Не укладав угод з власною совістю. Ренесансна чистота художника-шістдесятника Георгія Якутовича
Видатний художник, графік Георгій Якутович 60 років тому здійснив свою мрію – проілюстрував повість Михайла Коцюбинського «Тіні забутих предків». >>
Тарас Силенко. (з власного архіву.)
У Приазов’ї, на землях козацької Кальміуської паланки, у прифронтовій Маріупільщині, побував потужний десант — цього разу кобзарський. Співак-бандурист із Києва Тарас Силенко, заслужений артист України, переможець міжнародних та всеукраїнських конкурсів, лауреат премії імені Юрія Горліс-Горського, раніше виступав у Латвії, Литві, Польщі, Чехії, Словаччині, Франції, Румунії, Австрії. Співати перед оборонцями своєї землі, піднімати їхній дух — це давня кобзарська місія. Так у свій час робили Антін Митяй, Кость Місевич, Степан Малюца, Микола Сарма-Соколовський, Андрій Бобир та інші відомі кобзарі. Відповідно до традиції, у репертуарі Тараса Силенка безліч епічних, древньоруських, історичних, духовних, козацьких, гайдамацьких, повстанських, ліричних, жартівливих та авторських пісень.
Першими змогли побачити легенду співучої України бійці та командування легендарного полку «Азов». Так збіглося, що цей виступ Тараса Силенка відбувався разом із «Мистецьким спецназом», у складі якого був, зокрема, ансамбль народної музики «Дніпро». Ще перед концертом, поки була вільна годинка — а багато вояків-«азовців» на затишному подвір’ї очікували початку, Тарас Силенко з радістю проспівав для них із десяток повстанських пісень і грав ті, які просили виконати наші вояки. На концерті кобзар присвятив свій виступ світлій пам’яті давнього друга Ярослава Бабича — вояка і співзасновника полку «Азов», у якому очолював юридичний відділ. (До речі, він загинув за нез’ясованих обставин, і тепер друзі та родичі докладають надзусиль, щоб усупереч цинізму держчиновників добитися об’єктивного розслідування).
Оскільки приїхали послухати концерт і козаки з підрозділу «Холодний Яр», то, звісно, Тарас Силенко — сам холодноярець — виконав пісню про отамана Хмару, який у роки національно-визвольних змагань успішно протидіяв більшовикам та іншим російським терористичним бандформуванням: Скільки лиха нам зробили //Ці бандити — большевики...// Об’єднаймо ж наші сили, // Щоб їх знищить на віки !..
Особлива реакція була на пісню «Чи то грім гримить?». Ледве кобзар устиг оголосити, що вона створена в далекі сорокові роки для нашої героїчної дивізії «Галичина» — в залі вибухнули гучні оплески. Вони однозначно свідчать про повагу до старшого покоління борців із московським окупаційним режимом та про спадкоємність наших славних військових традицій.
Цього ж дня в Маріуполі, у ПК «Молодіжний», відбувся сольний концерт кобзаря. Хоча штаб територіальної оборони Маріуполя не забезпечив, як обіцяв, рекламу концерту, глядачі були. І за три години кобзарського тайнодійства жодна людина не пішла з залу. Всі слухали зосереджено, затамувавши подих. А завершувати змушені були тільки через те, що в Маріуполі після 22-ї години дуже важко доїхати до дому.
Наступного дня Тарас Силенко і весь «Мистецький спецназ» уже гастролювали у Вугледарі, де відбувся концерт для українських танкістів, саперів, бійців «Правого сектору» і місцевих мешканців. Потім «Мистецький спецназ» повернувся до Києва, а Тарас — до Маріуполя. І ще цілий тиждень він дарував своє мистецтво воякам та мешканцям прифронтової Маріупільщини. Дарував і в прямому сенсі: всі концерти були благодійними, спрямованими на підйом національної свідомості та українського світогляду.
Видатний художник, графік Георгій Якутович 60 років тому здійснив свою мрію – проілюстрував повість Михайла Коцюбинського «Тіні забутих предків». >>
У Києві наприкінці травня Національний академічний драматичний театр імені Лесі Українки представив прем’єру вистави «1111. Театр Лесі та Курбаса»» у постановці Андріюса Дарели — сценічного осмислення історії українського мистецького покоління 1920–1930-х років. >>
Уперше почув ім’я критика Ігоря Котика п’ятнадцять років тому – воно опинилося в центрі скандалу, вчиненого «літературними патріотами». >>
У Києві, у Національному музеї мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків, триває виставка, присвячена 280-й річниці від дня народження іспанського художника Франсіско Гої, яка складається з серії гравюр «Диспаратес» (Los Disparates). >>
У нашій країні дедалі більше уваги приділяють створенню безбар’єрного середовища. >>
Книжка Володимира та Сергія Кампо «Юрій Бадзьо: Філософія антиімперського/антифашистського спротиву України» (Ужгород: Карпати, 2024) фігурувала у тогорічному рейтингу всередині номінаційного списку рубрики «політологія/соціологія/культурологія». >>