологія/соціологія/культурологія». >>