Стоп-кадр. Шістдесятники

Щоп’ятниці, до 19 лютого, у рамках виставки «Мистецтво українських шістдесятників. Можливість музею» у Національному художньому музеї України відбувається демонстрація фільмів. Серію показів «Сім коротких зустрічей: Кінематографічне несвідоме 60-х» організовує Центр Довженка.

Цей проект Центру спрямований на продовження інтенції виставки демонструвати твори мистецтва шістдесятників і доповнення інсталяції музею. Програма «Сім коротких зустрічей» звертає увагу на репрезентацію течій і настроїв мистецтва шістдесятників у кіно. Кожна з семи зустрічей у рамках циклу концентрує увагу на різних, здебільшого неканонічних, жанрах та характерах мистецтва 1960-х. Тематично та жанрово зустрічі просотані різнорідними кінематографічними творами: це музика, анімація, урбанізм, моральні конфлікти шістдесятників, визначні особистості епохи.

Уже відбувся третій показ. Він занурив глядачів у анімаційний світ найбільш промовистих мультфільмів 60-х років. Перші українські анімаційні роботи були створені ще в 1920-30-х роках В’ячеславом Левандовським та Іполітом Лазарчуком. Утім цей жанр став по-справжньому на ноги в 60-х роках, після того як стараннями Лазарчука в 1959 році був створений цех художньої мультиплікації на Київнаукфільмі.

На кінопоказі демонструвався перший мультфільм цеху — «Пригоди перця», який створювався протягом двох років за сюжетами відомого гумористичного журналу. Анімаційний 20-хвилинний фільм Ірини Гурвич та Іполіта Лазарчука «познайомився» з українським глядачем 1961 року. У той час, окрім самого Лазарчука, на студію прийшли працювати такі ентузіасти-новатори, як Євген Сивокінь, Ірина Гурвич, Єфрем Пружанський, Володимир Дахно, Володимир Гончаров, Давид Черкаський. Саме вони сформували стиль і пластичну мову української анімації, в якій були помітні впливи тогочасної східноєвропейської карикатури, західної анімації, а також українського фольклору.

Пропонували глядачам і короткі мультфільми «Мишко + Машка» Іполіта Лазарчука, «Як козаки куліш варили» Володимира Дахна, а також мультфільм Володимира Гончарова, який має дві назви «Демагог» та «Діалог». Можна було побачити і фільми вчителя цілої плеяди аніматорів, зокрема найбільш відомого сучасного українського мультиплікатора Степана Коваля, який у 2003 році році отримав у Берліні «Срібного ведмедя» за стрічку «Йшов трамвай 9-й номер». У музеї демонструвалися його мультфільми «Людина, яка вміла літати» та «Казка про доброго носорога».

Переглядаючи кінострічки, варто звертати увагу і на музичне оформлення, адже українська мультиплікація 60-х років стала легальним полем діяльності для авангардних композиторів. Віталій Годзяцький і Мирослав Скорик написали музику до мінімалістичної збірки дебютів 1968 року «Камінь на дорозі», також представленої в рамках проекту. А Леонід Грабовський створив неймовірний звуковий супровід до екранізації фантастичного оповідання Герберта Уелса «Людина, яка вміла творити дива». Цей мультфільм 1969 року Єфрема Пружанського теж впродовж десяти хвилин дарував насолоду глядачам у Національному художньому музеї України.

Режисери-мультиплікатори 60-х років уже минулого століття намагалися експериментувати, прагнули створити щось цілком нове. Євген Сивокінь писав: «Ми в той час були дуже революційно налаштовані і вважали, що Дісней — це архаїка і його треба скинути з пароплава історії (проте водночас ретельно вивчали його технологію, його майстерність). Нас приваблювала західноєвропейська анімація, яка в той час була на піднесенні і переживала справжній бум. Далеке відлуння цього буму доходило й до нас і надихало на революційні експерименти з формою».