Діти, куди ж вас подіти?

30.09.2004
Діти, куди ж вас подіти?

Таку школу не закривати, а берегти треба, кажуть дружини прикордонників. (Фото автора.)

      Позакласний урок для усієї Черкащини на тему небайдужості, згуртованості й захисту власних інтересів продемонстрували недавно дружини прикордонників Оршанецького навчального прикордонного центру, який міститься неподалік Черкас: жінки зуміли захистити від закриття місцеву школу. До речі, тільки з вересня минулого року в Черкаській області було закрито 12 шкіл. Цього року така доля чекала ще і школу-садочок №36, в якій навчаються діти прикордонників.  1 вересня школа залишилася без першого класу: його просто не набирали. Хоча першокласників, за підрахунками жінок офіцерів, у сім’ях прикордонників наразі є 17 осіб — довелося дітлахів відправляти за наукою до обласного центру.

      Історія самого навчального центру, який успішно готує до служби на заставах молодих вояків, нараховує вже 12 років. Разом iз будівництвом казарм, житлових будинків у 1996 році там було зведено ще й дев’ятирічну школу, і для родин військових це стало подією. Тільки тоді ніхто й подумати не міг, що вже незабаром у школі почнуть зникати класи — рік тому на «першовересневій» лінійці батькам оголосили, що 9 клас... закривається. І тим довелося терміново прилаштовувати своїх дітей у школи Черкас. Ще через чотири дні в цій школі було закрито вже й 5-7 класи. Ті діти теж подалися по науку до обласного центру.

      Звісно, такий поворот подій сім’ї офіцерів не влаштовував зовсім. Якщо нині у школі-садочку навчаються тільки другокласники, третьокласники та невеличка група дошкільнят, розмірковували батьки, то вже незабаром, якщо все піде такими шаленими темпами, від школи у їхньому містечку нічого не залишиться. Тому батьки й створили  ініціативну групу з її порятунку.  Про все це 56 дружин офіцерів та прапорщиків Оршанецького навчального прикордонного центру й написали у листі, сповненому болю та обурення.  Адресований він у кілька інстанцій, у тому числі Прем’єр-міністру, меру Черкас, начальнику міського управління освіти, командиру навчального прикордонного загону та голові жіночої ради. Доведені до відчаю тим, що у містечку на їхніх очах розвалюється школа-дитсадок, жінки звинувачують у всьому директора цієї школи Лідію Єпіфанову: «Через відсутність досвіду адміністративної роботи та неорганізованість директора, 1-й клас було не набрано. Напередодні навчального року не було відоме прізвище  вчителя 1-го класу, існувала невизначеність стосовно того, буде далі працювати школа чи ні. Тому батьки змушені були прилаштовувати своїх першокласників у черкаських школах».

      «Початкова школа, — йдеться далі у листі, — на території військового містечка нам потрібна    як повітря. Адже діти у віці 6 —10 років самостійно не можуть діставатися до Черкас, за 20 кілометрів. Батьків дуже турбує й те, що маршрутний мікроавтобус №114 проходить через обласний туберкульозний диспансер,  а це значить, що ним їздять  люди з відкритою формою цієї хвороби й чимало тих, хто повернувся з місць не дуже віддалених. За життя малих дітей ніхто відповідальності не несе. В армії немає слова «не хочу», пишуть жінки, в армії є слово «треба». І наші чоловіки, не зважаючи ні на що, у вихідні та свята, несуть службу. Ми не просимо для себе якихось надмірностей, ми клопочемося про збереження на території нашого містечка школи-садочка».

      Цій темі й були присвячені батьківські збори в Оршанецькій школі, участь у яких взяли працівники  управління освіти Черкаського міськвиконкому на чолі з начальником Анатолієм Депутатом. Розмова була гарячою й продовжувалася майже 2 години. 

      «Ця школа існує з 1996 року. Ми навіть давали сюди додаткові штатні одиниці — кухаря, завгоспа, медсестри, бібліотекаря, секретаря. Сьогодні у вашій школі є другий і третій класи, в яких, відповідно, 8 та 11 дітей. Окрім цього, в дитячий садок ходить шість діток. I на таку кількість дітей у школі 16 співробітників», — пояснювала батькам спеціаліст міського управління освіти Тетяна Саєнко. За її словами, навчання одного школяра у черкаських школах  обходиться бюджету в 662 гривні, а навчання учня в Оршанецькій виливається тепер уже у 3500 гривень. І про проблеми школи у військовому містечку йшлося ще весною. Тоді, казала на зборах пані Тетяна, працівники управління освіти порушували питання про те, щоб батьківський комітет, жіноча рада попрацювали й у класи зібрали не по 7 дітей. На що із залу заперечували: то у нас же було 17 першокласників, гляньте, ось список!

      «Я у цьому містечку живу 13 років, i питання про виділення транспорту стоїть тут постійно. Сьогодні бензину немає, завтра грошей, післязавтра ще чогось... А потім відповідають: ми не зобов’язані возити ваших дітей. Є маршрутне таксі. Чому наші діти нікому не потрібні? Чому, ми ж усі батьки, це ж бумерангом повернеться! Вони ж маленькі! У нас багато є бажаючих ходити не лише у школу, а й у дитячий садок. Директор повинна була організувати набір дітей до 1-го класу, а її не було на місці. У нас є діти, у нас є добротне приміщення школи, у нас просто директор не на своєму місці», — говорила на зборах голова батьківського комітету школи Олена Чазова, висловлюючи думку всіх батьків.

      І все-таки батьки домоглися свого: начальник міського управління освіти Анатолій Депутат повідомив розгніваним людям, що  школу не буде ліквідовано, її просто реорганізують. «Це питання, — сказав пан  Анатолій, — уже пройшло розгляд у комісіях Черкаської міської ради, й найближчим часом  документи будуть надані на розгляд сесії. Це означає, що номер школи буде змінено, вона стане філією черкаської школи №12, і на її базі залишаються 2 та 3 класи, які є наразі. Але не виключено, що буде й 1-й клас, якщо батьки подадуть такі заяви,  треба лише попрацювати, щоб першокласники повернулися із черкаських шкіл».

      Варто подумати й про економію коштів, і тут свою допомогу могла б надати військова частина, наприклад з охорони школи. Повідомив Анатолій Депутат i про те, що директора Оршанецької школи переводять на роботу до Черкас, за місцем її проживання. Виконувати її обов’язки тимчасово буде педагог школи Оксана Падалко.

      «Я вважаю, що рішення прийняте правильне. Ми знаємо, що на нашу школу дійсно йдуть великі кошти, але якщо піде так, як обіцяє нам Черкаське міське управління освіти, то це всіх влаштує. Адже в нас у містечку близько 300 дітей», — підсумовує голова батьківського комітету Оршанецької школи  Олена Чазова.

  • За що воюємо на Донбасі?

    У Станично-Луганському районі Луганської області, більша частина якої підпорядкована Україні, із 24 середніх шкіл усього дві школи є українськомовними. Одна з таких шкіл — Чугинська загальноосвітня І — ІІІ ступенів, де впродовж 15 останніх років навчання здійснюється винятково державною мовою. >>

  • «Ми розробили тести, здатні розпізнати справжнього вчителя»

    Останнім часом в iнтернеті з’явилися повідомлення про суперечності та недоліки, що нібито притаманні визнаному лідеру педагогічної освіти України Національному педагогічному університету імені М. П. Драгоманова, помилки, допущені його керівництвом тощо. Складається враження, що «хтось» прагне системної дискредитації вишу. >>

  • Майбутнє пам’яті

    Якою була б сьогодні Україна, якби 25 років тому на полицях наших книгарень з’явилися сотні видань про українську історію і культуру — для дітей і дорослих? А школи отримали б новенькі комплекти репродукцій картин видатних українських художників на історичну тематику, портрети знаних постатей, краєвиди природних перлин України? >>

  • «ХНУРЕреволюція»

    Міністерський аудит виявив у Харківському національному університеті радіоелектроніки багатомільйонні розтрати, у результаті чого одразу три проректори позбулися своїх посад. Але, незважаючи на сенсаційність цього повідомлення, його важко назвати фінальним акордом війни, що триває у цьому ВНЗ з осені минулого року. >>

  • Луцький уже йде на посадку?

    Максим Луцький та весь екіпаж колишніх керівників Національного авіаційного університету чекає для себе «льотної погоди». Екс-депутат ВР від Партії регіонів, екс-голова Солом’янської райдержадміністрації Києва, екс-проректор НАУ, близький товариш сановитих утікачів Дмитра Табачника та Рената Кузьміна, Луцький прагне позбутися хоча б одного «екс» — разом із чотирма колегами з керівної верхівки НАУ, звільненими в.о. ректора університету через незаконне призначення та заключення контрактів екс-ректором Миколою Куликом з перевищенням службових повноважень. >>

  • Усе почалося з Брейгеля...

    Не кожна школа може похвалитися багаторічною історією. Столична Предславинська гімназія №56 функціонує в ошатному приміщенні колись міського училища для однорічного навчання грамоти дітей малозабезпечених киян, ухвалу про створення якого прийняла Київська міська дума ще у 1902 році. >>