На виставках клубу «Черкаська фіалочка» допоможуть не тільки вибрати квітку, а й навчать за нею доглядати.
«А розпочалося все з примх вагітної жінки», — розповідає «УМ» жителька Черкас Юлія Гриценко, котра й стала засновницею клубу квіткарів «Черкаська фіалочка». «Заявила чоловікові Анатолію, мовляв, хочу фіалочку. Чоловік купив. Я йому згодом: хочу ще фіалочку! На тобі ще. І так надарував їх два десятки», — пригадує події семирічної давнини Юлія. Чоловік навіть запропонував: якщо тобі так подобається ця квітка і в тебе виходить її вирощувати, то чому б не спробувати зайнятися цією справою ґрунтовно — зробити розведення фіалок своєю новою професією.
Пані Юлія — хімік за фахом, до декретної відпустки працювала на черкаському заводі «Азот», та до пропозиції чоловіка прислухалася. Втім спочатку повсякчас ловила себе на думці: а чи користуватимуться попитом її фіалки? Коли ж дізналася статистику, що третина черкащанок любить споглядати на кухні вазон із фіалкою, сумніви геть розвіялися. І за два наступні роки вона зібрала у своїй фіалковій колекції близько 400 сортів цієї красивої квітки.
«Стелажі з вазонами в нашому будинку тоді стояли всюди, квітами були заставлені всі підвіконня. Так прийшла ідея відкрити магазин «Фіалка», — веде далі Юлія Гриценко. Тепер, каже вона, усі любителі фіалок не лише з Черкас, а й з області знають його, бо він один такий в обласному центрі. Особливо багато відвідувачів напередодні жіночого свята — 8 Березня. Тоді біля прилавка збирається цілий натовп чоловіків.
Юлія Гриценко каже, що любов до квітів у неї від бабусі. Скільки себе пам’ятає, у їхньому дворі з весни до пізньої осені цвіли квіти. Найрізноманітніші. А в хаті було багато кімнатних рослин. Серед тієї краси вона й зростала.
«Просто радіє душа, коли посадиш квітку і бачиш, як вона зацвітає. Для мене це стимул для подальшої роботи, — зізнається жінка. — А коли починають розквітати нові сорти фіалок, виплекані твоїми руками, то виникає непереборне бажання підійти до квітки, розгорнути її пелюстки й подивитися, як народжується та краса».
«Ще два роки тому у світі існувало 18 тисяч сортів фіалки, і щороку їх додається ще майже по тисячі. Селекціонер, виводячи свою фіалку в люди, дає їй ім’я. Інколи дуже дотепне: «Щоб я так жив!», «Люба теща», — усміхається пані Юлія.
Вона переконана: Україна може пишатися тим, що в нашій державі найбільше у світі селекціонерів-любителів, які виводять нові сорти фіалок. А щоб «народилася» така квітка-красуня, каже пані Юлія, треба добре знати генетику «її мами, татка і навіть бабусі та дідуся». Серед відомих селекціонерів вона називає Наталю Козак з Одеси та Олену Ребецьку з Вінниці, у яких можна придбати нові сорти.
Вона каже, що організувати клуб «Черкаська фіалочка» вирішила не випадково. Оскільки чимало покупців фіалок не вміють за ними правильно доглядати (і нерідко через це квітка гине), вона запропонувала зібратися гуртом у її магазині та поділитися досвідом.
Як з’ясувалося, в кожного любителя фіалок був свій спосіб вирощування. Та розмова виявилася цікавою, корисною не тільки на першому зібранні, а й на наступних, коли група шанувальників квітки, завдяки розголосу через друзів-знайомих, відчутно зросла. Так з’явилася думка створити клуб «Черкаська фіалочка». «Наша мета — втілювати красу в життя», — пояснює Юлія.
«Я завжди кажу покупцям: якщо вам цікавий процес, то беріть листочок, будете спостерігати, як розвивається коренева система та ростуть «дітки». А якщо треба результат, то раджу брати молоденький кущик, і за три чотири місяці він зацвіте», — каже Юлія Гриценко.
«У «Черкаській фіалці» ми одержуємо відповіді на ті запитання, які нас цікавлять», — додає інша учасниця цього клубу Тамара Биченко. Жінка розповідає, що спочатку фіалками займалася її мама. А коли в 1992 році її не стало, пані Тамара не змогла кинути напризволяще 36 глиняних вазонів і привезла їх з іншого міста в Черкаси. Відтоді не зраджує своєму хобі і вважає його стимулом для активного життя. Твердо переконана, що подолати важку недугу їй допомогли фіалки. Буває, зізнається, почуваєшся зовсім зле, а до фіалок встанеш, позаглядаєш до них, полюбуєшся і настрій та самопочуття покращуються.
Тож у квартирі жінки — завжди літо. На підвіконнях розмаїття фарб — сині, фіолетові, білі, рожеві, бузкові… Своїх квітів пані Тамара ніколи не шкодує і любить дарувати іншим. Каже, її сусідка на першому поверсі вже кілька років береже таку квітку і при зустрічі завше розповідає, як вона гарно цвіте. А інші сусіди нерідко просять провести екскурсію домашньою оранжереєю, щоб помилуватися фіалками. «Мої домашні жартують, мовляв, у тебе один син, один онук, а фіалки — це третя дитина», — щиро усміхається Тамара Биченко. І радить жінкам, які вийшли на пенсію або не працюють, внести у своє життя справжню гармонію — зайнятися вирощуванням фіалок. Бо хіба не диво, коли ти спостерігаєш, як зi звичайного листочка фіалки проростає корінець, як потім від нього сходять паростки і згодом зацвітає квітка. За її словами, члени клубу «Черкаська фіалочка» не лише вирощують фіалки та розповсюджують їх, а й відвідують виставки в інших містах та кілька разів на рік проводять власні в Черкасах.
«Після останньої київської виставки в моїй зеленій колекції вже до тисячі сортів фіалок зібралося», — хвалиться Юлія Гриценко. І додає: в Черкасах на їхніх виставках завжди людно. Бо тут можна придбати вазони з квіткою того кольору, яка сподобається, або купити розсаду і власноруч виростити фіалку.
Черкащанка Тамара Чуб, котра була на останній такій виставці фіалок, зазначає, що раніше захоплювалася іншими домашніми квітами, а тепер віддала перевагу лише фіалці. «Вони в мене вдома — по всіх підвіконнях, 138 вазонів, 60 сортів. Мені найбільше до вподоби п’ятипелюсткові», — розповідає пані Тамара.
Ціна вазона на виставці залежить від сорту фіалки і стартує від 70 гривень. А листочок можна купити й за 10-15 гривень. Хоча за один листок нових сортів самі члени клубу «Черкаська фіалка» не шкодують 100 або й 250 гривень. «Це сорти 2016 року, вони є тільки у селекціонерів, тому й ціна висока», — пояснює Юлія Гриценко.
Любов до квітів, говорить вона, передалася і її донечці Катрусі, яку вона носила під серцем, коли почала колекціонувати фіалки. Тож усе в цьому житті, наголошує, справді не випадково. Юлія пригадує випадок, коли донечці було п’ять років і вона попросила дозволу «вибрати собі квіточку, щоб вона була тільки моя!».
«Дитина ходила біля вазонів, вибирала-вибирала і взяла до рук рожеву фіалку з біленьким кантиком, яка називається «Катруся». Стояло сто штук вазонів і вона вибрала саме той, з яким мають одне ім’я!» — дивується Юлія Гриценко. Жінка переконана, то був добрий знак для неї особисто, що вона на правильному шляху.
Якщо ви придбали листочок фіалки і хочете його укорінити, то спочатку зріжте навскоси його стебло, залишивши біля самого листка пару сантиметрів. Дайте 5-10 хвилин, аби зріз підсохнув, а потім помістіть у воду кімнатної температури, обов’язково перекип’ячену. Тільки з’являться корінчики, висаджуйте у вазон. Краще не вертикально, а навскоси. Бо чим більша поверхня листочка, тим більше він «ловитиме» сонечко, відтак швидше підуть «дітки». Саджайте в ґрунт не глибше одного сантиметра і зробіть для рослинки «тепличку». Для цього накрийте вазон пакетом, проколовши у ньому дірочки для виходу конденсату. Коли від листочка відходять «дітки», яких може бути від одного і до десяти, висаджуйте їх в окремі стаканчики, бо, як наголошує Юлія Гриценко, «в кожного повинна бути своя хата». В середньому від посадки листочка і до появи розетки проходить від 9 місяців і до року. Не треба залюблювати фіалку, пояснює пані Юлія. Якщо зранку полили, а потім бачите, що ґрунт сухий, не беріться за воду. Бо підсохло лише зверху. Важливо не забувати підгодовувати квітку. Втім не треба фіалку поливати чаєм, молоком, юшкою з-під риби чи м’яса, як це інколи радять «бабусині секрети». Рослина забирає з ґрунту поживні речовини за три місяці, тож двічі на місяць треба підгодувати фіалку мінеральним добривом.
Іде другий десяток літ, як немає з нами дорогої для мене людини — Євдокименко Ірини Пилипівни, матері моєї дружини, а по-простому — тещі (або, як прийнято в англійців, mother-in-law, «мами за законом»). Народилася вона у 1910 році. >>
30-річний черкащанин Олексій Ганшин ніколи не мав автомобіля і навіть не хоче його купувати. Бо в нього є веломобіль. Олексій не просто любить на ньому подорожувати, він власноруч будує ще й лежачі велосипеди. У планах народного умільця — власна велосипедна фірма на зразок тих, що працюють у Європі. >>
Сьогодні — 9 днів, як пішов із життя Ігор Калашник, політик, громадський діяч Черкащини, доктор економічних наук, заслужений будівельник України, лауреат загальноукраїнського рейтингу професійних досягнень «Лідер України», депутат Черкаської міської ради кількох скликань і багаторічний друг нашої газети. Йому було лише 55 років. Раптова і трагічна смерть шокувала всіх, хто знав Ігоря Миколайовича. >>
Ще жоден художник тему сучасної українсько-російської війни досі не втілював настільки масштабно, як 53-річний художник iз Дніпропетровська Сергій Чайка. Його нова картина вражає грандіозністю, насиченістю образів українських героїв, серед яких у центрі постає Надія Савченко. >>
Звістка про те, що Василю Пилці з Кривого Рогу замовили портрет короля Кувейту, нещодавно була розповсюджена багатьма ЗМІ як неабияка сенсація. Особливої ж пікантності додавало те, що українському майстру гравюри на склі за таку роботу ніби мають заплатити гонорар у сумі річного бюджету України. >>
Більше 30 років поспіль українська народна пісня допомагає черкаській родині Карпенків на їхньому життєвому шляху. Саме пісню та музику Ніна Петрівна i Володимир Михайлович називають тим джерелом натхнення, яке підтримує, дає сили і дарує настрій. І тоді як добре на душі, і тоді як важко. >>
